Трошки сумний пост
А ми трошки захандрили прям на Новий рік. Тому Новий рік зустрічали ми вдвох і ще разом з Санькіною родиною через Скайп. Після українського Нового року шарились в інеті в пошуках чогось нашого, украінського ну або російського. Кавеени там, мультики, фільми. Знайшли в інеті телебачення різних країн.
От...
Одразу після празників постало питання про лікаря на рахунок того, чи не за дарма я Новий рік без алкоголю зустрічала. В принципі, не дарма. Тільки не так як надо...
Поки записувалася, тобто поки обирала лікаря та підійшов назначений день візиту до нього, я трохи, а може і нетрохи, начудила - раніш просто треба було. Пояснювати складно... Я така сама приїхала до цього центру. Вилазити з машини, а воно як... Ну, мене не встигли навіть у їхню базу толком занести і прийшлося парамедиків викликати, бо гаплик і треба було скоріш оперувати.
Я саме перед візитом з метою збагачення словарного запасу познаходила там назви болячок, симптомів різних, ну щоб на всяк случай. Пригодилося. Хоча без переводчика не обійшлося.
Да! лікарні тут нада сказать, як в серіалах, навіть краще. Тільки страшно було спочатку. Наче в шоу побувала. Мені сподобався той їхній газ - ну бачили в серіалах у людей трубка під носом така - я не питала, та той газ як щось супер обезболююче. Не дурманієш, не усипляє, а просто дихаєш і такий "О!, а де боліло?!." Правда, коли трубку прибрали, біль як БАХ!, думала здурію.
Операційна була така здорова, куча усякої апаратури, всі у формі і мене знарядили. Спочатку думала, закричу, така одразу паніка, наче покривалом накрило. Якби не забалакали мене, точно була б істерика. Наркоз був - просто слов нема. Ну так, все було хорошо. Правда, операція чото тягнулася вдвічі довше, ніж обіцяли, шо за півтори години все зроблять. А так Санчик бєднєнькій весь цей час нудьгував десь у холі.
Ну на цьому моя пригода власне і закінчилася.
Маю два сліди на животі, маленькііііі. Прикольно, тут не зашивають, а заклеюють. Тоді взагалі шрамів не видно.
Додому Санька забрав одразу на другий день - бо там неможливо було виспатися, такі шумні усі. Позавчора скуплялися на Різдво разом. Щас уже шостий день після операції і я сиджу в клубі нашого комьюніті - це пішки хвилини три здорового ходу, а я так - машиною. Та ніяк не вибиремо провайдера, шоб дома був інет.
А головне ми тепер точно знаємо, шо ми можемо!. Треба буде тільки підготуватися наступного разу
:)
А шо пост якийсь сумний вийшов, то нічого. Це ж на згадку....
От...
Одразу після празників постало питання про лікаря на рахунок того, чи не за дарма я Новий рік без алкоголю зустрічала. В принципі, не дарма. Тільки не так як надо...
Поки записувалася, тобто поки обирала лікаря та підійшов назначений день візиту до нього, я трохи, а може і нетрохи, начудила - раніш просто треба було. Пояснювати складно... Я така сама приїхала до цього центру. Вилазити з машини, а воно як... Ну, мене не встигли навіть у їхню базу толком занести і прийшлося парамедиків викликати, бо гаплик і треба було скоріш оперувати.
Я саме перед візитом з метою збагачення словарного запасу познаходила там назви болячок, симптомів різних, ну щоб на всяк случай. Пригодилося. Хоча без переводчика не обійшлося.
Да! лікарні тут нада сказать, як в серіалах, навіть краще. Тільки страшно було спочатку. Наче в шоу побувала. Мені сподобався той їхній газ - ну бачили в серіалах у людей трубка під носом така - я не питала, та той газ як щось супер обезболююче. Не дурманієш, не усипляє, а просто дихаєш і такий "О!, а де боліло?!." Правда, коли трубку прибрали, біль як БАХ!, думала здурію.
Операційна була така здорова, куча усякої апаратури, всі у формі і мене знарядили. Спочатку думала, закричу, така одразу паніка, наче покривалом накрило. Якби не забалакали мене, точно була б істерика. Наркоз був - просто слов нема. Ну так, все було хорошо. Правда, операція чото тягнулася вдвічі довше, ніж обіцяли, шо за півтори години все зроблять. А так Санчик бєднєнькій весь цей час нудьгував десь у холі.
Ну на цьому моя пригода власне і закінчилася.
Маю два сліди на животі, маленькііііі. Прикольно, тут не зашивають, а заклеюють. Тоді взагалі шрамів не видно.
Додому Санька забрав одразу на другий день - бо там неможливо було виспатися, такі шумні усі. Позавчора скуплялися на Різдво разом. Щас уже шостий день після операції і я сиджу в клубі нашого комьюніті - це пішки хвилини три здорового ходу, а я так - машиною. Та ніяк не вибиремо провайдера, шоб дома був інет.
А головне ми тепер точно знаємо, шо ми можемо!. Треба буде тільки підготуватися наступного разу
:)
А шо пост якийсь сумний вийшов, то нічого. Це ж на згадку....