Miðgarðr

[odovbak]

Аркуш 36
Магелланова хмара
Чи якась безвісна за ліком туманність
Вкрила Львів,
              чи мов хто ошпарив:
З бруківки догори пара
                            йде.Чи то видіння оманне?
Як інколи зубна біль:
Чутно не там, звідки насправді.
Наставили
             Пасток і капканів
                                   Події давні.
Полотном тонкотканим,
Витвором рук вмілих і вправних,
Світ стає завісою перед справжнім,
         Недоторканним,
Перед душею!
                     Святая Святих!
Гераклові стовпи-ашери
Вбиті міцно і ми прив’язані до них
              Мотуззям, що висихає на сонці
І стягує петлі на шиях туго.
А крім нас добро не знайшло собі оборонців.
На дворі завершується Калі-Юга.
З черги нас виштовхали вперед!
                           Бо де тонше.
      Там і рветься!
Але й небо з землею припасовувати не конче -
      Притреться!