Не будучи раптовою людиною - не міг щось говорити відразу. І ніби смерть це не новина, але коли починаєш сухати пісні стискає і всі слова застряють і губляться.
Його пісні співпали з роками моєї студентської юності. Безтурботність, плани, мрії, емоції, розкутість. На записи грошей не було, але вже якраз почало з’являтися fm радіо, і воно зовсім не схоже на те радіо, яке було до того. Патлатий веселий чувак співав про танець пінгвіна і це було весело. Смерть занудству. Його пісні були зрозумілі, пісні мого часу і мого настрою. Пісні молодості. Зараз з нього хочуть зробити якогось пророка і філософа.Бррр, люди, ви подуріли. Це що за національна традиція така, кожного веселого чувака який співав чи писав, наряджати в смушеву шапку і домальовувати вуса. Збийтесь люди.
Скрябін пішов, час студентської юності пройшов.
Але...щось завжди лишається...десь там...глибоко...в середині.
Земля Тобі пухом
This entry was originally posted at
http://odyn-owl.dreamwidth.org/172112.html