Донецьк незрозумілий
Цієї суботи виїжджали ми із коханим до Донецька. Ну, на екскурсію, звісно :) А через те, що наша цікавість співпала із датою матчу Шахтар-Динамо, то і на футбол погледіти. UPD: сбрехала - навпаки все було :) Ми поїхали на виїзд, а щоб якось розважитись - зорганізували собі екскурсію ;)
У будь-якому разі, розкажу вам, як це було.
Прокинулись о 5-й, о 6-й уже їхали на вокзал. Усе для того, щоб встигнти на ранкову донецьку собаку. От вам фото вокзалу.
Від'їхали та майже за кілька хвилин побачили ранковий Дніпропетровськ з іншого берега.
Далі фото в дорозі не було, адже ми позасинали. Тому трохи про транспорт. Електричка була зручною. Позитиву додавала ціна квитків - 40 гривень і за три години - приймаюче місто Євро-2012 вітає гостей. До речі, щодо трьох годин збрехала. І дорогою туди, і на зворотньому шляху поїзд запізнився на півгодини. Неприємно.
Поки їхали, погода була суперова. Щойно вийшли у Донецьку - почав падати дощ. Тамтешній вокзал, щоб ви знали, активно ремонтують. Мабуть, готуються до того ж-таки чемпіонату.
Коло вокзалу було багато міліції. Із камерами та складними обличчями вишукували фанатюків :).
Але ми спокійно вийшли із приміщення та вийшли на привокзальну. Тут-таки мені сподобалась церква. Але фотік не діставала, бо дощ. Тому знову з телефона.
А ще те, що ледь не кожні 2 хвилини звіди відходили величезні і дуже гарні тролейбуси. Тут зазначу, що у плані транспорту Донецьк приємно вразив. Немає цих жахливих маршруток - великі автобуси та тролейбуси. Останні зупиняються ледь на на кожному кроці, втім курсують ідеально. Вийшли на одній із зупинок, я дістала фотік і почала знімати. А почалося усе з того, що не змогла пройти повз старий стадіон. Сергій сказав, що оцей мужик із палицею, то Бубка. Ну, я йому вірю :)
Далі нам одразу нагадали, для чого ми приїхали.
А мене вразили будівлі. Тут тобі сучасні торговельні центри зі скла, а через дорогу - совок. Контрасти.
За кілька метрів - пушка здоровезна. Якщо вірити коханому, то Донецьку її подарувала Москва.
Навпроти міськради (яка чомусь примарилася мені облдержадміністрацією) стоять ковані троянди. Красиві дуже.
А це - зменшена копія Бохумського дзвона.На ньому якийсь напись німецькою, але я ніасіліл його перекласти:
Цею персонаж лишився неопізнаним. Але Гугл каже, що це той-самий Джон Юз. Ну, той, що Юзівку заснував. А за ним, наскільки я розумію - бібліотека.
Це - ДонНТУ. Дуже страшна якась така будівля. Під антураж дощу, та і взагалі страшна. Не естетична.
Далі по курсу - Преображенська церква, якщо я нічого не плутаю. Там дуже гарно дзвонять дзвони. Певно, була служба до Благовіщення. Хоча Сергія це не вразило.
Тут настав час передати донецьке вітання юзеруfree_gato =)
Далі починаємо шукати, де б поїсти. І дорогою зустрічаємо таку фігуліну. Певно, у ній ростуть квіти, коли тепло.
А це, ми спочатку подумали, що цирк, ну, або філіал Верховної Ради. Виявилося, що це центральний ринок.
Поїли. Я згадала, що хочу подивитися на парк кованих фігур. І сказала коханому, що ми не поїдемо з міста, поки я не побачу парку. Коханий зітхнув і сказав, що побачу. Гугл сказав, що парк знаходиться за будівлею міськради, але я ж не думала, що це була вона. Я ж думала, що це була ОДА. Але вирішили повірити карті, а карта казала, що то-таки міськрада.
Дорогою сфотографувала трамвайчик:
Та Донбас-Арену.
І знову привіт free_gato. Донецьк вас пам'ятає :)
Дійшли до оди-міськради і о, диво!! Парк моєї мрії!))) Скорпіон, да.
А тут я дуже мі-мі-мі-мішна :)
Далі - багато фоток:
Це - пам'ятник відповідальності.
А це - якийсь оужОс:)))
Ну, це ви зрозуміли, звідки :)
А це - мій фаворит!))))
Не обійшлося без фей, які фоткались у карколомних позах :)
Так виглядає центральна алея парку. Вид ззаду.
Це - один з екземплярів алеї до Євро-2012:
О! Ледь не забула! Увесь день Донецьком літав гелікоптер :)) Він ніби натякав нам:
Ну, сподобався в парку і цей козак.
А це - ще один індикатор того, чому і нас в країні розруха. Бо де йдемо, там і сремо.
Після парку коханий скомандував йти до музею. Щоб ви панімалі уравєнь!
Поблизу знайшли обласний краєзнавчий. Хоча "поблизу" - це дуже м'яко сказала. Але і не надто далеко. Дорогою бачили таке:
А Кобзона я не впізнала!)
У них є такі зупинки. У вигляді воріт. Прикольно дуже.
А це, власне, музей. 4 поверхи.
За 20 гривень ми отримали 2 квитка та можливість безкоштовної фотозйомки. А ще КУПУ емоцій!
Мамонт! Справжній!
Є і експозиція до Євро-2012.
Нам сподобався музей, але часу лишилося мало, і продивившись усі поверхи, рушаємо на стадіон.
Перед входом на сектор:
А це я уже пройшла обшук. І чекаю коханого. Варто сказати, що стюарди - дуже ввічливі. Такі ввічливі, що хотілося їм нахамити :)))
Перед входом до будівлі стадіону.
Ну, такий вигляд має арена з 4-го, здається, ярусу.
А це коханий сфоткав шизу кротячу.
А я сфоткала доказ того, що, так, були, бачили, брали участь.
Зі стадіону поїхали раніше, щоб встигнути на вечірню електричку. Але і тут вдача: тролейбуси один-за-одним. Доїхали швидко. Уже коли були на вокзалі, почалась злива.
Але ми зняли вокзал. Це той, що будують.
А наша собака уже була на колії, тож ми одразу в тепло пішли. Хоча, я ледь не втратила розум дорогою, уже вшосте переглядаючи одні і ті ж ролики по телевізору :)
У нашій половині вагону їхало четверо пасажирів: ми та двоє знайомих з Києва, які раптово потрапили у той самий вагон, що і ми :) Але на спілкування, якщо чесно, сил не було. І майже усю дорогу ми проспали.
У підсумку скажу таке: Донецьк справив доволі приємне враження, хоча я не дуже зрозуміла це місто. Треба ще з картою посидіти, розібратися. Дякую усім, хто витримав цей звіт :)
У будь-якому разі, розкажу вам, як це було.
Прокинулись о 5-й, о 6-й уже їхали на вокзал. Усе для того, щоб встигнти на ранкову донецьку собаку. От вам фото вокзалу.
Від'їхали та майже за кілька хвилин побачили ранковий Дніпропетровськ з іншого берега.
Далі фото в дорозі не було, адже ми позасинали. Тому трохи про транспорт. Електричка була зручною. Позитиву додавала ціна квитків - 40 гривень і за три години - приймаюче місто Євро-2012 вітає гостей. До речі, щодо трьох годин збрехала. І дорогою туди, і на зворотньому шляху поїзд запізнився на півгодини. Неприємно.
Поки їхали, погода була суперова. Щойно вийшли у Донецьку - почав падати дощ. Тамтешній вокзал, щоб ви знали, активно ремонтують. Мабуть, готуються до того ж-таки чемпіонату.
Коло вокзалу було багато міліції. Із камерами та складними обличчями вишукували фанатюків :).
Але ми спокійно вийшли із приміщення та вийшли на привокзальну. Тут-таки мені сподобалась церква. Але фотік не діставала, бо дощ. Тому знову з телефона.
А ще те, що ледь не кожні 2 хвилини звіди відходили величезні і дуже гарні тролейбуси. Тут зазначу, що у плані транспорту Донецьк приємно вразив. Немає цих жахливих маршруток - великі автобуси та тролейбуси. Останні зупиняються ледь на на кожному кроці, втім курсують ідеально. Вийшли на одній із зупинок, я дістала фотік і почала знімати. А почалося усе з того, що не змогла пройти повз старий стадіон. Сергій сказав, що оцей мужик із палицею, то Бубка. Ну, я йому вірю :)
Далі нам одразу нагадали, для чого ми приїхали.
А мене вразили будівлі. Тут тобі сучасні торговельні центри зі скла, а через дорогу - совок. Контрасти.
За кілька метрів - пушка здоровезна. Якщо вірити коханому, то Донецьку її подарувала Москва.
Навпроти міськради (яка чомусь примарилася мені облдержадміністрацією) стоять ковані троянди. Красиві дуже.
А це - зменшена копія Бохумського дзвона.На ньому якийсь напись німецькою, але я ніасіліл його перекласти:
Цею персонаж лишився неопізнаним. Але Гугл каже, що це той-самий Джон Юз. Ну, той, що Юзівку заснував. А за ним, наскільки я розумію - бібліотека.
Це - ДонНТУ. Дуже страшна якась така будівля. Під антураж дощу, та і взагалі страшна. Не естетична.
Далі по курсу - Преображенська церква, якщо я нічого не плутаю. Там дуже гарно дзвонять дзвони. Певно, була служба до Благовіщення. Хоча Сергія це не вразило.
Тут настав час передати донецьке вітання юзеруfree_gato =)
Далі починаємо шукати, де б поїсти. І дорогою зустрічаємо таку фігуліну. Певно, у ній ростуть квіти, коли тепло.
А це, ми спочатку подумали, що цирк, ну, або філіал Верховної Ради. Виявилося, що це центральний ринок.
Поїли. Я згадала, що хочу подивитися на парк кованих фігур. І сказала коханому, що ми не поїдемо з міста, поки я не побачу парку. Коханий зітхнув і сказав, що побачу. Гугл сказав, що парк знаходиться за будівлею міськради, але я ж не думала, що це була вона. Я ж думала, що це була ОДА. Але вирішили повірити карті, а карта казала, що то-таки міськрада.
Дорогою сфотографувала трамвайчик:
Та Донбас-Арену.
І знову привіт free_gato. Донецьк вас пам'ятає :)
Дійшли до оди-міськради і о, диво!! Парк моєї мрії!))) Скорпіон, да.
А тут я дуже мі-мі-мі-мішна :)
Далі - багато фоток:
Це - пам'ятник відповідальності.
А це - якийсь оужОс:)))
Ну, це ви зрозуміли, звідки :)
А це - мій фаворит!))))
Не обійшлося без фей, які фоткались у карколомних позах :)
Так виглядає центральна алея парку. Вид ззаду.
Це - один з екземплярів алеї до Євро-2012:
О! Ледь не забула! Увесь день Донецьком літав гелікоптер :)) Він ніби натякав нам:
Ну, сподобався в парку і цей козак.
А це - ще один індикатор того, чому і нас в країні розруха. Бо де йдемо, там і сремо.
Після парку коханий скомандував йти до музею. Щоб ви панімалі уравєнь!
Поблизу знайшли обласний краєзнавчий. Хоча "поблизу" - це дуже м'яко сказала. Але і не надто далеко. Дорогою бачили таке:
А Кобзона я не впізнала!)
У них є такі зупинки. У вигляді воріт. Прикольно дуже.
А це, власне, музей. 4 поверхи.
За 20 гривень ми отримали 2 квитка та можливість безкоштовної фотозйомки. А ще КУПУ емоцій!
Мамонт! Справжній!
Є і експозиція до Євро-2012.
Нам сподобався музей, але часу лишилося мало, і продивившись усі поверхи, рушаємо на стадіон.
Перед входом на сектор:
А це я уже пройшла обшук. І чекаю коханого. Варто сказати, що стюарди - дуже ввічливі. Такі ввічливі, що хотілося їм нахамити :)))
Перед входом до будівлі стадіону.
Ну, такий вигляд має арена з 4-го, здається, ярусу.
А це коханий сфоткав шизу кротячу.
А я сфоткала доказ того, що, так, були, бачили, брали участь.
Зі стадіону поїхали раніше, щоб встигнути на вечірню електричку. Але і тут вдача: тролейбуси один-за-одним. Доїхали швидко. Уже коли були на вокзалі, почалась злива.
Але ми зняли вокзал. Це той, що будують.
А наша собака уже була на колії, тож ми одразу в тепло пішли. Хоча, я ледь не втратила розум дорогою, уже вшосте переглядаючи одні і ті ж ролики по телевізору :)
У нашій половині вагону їхало четверо пасажирів: ми та двоє знайомих з Києва, які раптово потрапили у той самий вагон, що і ми :) Але на спілкування, якщо чесно, сил не було. І майже усю дорогу ми проспали.
У підсумку скажу таке: Донецьк справив доволі приємне враження, хоча я не дуже зрозуміла це місто. Треба ще з картою посидіти, розібратися. Дякую усім, хто витримав цей звіт :)