(no subject)

[ochi_koloruneba]

Кость Москалець, Amor fati

Я часто думаю, чому ти так самотня, -

одна з найкрасивіших доль у світі;

ці сірі очі, пильні, сумовиті, -

чому ви не знаходите нікого, крім дзеркал,

а в дзеркалах - себе і суть свою подвійну,

ледь-ледь прикриту флером абсолюту,

росою часу, інеєм чекання,

терпінням дзвону - як іще,

о, як іще мені тебе назвати?

А може, так і треба? Може, ти

загинеш як сніжинка на долоні,

коли чиєсь тепло зруйнує цю самотність?

І, може, ця самотність - лише форма

твоєї ідентичності п’янкої?

І та любов, яка тебе знайде -

тебе ж і знищить?

Я люблю тебе.

Проймає аж до зубів. Надто чітко бачу тут себе.