Емігрант побачив світ. Частина Шоста. Бургас
Наприкінці попередньої частини звіту я обіцяла вам, що розповім про поїздку до Несебра, але вирішила дотриматись хронологічного порядку, тому дещо про БургАс. До цього міста ми їздили двічі. Чому - розповім пізніше. Але воно сподобалось чи не найбільше. Тож запрошую вас на подорож Бургасом.
Від Поморія до Бургаса було 20 хвилин і 7 левів на двох їзди автобусом. Тому, коли нам набридло гріти кістки на Чорономорському узбережжі, ми вирішили розвідати, що за міста розташовуються поруч. І поїхали. Було дуже спекотно, але цікавість перемогла. Щодо транспорту знову скажу: він там їздить за графіком, водії чемні і охайні, а бусики - переважною більшістю - великі і місткі. Автостанція виглядає приблизно так. Ну, це одна з платформ. Але загалом це невеличка будівля.
Це - околиці вокзалу.
Ну, і мапа міста із нанесеними маршрутами громадського транспорту. Дуже зручно, знаєте. Ну, і всі зупиняються суто на зупинках, а не "за перехрестям, біля стовпа, перед переходом".
Просто біля автогару (це так автовокзал називається) стоїть будівля залізничного вокзалу. Красива і доволі специфічна зсередини.
Рухаємось у бік центру. Так виглядає вхід до тамтешньої обласної ради. Коли побачила - не втрималась. Будівля, до речі, також позбавлена розкошів.
У місті повно цікавинок. Наприклад, ця фонтанна площа із клумбами-дельфінами та різнокольоровою підсвіткою. Є там навіть олива, яку посадили ще 100500 років тому. Зростає вона просто у горщику посеред площі і має відповідну табличку. І, БЛІН, ніхто не ламає нічого.
Будиночки у Бургасі дуже цікаві. Є гарнющі типу того, що на фото знизу, а є звичайні коробочки багатоповерхівок.
Коли йшли до кіоску по листівки, побачила ПТС-ку Болгарського телебачення. Не втрималась =)
Поштові скриньки виглядають так. Не знаю, як у Бургасі, а в Поморії листоноша ходить містом і виймає листі вручну, потім відносить на пошту і звідти - далі.
Побачила об'яву, наскільки зрозуміла, про те, що загубився собака.
Зверніть увагу на цей банер. З нього і почались пригоди. Це - оголошення про проведення у місті Фестивалю фігур з піску. Я давно мріяла побачити це на власні очі, тому мені загорялося. Але про це - пізніше =)
Міська рада Бургаса виглядає значно масштабніше за обласну =)
Це - одна з головних вулиць - по центру там дерева і лавки, а от зліва - місце для афіш. Тому про міське культурне життя можна дізнатися в організованому місці.
Однією з цікавинок Бургаса є цей компас. Але що він означає, я уже не пам'ятаю)))
Болгари, до речі, старанно сортують сміття.
Якщо йти просто від міськради, точно наштовхнетесь на цю алею із фонтаном.
Тут - судова будівля. У ній знаходяться суди одразу кількох рівнів.
А це - бібліотека. Просто і зі смаком.
Кудись ми повернули і дійшли до Бургаського вільного університету. Виглядає він фантастично!
Поруч - невелика церква. Взагалі-то я хотіла подивитися на Собор Кирила та Мефодія, але ми його не знайшли.
Біля університету - купа дерев із такими от об'явами про оренду житла.
А це, наскільки я зрозуміла, щось на кшталт головпоштамту.
Чудернацькі крамнички також мають місце бути =)
Що стосується стрітарту, у Бургасі із цим проблем немає. У місті є кілька футбольних клубів з різних ліг. Це одразу кидається в очі, якщо звернути увагу на написи на стінах.
Зустрічали і таких яскравих хлопчиків =) До речі, серед болгар дуже мало товстих людей. Особливо це стосуєтья молодих хлопців. Усі якісь качки-головорізи, великі і виспортовані)))
У одному із двориків зустріли такого велетня-пінгвіна у костюмі сутенера =)
Це - з того ж дворика.Про цю традицію болгарську ви знаєе з минулої частини розповіді.
Такий вигляд мають попереджувальні знаки, які натякають водіям, що паркуватися не можна.
А тут, вочевидь, пройшовся якийсь цензор і пошановувач моралі =) Усі дівки на рекламах були зафарбовані =)
Я уже звертала вашу увагу на те, що болгарська мова дуже кумедно звучить. Тому, не могла не показати вам крамницю м'яса на доказ свого твердження =)
Паркувальників на вулицях немає. Усі паркуються за смс-ками=)) Цивілізація, ага!
Так виглядає болгарська лікарня. Ззовні - нічого особливого.
Кілька фотографій спальних районів. Дорогою до моря.
Зверніть увагу, у них є велодоріжки, тому люди посиленно користуються велосипедами.
Нарешті ми підійшли до Морського парку. Це величезна територія, обмежена морем і яка тягнеться увздовж усього міста. У ньому - багато скульптур як давніх, так і сучасних.
Піклуються муніципальщики і про господарів собачок. Такі пакетики для какульок - по всьому парку. І люди прибираюсь за своїми улюбленцями. Тобто вони не уявляють, як може бути інакше.
Наскільки я розумію, це зона для вільного вигулу тварин. Тобто без повідка.
А ця табличка очінь натякає нам, що какашульки за меншими братами треба прибирати =))
Як ви уже знаєте, Морський парк обмежено морем. Власне, тут і відпочивають туристи, нудисти і аборигени.
Єдиний недолік Набережної у тому, що там зовсім немає тіні. А я була без капелюха. Тому напекла голову, спалила плечі і отримала тепловий удар =) Даша такая Даша.
Недалко від себе ми побачили пірс і вирішили до нього сходити. Поки йшли парком, все було добре, вийшли на набережну - і зварилися. Перед пірсом побачили намет із морозивом і вирішили передати привіт одній добрій людині :)
Це, власне, пірс. До кінця ми не ходили, адже пожаліли мене =)
З пірса відкривається чудовий краєвид на порт Бургас.
А якщо повернутися спиною до моря, то на парк.
Піднялися сходами і знову опинилися в парку із квітами та лавками.
Пам'ятник морякам.
Є у Бургасі і літній театр. Кажуть, розрахований на 2500 місць. Тут проводять фестивалі театрів та покази кіно.
А це якась галерея - музей. Красива.
Справа - чудовий майданчик для фоток.
А парком їздить паровозик. Не Хюндай, канєшна, але людям подобається =)) До речі, ще у парку є виставкові павільйони, міні-зоопарк і інші приколи. Ми ще потрапили на Фестиваль людини, що читає.
Так прикрашають ресторани. Це я до того, що ми вирішили покинути парк і піти поїсти. Повернулися ближче до центру міста.
Незвична комбінація: піцца+тату.
Поблизу музею Архітектури Бургаса була виставлена експозиція фотографій під назвою "Вражаюча Індія". Коханий до мистецтва на голодний шлунок тягнувся не дуже, а мені стало цікаво.
Побачили на розі вулиці піццерію і Сергій вирішив "гулять, так гулять!" і замовив ЦІЛУ піццу. Нас попереджали про величезні болгарські порції і ми, в принципі, про них знали, тому на замовлення я дивилася дуже скептично. Але мужчина запевнив, що він дуже голодний. Ну-ну. Люди дивилися на нас із коробкою піцци, як на голодне Поволжя. Я здалася, по-моєму, на третьому шматку, тому ще мене уже можна було котити дорогою, як м'яч. За усе це гастрономічне задоволення ми заплатили якісь копійки. Це і є перевага болгарської їжі.
Про офігівших болгарських чайок я розповім окремою частиною, але цю клушу покажу зараз =) Вона просила їжу =)
Сповнені оптимізму і їжі, ми згадали, що Даша хотіла до парку фігур з піску. Даша навіть прочитала орієнтири, за якими треба було шукати, але у незнайомому місті це важко. Адресу ми знали дуже відносно, тому звернулася по допомогу до місцевих. Фотограф, що продавав свої роботи на проспекті, вказав у напрямку Морського парку і пояснив, як йти. І ми пішли. Дорогою зустріли місцеву телекомпанію.
Ми пішли, як нам і сказали, пройшли від парку кілометри три під пекучим сонцем, а фігур ак і не знайшли. Заперлися у якийсь заповідник із пляжем чорного піску. Сергій очінь лаявся і сказав, що ми їдемо додому. Вот.
На цьому наша подорож могла б і скінчитися, але уже коли ми їхали на автобусі назад до Поморія, я побачила у вікні той готель, який був записаний до орієнтирів Фестивалю Піщаних фігур. Виявилося, що ми пішли нижньою стежкою, а треба було триматися верхньої частини парку.
Наступного дня ми їхали на екскурсію до Несебру (про неї точно уже розповім наступним разом). А от через день вирішили повернутися до Бургасу, щоб знайти-таки пісок і фігурки. До того ж, наша гід підказла нам, що там є Бургас-Плаза - рай для шоппінгу. Сергій подивився на їхньому сайти схему під'їзду і розібрався, де нам треба буде вийти, щоб дістатися цьогу молу. Для тих, хто їхатиме сам, скажу: наш орієнтир - це коло перед Бургасом. Просите водія зупинити за ним і йдете у напрямку, що покажу вказівник коло дороги. Виявилося, що там був такий. Він стрілочкою показував, що Бургас-Плаза - там. Це розв'язка, за якою треба вийти. Ми стоїмо на зупинці і дивимось на те, що я назвала кільцем =)
Пройшли цю будівлю і Лідл - магазин бюджетного всього.
Загалом пішки до Плази - хвилин 20. Якщо захочете купувати щось, краще мати при собі леви. Адже банк там (у торговельному центрі) лише один, тому і черги відповідні. До того ж, міняють валюту вони лише за наявності закордонного паспорту. Магазини під час знижок пропонують ціни у рази нижчі за наші. Хоча навть без знижок їхні ціни на одяг - значно нижчі українських. Ми мали не так багато часу, тому купили лише кілька майок-футболок і босоніжки, але, якщо чесно, там дуже багато усього і брандованийх речей - хоч греблю ґати. Ну, і великий вибір взуття. Скажу чесно, якби я їхала до Болгарії з метою шоппінгу, я б придбала набагато більше речей.
Час уже піджимав, тому ми взяли під Плазою таксі і попросили привезти нас до Фестивалю піщаних фігур. Таксист зрозумів не одразу, але привіз туди, куди треба і за помірні гроші. До речі, у Бургасі таксі дешевше за ті, що курсують у Поморії.
І ось воно - здійснилася мрія ідіота!))) Кілька левів за вхід і ми всередині!
Кажуть, фестиваль проводять уже багато років поспіль. Починають у липні і закінчають, в залежності від погоди, у вересні чи навіть пізніше. Тепер трошки про фігури. Вони викликали захват як у мене, так і у скептичного Сергія. Вони дійсно круті. Цьогоріч скульптори виготовляли героїв казок.
Цих Смурфиків робив майстер х Чехії.
Хто автор цього шедевру - не знаю. Але ця фігура була однією з популярніших.
Я теж сфоткалась.
Рапунцель робили болгари.
Це - невідомі мені динозаври.
Куди ж без Короля Лева.
А от майстри з якої країни виготовили замок - навідомо, адже на табличці були тільки прізвища написані.
Пепеляшку (саме так болгари називають Попелюшку), яка чомусь дуже нагадувала жінку, не обтяжену поведінкою, зробили росіяни.
Найбільше вразили Хроніки Нарнії від голландців. Чесно, ви б бачили розміри фігури. До того ж, очі у лева були дуже реалістичні. Красиво!
Луні Тюнз!)) Або паровозик Багз Банні виконали болгари.
А ця дівчинка із рисами слона, УВАГА! Це - Аіса у країні Чудес. І виконали її українські майстри. Мені, чесно, було вкрай гордо побачити у Болгарії витвір рідних скульпторів, хоча сама Аліса сподобалась не дуже, вибачте.
Знайшлося місце і для Вінні-Пуха
Також були Качині історії. Від болгарських скульпторів. Скрудж - крутий)
Змайстрували для Фестивалю і Рататуя.
Це той самий Рататуй тільки ззаду.
Хеллбоя ніколи не бачила. Навіть не знаю, хто це, але залишити його поза увагою не змогла.
Гензель і Гретель Братів Гримм, як, власне, і Хеллбоя, втілили болгари - точно знаю.
Ще дуже сподобались Красуня та Чудовисько. Адже мультик цей я дуже люблю :)
Всі герої - до деталей виконані. Вражає!
Задоволені втіленням мрії, ми рушили на вокзал. Уже було пізно розраховувати на вечерю в готелі, тому не поспішали. В одному з дворів побачили той самий привіт Картману =)
Уже ближе до центру стоїть цей готель. Мене перші кілька днів у Болгарії дуже бентежили вивіски типу Казино. Все думала: тю! Так не можна ж!! У них - можна =)
Ну, і куди без Мака. Але справа не в ньому. Просто вид сподобався.
Дісталися вокзалу і зрозуміли, що на передостанній автобус ми спізнилися. Ще один був за годину. Тому ми трошки погуляли містом. І на площі біля вокзалу побачили пам'ятник валізі! Хтось не втримався :)
Зайшли і всередину. Вокзал невеликий, але на ньому, зокрема, стоять поїзди на Москву і інші великі міста ближнього зарубіжжя.
Тут трошки запахло Союзом =)
Неподалік від вокзалу - головпоштамт. Те, що я раніше назвала ним - виявилося не ним зовсім =)
Через дорогу - центр адміністративного обслуговування.
Далі на шляху трапився ляльковий театр з фнтастично вражаючими скульптурами.
До речі, тут тварин обо'зково треба тримати на повідку. Довжина має бути не більшою за 6 метрів. Про це кажуть попереджувальні знаки. Вийшли до фонтану.
Водичка у ньому - значно чистіша за ту, що зараз знаходиться у нас у фонтані навпроти міськради.
Як я писала у звітах раніше, болгари дуже шанують Миколая Чудотворця. Тому зробили у Бургасі таку арку.
Власне, далі ми вийшли на площу із фонтанами і клумбами-дельфінами. Бачите, як гарно?!
А потім ми прийшли на вокзал і рівно у зазначений на табло час, нас забрав останній автобус. Їхали до готелю втомлені, але задоволені =)
Знову дякую за те, що продивилися цей гігантський звіт - я не хотіла розтягувати на кілька частин. Лишилося зовсім трошки - наступного разу розповім вам про Несебр.