staburetom
in
obyrok
Посольство острову Обирок у Караганді. Частина 2
Так сталося, що Україну, на відміну від Росії, Білорусі, Киргизстану та Казахстану на форумі Сільської Молоді "Ауылым Алтын Бесігім" представляли не чиновники, а ми.
«Українська делегація» складалась з двох представників. Тетяна Бардіна - молода і симпатична активістка та реальний лідер усіх студентів аграрних вузів України і я, в якості посла мистецького хутора Обирок.
Зустріч відбувалась у Караганді. Отримавши лист, спершу я подумав що це такий стильний жарт. Але з’ясувалось, що діючий Президент Казахстану починав звідси свій робітничий шлях. У якості горнового доменної печі.
Час у Казахстані випереджає Український на 4 години. Сівши в літак увечері ми відразу прилетіли в ранок, втративши ніч. Нас розселили по комфортабельних номерах готелю і дали годину на відпочинок. Я відразу завалився спати. Та де! Тільки душа зібралась у політ, її повернув у напівкоматозне тіло грюкіт у двері.
- Леонід, візьміть будь ласка програму форума!
Встаю, одягаюсь, беру програмку. Раз дали, напевно треба терміново щось там прочитати. З усіх сил напружую мозок, але ніяк не можу скласти букви у слова. Бог з ним. Падаю назад у ліжко. Лише на сніданку зрозумів, що слова які не піддавались читанню були написані казахською...
Хоч організатори і скаржились на недоліки, як на мене Форум проходив чудово. Протягом всього першого дня ми ділились досвідом, не припинялись дискусії навіть під час обіду. А після вечері представники міжнародних делегацій зібрались в номері у росіянина (бо у нього був диван). Дівчата швидко відморозились і розбрелися спати. Лишились самі чоловіки. Здавалось ніщо не могло зупинити делегатів від п’янки. Та де! Алкоголь так і лишився стояти на столі. Делегати виявились непитущими і тверезими співали до ранку! Другий секретар сучасного білоруського комсомолу «БРСМ» мав чудовий вокал і знав чимало старовинних пісень. Не співав тільки голова відділу ідеології казахського агропідприємства «Родіна». Він єдиний добряче хильнув і почав вбачати у мені євро-американського шпигуна. Хоча після кожної української пісні забував про це обнімався і тис руку: «Ох Льонька! Ох і пайот Украина, чуть душу не порвал!»
Ясно, що після такої ночі ми всі перейшли на "ти" і стали друзями.
Другий день був ще насиченіше першого. Не було часу навіть подивитись місто, не кажучи про відпочинок, бо очі міжнародників злипались самі собою. Я розповів про діяльність на нашому хуторі, про Кіносарай, про Клуб, про "ХЛІБ" про "Колядки INTERNATIONAL". Про те що вже є і те, що планується. Розповів про проект створення мережі мистецьких хуторів-побратимів. Делегати були приємно вражені. Після виступу молоді люди обліпили мене і ставили десятки питань, брали контакти. Організатори Форума сказала, що обов'язково донесуть пропозиції проекту до Президента і лобіюватимуть створення "мистецьких аулів" у Казахстані.
Третю ніч також не вдалося поспати. Форум завершився танцями у клубі, просто звідти нас повезли на нічну екскурсію до Астани. Два слова про це місто. Астана, у перекладі «столиця», виросла у степу за 15 років. Важко навіть уявити скільки коштів та людей потрібно щоб в такі короткі терміни збудувати таке прекрасне місто. Архітектура, ілюмінація, зручність дорожніх розв’язок змушувала мене цілий час охати і ахати, наче я ніколи раніше мне бачив міст.
Прилетівши додому ліг і проспав майже добу.
Вислухавши пропозиції делегатів форуму переконався у кількох речах:
1. Білорусь у питаннях сільської молоді попереду всіх щонайменше на десяток років (Комфортні закони для агро туризму та маєтків, агромістечка з сучасними будинками, спортзалами, клубами, школами та програмами для молоді щиро вражають).
2. Наш мистецький хутір Обирок відповідає всім критеріям, стандартам і ідеям, до яких прагне сільська молодь, тож потрібно сприяти створенню подібних хуторів не лише в Україні, а й за її межами.
3. Необхідно провести подібний форум в Україні, з метою консолідації зусиль молоді, що зацікавлена життям села.
Дякую Міністерству Молоді та Спорту за інформацію!
Дякую організаторам Форуму за гостинність!
Дякую делегатам за цікаві дискусії!
«Українська делегація» складалась з двох представників. Тетяна Бардіна - молода і симпатична активістка та реальний лідер усіх студентів аграрних вузів України і я, в якості посла мистецького хутора Обирок.
Зустріч відбувалась у Караганді. Отримавши лист, спершу я подумав що це такий стильний жарт. Але з’ясувалось, що діючий Президент Казахстану починав звідси свій робітничий шлях. У якості горнового доменної печі.
Час у Казахстані випереджає Український на 4 години. Сівши в літак увечері ми відразу прилетіли в ранок, втративши ніч. Нас розселили по комфортабельних номерах готелю і дали годину на відпочинок. Я відразу завалився спати. Та де! Тільки душа зібралась у політ, її повернув у напівкоматозне тіло грюкіт у двері.
- Леонід, візьміть будь ласка програму форума!
Встаю, одягаюсь, беру програмку. Раз дали, напевно треба терміново щось там прочитати. З усіх сил напружую мозок, але ніяк не можу скласти букви у слова. Бог з ним. Падаю назад у ліжко. Лише на сніданку зрозумів, що слова які не піддавались читанню були написані казахською...
Хоч організатори і скаржились на недоліки, як на мене Форум проходив чудово. Протягом всього першого дня ми ділились досвідом, не припинялись дискусії навіть під час обіду. А після вечері представники міжнародних делегацій зібрались в номері у росіянина (бо у нього був диван). Дівчата швидко відморозились і розбрелися спати. Лишились самі чоловіки. Здавалось ніщо не могло зупинити делегатів від п’янки. Та де! Алкоголь так і лишився стояти на столі. Делегати виявились непитущими і тверезими співали до ранку! Другий секретар сучасного білоруського комсомолу «БРСМ» мав чудовий вокал і знав чимало старовинних пісень. Не співав тільки голова відділу ідеології казахського агропідприємства «Родіна». Він єдиний добряче хильнув і почав вбачати у мені євро-американського шпигуна. Хоча після кожної української пісні забував про це обнімався і тис руку: «Ох Льонька! Ох і пайот Украина, чуть душу не порвал!»
Ясно, що після такої ночі ми всі перейшли на "ти" і стали друзями.
Другий день був ще насиченіше першого. Не було часу навіть подивитись місто, не кажучи про відпочинок, бо очі міжнародників злипались самі собою. Я розповів про діяльність на нашому хуторі, про Кіносарай, про Клуб, про "ХЛІБ" про "Колядки INTERNATIONAL". Про те що вже є і те, що планується. Розповів про проект створення мережі мистецьких хуторів-побратимів. Делегати були приємно вражені. Після виступу молоді люди обліпили мене і ставили десятки питань, брали контакти. Організатори Форума сказала, що обов'язково донесуть пропозиції проекту до Президента і лобіюватимуть створення "мистецьких аулів" у Казахстані.
Третю ніч також не вдалося поспати. Форум завершився танцями у клубі, просто звідти нас повезли на нічну екскурсію до Астани. Два слова про це місто. Астана, у перекладі «столиця», виросла у степу за 15 років. Важко навіть уявити скільки коштів та людей потрібно щоб в такі короткі терміни збудувати таке прекрасне місто. Архітектура, ілюмінація, зручність дорожніх розв’язок змушувала мене цілий час охати і ахати, наче я ніколи раніше мне бачив міст.
Прилетівши додому ліг і проспав майже добу.
Вислухавши пропозиції делегатів форуму переконався у кількох речах:
1. Білорусь у питаннях сільської молоді попереду всіх щонайменше на десяток років (Комфортні закони для агро туризму та маєтків, агромістечка з сучасними будинками, спортзалами, клубами, школами та програмами для молоді щиро вражають).
2. Наш мистецький хутір Обирок відповідає всім критеріям, стандартам і ідеям, до яких прагне сільська молодь, тож потрібно сприяти створенню подібних хуторів не лише в Україні, а й за її межами.
3. Необхідно провести подібний форум в Україні, з метою консолідації зусиль молоді, що зацікавлена життям села.
Дякую Міністерству Молоді та Спорту за інформацію!
Дякую організаторам Форуму за гостинність!
Дякую делегатам за цікаві дискусії!