Львівський Театр
Дивилася нині вуличну виставу "Глорія" Львівського академічного духовного театру «Воскресіння». Виступ проходив у рамках Днів Львова у Дніпропетровську.
Хочу написати кілька рядків з приводу того, що бачила.
По-перше, я давно мріяла потрапити на вуличну виставу. По-друге, - читайте далі. Але якщо коротко - я вражена.
Не дивлячись на дощ, актори, що приблизно годину ходили на ходулях мокрою бруківкою, дуже майстерно своєю грою викликали у мене такий широкий спектр емоцій, що спочатку трусило зсередини, потім настрій змінився на діаметрально протилежний, світлий, яскравий, потім знову стало панічно страшно, а потім - знову світло. Усе це - під акомпанімент вогню та усіляких фейєрверків. Актори були мокрі, костюми - важкі, глядачів - не багато. Увесь час лив дощ, нагадую. Часом - дуже сильний. Піротехнічні засоби іноді не горіли, але це не зіпсувало загального враження. Я дуже змерзла. Хотіла піти додому ще до закінчення. А потім подумала, що це негарно. Адже актори грають! Все одно, що встати у пертері посеред вистави і піти з залу. Додивилася до кінця. Не шкодую ні хвилини.
Після вистави підійшла до акторів і подякувала. А потім ледь не плакала від того, що незрозуміло мені, чому у нашому місті такого не проводять, від того, що давно не була у Львові і дуже скучила. Ну, і взагалі. емоції мене ледь не вбили!)
Тому я бажаю кожному за можливості побачити це дійство вживу.
І от вам фоточка з мобільного.
Хочу написати кілька рядків з приводу того, що бачила.
По-перше, я давно мріяла потрапити на вуличну виставу. По-друге, - читайте далі. Але якщо коротко - я вражена.
Не дивлячись на дощ, актори, що приблизно годину ходили на ходулях мокрою бруківкою, дуже майстерно своєю грою викликали у мене такий широкий спектр емоцій, що спочатку трусило зсередини, потім настрій змінився на діаметрально протилежний, світлий, яскравий, потім знову стало панічно страшно, а потім - знову світло. Усе це - під акомпанімент вогню та усіляких фейєрверків. Актори були мокрі, костюми - важкі, глядачів - не багато. Увесь час лив дощ, нагадую. Часом - дуже сильний. Піротехнічні засоби іноді не горіли, але це не зіпсувало загального враження. Я дуже змерзла. Хотіла піти додому ще до закінчення. А потім подумала, що це негарно. Адже актори грають! Все одно, що встати у пертері посеред вистави і піти з залу. Додивилася до кінця. Не шкодую ні хвилини.
Після вистави підійшла до акторів і подякувала. А потім ледь не плакала від того, що незрозуміло мені, чому у нашому місті такого не проводять, від того, що давно не була у Львові і дуже скучила. Ну, і взагалі. емоції мене ледь не вбили!)
Тому я бажаю кожному за можливості побачити це дійство вживу.
І от вам фоточка з мобільного.