For friends
Для тих, хто нас знає особисто - нас, я маю на увазі мене та
britta_kaisa
Далі можна трошки подивитись на нас під час подорожі адріатикою та прочитати про деякі найяскравіші враження.
Ми дуже хотіли взяти з собою ровери, як це було минулого літа, коли ми подорожували Тернопільщиною та Львівщиною.
Але Бориспіль - то дуже великий ризик для такого обладнання як велосипед.
То ж, коли ми стріли прокат у одному з кемпів, не роздумували і вирішили взяти.
І їхали у Спліт у таку спеку, що здуріти можна. Десь 5 хвилин не доїхали до порту, попадали в тіні та обливали себе водою, доки не прийшли до тями.
Першого дня по дорозі з аеропорту в Пулу, ми зустріли руського німця. Він їхав з аеропорту, де проводжав свою дівчину. Побавчив нас з наплічниками біля траси і запропонував підвезти до міста, в обін на розповідь про наші подорожі. Розповіді майже вийшло - швидко перемкнуло на політику. Я вже давно помічаю, емігранти дуже цікавляться станом речей на пострадянському просторі, будь ти з України чи Росії.
А ще було дуже багато різного морозива, яке продавалося на кожному кроці.
І на завершення - на середній знизу світлині видно як росте дикий гранат! Загалом з незвичних нам фруктів у садах росли гранати, ківі, фіги (смокви) і ще трошки апельсинів.
Доречі з фігами нас познайомив француз, з якими ми стояли в одному кемпі. Він так говорив французькою, що нам майже все було зрозуміло. Я спочатку думав, що він розмовляє англійською. А він нас майже не розумів, бо насправді не знав англійської. Романські мови і їх носії - то дивна річ.
britta_kaisa
Далі можна трошки подивитись на нас під час подорожі адріатикою та прочитати про деякі найяскравіші враження.
Ми дуже хотіли взяти з собою ровери, як це було минулого літа, коли ми подорожували Тернопільщиною та Львівщиною.
Але Бориспіль - то дуже великий ризик для такого обладнання як велосипед.
То ж, коли ми стріли прокат у одному з кемпів, не роздумували і вирішили взяти.
І їхали у Спліт у таку спеку, що здуріти можна. Десь 5 хвилин не доїхали до порту, попадали в тіні та обливали себе водою, доки не прийшли до тями.
Першого дня по дорозі з аеропорту в Пулу, ми зустріли руського німця. Він їхав з аеропорту, де проводжав свою дівчину. Побавчив нас з наплічниками біля траси і запропонував підвезти до міста, в обін на розповідь про наші подорожі. Розповіді майже вийшло - швидко перемкнуло на політику. Я вже давно помічаю, емігранти дуже цікавляться станом речей на пострадянському просторі, будь ти з України чи Росії.
А ще було дуже багато різного морозива, яке продавалося на кожному кроці.
І на завершення - на середній знизу світлині видно як росте дикий гранат! Загалом з незвичних нам фруктів у садах росли гранати, ківі, фіги (смокви) і ще трошки апельсинів.
Доречі з фігами нас познайомив француз, з якими ми стояли в одному кемпі. Він так говорив французькою, що нам майже все було зрозуміло. Я спочатку думав, що він розмовляє англійською. А він нас майже не розумів, бо насправді не знав англійської. Романські мови і їх носії - то дивна річ.