Прогулянки містом. Частина якась. ж/м Західний.
Коли я написала про нашу із Сергієм прогулянку проспектом Калініна, bl_olen порадила на заїхати на Західний. І ми заїхали. Діло було місяць тому. І я нарешті спромоглася про це розповісти. Тому запрошую.
Почалося усе з того, що треба було знайти трамвай, який туди їде. Можна було б, звісно, подивитись заздалегідь в Інтернеті, але ми легких шляхів не шукаємо. Я чомусь була впевнена, що трамваї на Західний ходять з площі Островського. Поїхали туди. Дорогою зустріли цього пухнастого сонька.
На площі Островського виявилося, що трамваї на Західний ходять не звідти. Спитали у бабусі на зупинці, вона сказала: йдіть на Привокзальну. Почекали там. Почитали назви маршрутів, з'ясували, що знову промахнулися. Згадали, що зупинка є і біля Озерки. Вирушили у напрямку неї. Дорогою зайшли до старого хлібного магазину, який просто розсипається на очах. Поностальгували, дісталися зупинки, почекали... і тут я у пориві психозу вирішила загуглити. Сайт міськтрансу сказав: "Вам треба туди, де ДНУЗТ". "Нарешті!", - зітхнули із полегшенням ми, і вирішили уже у вірному напрямку.
Трамвай №5 - це просто дивовижа! Мені й досі не зрозуміло, як ми доїхали. З-під підлоги валив дим, водій виконував роль кондуктора (десь посеред шляху зупиняв "залізного коня", збирав гроші і знову рулити), стрілочника (угу, сам стрілки переводив) і навіть охоронця (коли виштовхував з трамваю борзих і дєрзкіх).
Квиточки.
Дорога до Західного - це просто найбільш мальовничий з усіх індастріалів, які я колись бачила. Та пофоткати ми не могли: скло у наших трамваях брудне.
Тому одразу почнемо з кінцевої зупинки. Дорога. до речі, зайняла десь хвилин 40.
Озираємось. Здається, час тут не те що завмер - просто його тут ніколи не було =)
Гетто. Те, що ми і шукали. Я так розумію, ця будівля колись була ДК. Тепер тут АТБ. У магазині ми купили трошки фруктів, щоб не сумно було ходити.
Але, окрім торгівлі офіційної на Західному є і стихійна. Я зняла лише продаж садовини-городини, а взагалі тут не гребують і продажем молочних продуктів з рук. Ну, сир, молоко, сметана. Біля дороги стоять, продають. Люди купують.
Перед АТБ щось типу скверу. Приємна місцина. думаю, влітку тут непогано! І дітям є, де погратися, і мамам - де посидіти. А ще там багато голубів. І вони їдять усе. Ми перевіряли.
Щоб не годувати птахів яблуками-грушами, вирішили купити хліб. Побачили кіоск, але коли дісталися його, виявилося, що там перерва на годину. Точно як у старі-добрі часи =) А перед кіоском - така от інсталяція.
Це, власне, багатоповерхівки. Вони тут спокійно стоять поруч із приватними будинками. І не ясно. чого більше.
Це ми також купили в АТБ =))) Є ще з грушею. Мені сподобалось більше, ніж з айвою)
А ще на Західному є торговельний центр із загадковою назвою "РУССКИЙ ЛЕС". Чому так - дивіться далі.
А от чому!) У тамтешньому сквері - самі берези =) Медведів із балалайками нема =)
Щоб не ходити в одному квадраті, вирішили дослідити місцевість.
За будинками є ліс. Брудний дуже!
Та у цій целофановій рясноті є церква.
По лісові - будинки (навіть новобудови)
І величезна лікарня.
На тому Західний для нас скінчився. Ми так подумали, що часу ще багато і вирішили поїхати на той мальовничий місток (що на Калініна), який ми пропустили минулого разу.
Власне, от він. Я, чесно скажу, навіть не збиралася на нього лізти. Страшно. Але Сергій сказав, що було б цікаво, в принципі, подивитися, що там зверху, і взагалі, розвідати, куди місток веде. Довелося лізти.
Під містком - залізниця. Навкруги - сама промисловість. Краса та й годі!
Тут я згадала про Інстаграм =)) І поки постила, Сєрьожа знімав мене)
А вот вам лямур і жодного палєва =)
Це, власне, і є завершення містка. Виходить він на набережну Краснозаводську, здається.
Вулиця ця довга і суто промислова. Я навіть не знала, що ТАКІ виробництва є у Дніпропетровську. Самі заводи і заводики, і жодної живої душі, окрім синички =)
І залишок березневої бурулі =)
Краснозаводська упирається у вул. Павлова, якщо не плутаю (а Павлова - веде до вокзалів).
От і перехрестя.
Після того ми вийшли на Набережну Заводську і звідти уже автобусом поїхали на Комунар (чи Червоний Камінь - не розібратися). А коли стало холодно, рішили у зворотньому напрямку. Коли руки ще не замерзли, встигла зняти це диво архітектурної думки.
Потім я поїхала додому, а Сергій - у справах. Та повернувся він швидко. Тому млинці у останній день Масляного тижнями готували разом.
Пруф:
От і все. Сподіваюсь, вам не набридла моя розповідь. Далі буде.
Почалося усе з того, що треба було знайти трамвай, який туди їде. Можна було б, звісно, подивитись заздалегідь в Інтернеті, але ми легких шляхів не шукаємо. Я чомусь була впевнена, що трамваї на Західний ходять з площі Островського. Поїхали туди. Дорогою зустріли цього пухнастого сонька.
На площі Островського виявилося, що трамваї на Західний ходять не звідти. Спитали у бабусі на зупинці, вона сказала: йдіть на Привокзальну. Почекали там. Почитали назви маршрутів, з'ясували, що знову промахнулися. Згадали, що зупинка є і біля Озерки. Вирушили у напрямку неї. Дорогою зайшли до старого хлібного магазину, який просто розсипається на очах. Поностальгували, дісталися зупинки, почекали... і тут я у пориві психозу вирішила загуглити. Сайт міськтрансу сказав: "Вам треба туди, де ДНУЗТ". "Нарешті!", - зітхнули із полегшенням ми, і вирішили уже у вірному напрямку.
Трамвай №5 - це просто дивовижа! Мені й досі не зрозуміло, як ми доїхали. З-під підлоги валив дим, водій виконував роль кондуктора (десь посеред шляху зупиняв "залізного коня", збирав гроші і знову рулити), стрілочника (угу, сам стрілки переводив) і навіть охоронця (коли виштовхував з трамваю борзих і дєрзкіх).
Квиточки.
Дорога до Західного - це просто найбільш мальовничий з усіх індастріалів, які я колись бачила. Та пофоткати ми не могли: скло у наших трамваях брудне.
Тому одразу почнемо з кінцевої зупинки. Дорога. до речі, зайняла десь хвилин 40.
Озираємось. Здається, час тут не те що завмер - просто його тут ніколи не було =)
Гетто. Те, що ми і шукали. Я так розумію, ця будівля колись була ДК. Тепер тут АТБ. У магазині ми купили трошки фруктів, щоб не сумно було ходити.
Але, окрім торгівлі офіційної на Західному є і стихійна. Я зняла лише продаж садовини-городини, а взагалі тут не гребують і продажем молочних продуктів з рук. Ну, сир, молоко, сметана. Біля дороги стоять, продають. Люди купують.
Перед АТБ щось типу скверу. Приємна місцина. думаю, влітку тут непогано! І дітям є, де погратися, і мамам - де посидіти. А ще там багато голубів. І вони їдять усе. Ми перевіряли.
Щоб не годувати птахів яблуками-грушами, вирішили купити хліб. Побачили кіоск, але коли дісталися його, виявилося, що там перерва на годину. Точно як у старі-добрі часи =) А перед кіоском - така от інсталяція.
Це, власне, багатоповерхівки. Вони тут спокійно стоять поруч із приватними будинками. І не ясно. чого більше.
Це ми також купили в АТБ =))) Є ще з грушею. Мені сподобалось більше, ніж з айвою)
А ще на Західному є торговельний центр із загадковою назвою "РУССКИЙ ЛЕС". Чому так - дивіться далі.
А от чому!) У тамтешньому сквері - самі берези =) Медведів із балалайками нема =)
Щоб не ходити в одному квадраті, вирішили дослідити місцевість.
За будинками є ліс. Брудний дуже!
Та у цій целофановій рясноті є церква.
По лісові - будинки (навіть новобудови)
І величезна лікарня.
На тому Західний для нас скінчився. Ми так подумали, що часу ще багато і вирішили поїхати на той мальовничий місток (що на Калініна), який ми пропустили минулого разу.
Власне, от він. Я, чесно скажу, навіть не збиралася на нього лізти. Страшно. Але Сергій сказав, що було б цікаво, в принципі, подивитися, що там зверху, і взагалі, розвідати, куди місток веде. Довелося лізти.
Під містком - залізниця. Навкруги - сама промисловість. Краса та й годі!
Тут я згадала про Інстаграм =)) І поки постила, Сєрьожа знімав мене)
А вот вам лямур і жодного палєва =)
Це, власне, і є завершення містка. Виходить він на набережну Краснозаводську, здається.
Вулиця ця довга і суто промислова. Я навіть не знала, що ТАКІ виробництва є у Дніпропетровську. Самі заводи і заводики, і жодної живої душі, окрім синички =)
І залишок березневої бурулі =)
Краснозаводська упирається у вул. Павлова, якщо не плутаю (а Павлова - веде до вокзалів).
От і перехрестя.
Після того ми вийшли на Набережну Заводську і звідти уже автобусом поїхали на Комунар (чи Червоний Камінь - не розібратися). А коли стало холодно, рішили у зворотньому напрямку. Коли руки ще не замерзли, встигла зняти це диво архітектурної думки.
Потім я поїхала додому, а Сергій - у справах. Та повернувся він швидко. Тому млинці у останній день Масляного тижнями готували разом.
Пруф:
От і все. Сподіваюсь, вам не набридла моя розповідь. Далі буде.