О геноциде всех и вся
Польский сейм принял тут резолюцию о геноциде поляков на Волыни в 1943-1944 годах - прелестно. У меня куча родственников в Польше, с которыми наши семьи не теряли связи с 1939 года, и кто там из наших пращуров первым перешел в католичество или в православие, это спорный вопрос, сокрытый во мраке веков. Потому что кто из наших общих предков ( Read more... )
По-перше, з приходом німців на терени Волині влітку 1941 р. було організовано німецьку поліцію, куди пішли служити переважно українці. Серед них було чимало свідомих націоналістів, майбутніх воїнів і командирів УПА. Українські націоналісти сподівалися, що їм вдасться знайти спільну мову з німецькою владою, однак не склалося. Поляки ж опинилися тоді в ролі упослідженої меншини. Але українці, маючи помітну перевагу і навіть певну підтримку німецької влади, не вдавалися до переслідувань поляків - принаймні цього не було ні в 1941-му, ні в 1942-му. Переслідування поляків українськими націоналістами почалися влітку 1943 р., коли більшість українців пішла з німецької поліції, а їхнє місце зайняли поляки. Отже, чому українці, коли мали підтримку німців, поляків на Волині не чіпали, а переслідувати почали, коли втратили цю підтримку?
По-друге, Волинь не належала до регіонів, де були сильні позиції українських націоналістів. Набагато сильнішими були їхні позиції на Галичині. Проте на Галичині поляки не зазнавали таких переслідувань, як на Волині. Більше того - поляки з Волині втікали саме на "просяклу націоналізмом" Галичину. Чому?
І, нарешті, по-третє. Якщо українські бандерівці хотіли моноетнічної України, то вони мали б переслідувати не лише поляків, а й представників інших національних меншин. Про єврейське населення говорити не будемо. Воно концентрувалося переважно у волинських містах, які контролювалися німцями. Німці його ж і нищили. Але в сільській місцевості на Волині проживало чимало чехів. Були навіть чеські села. Проте якихось серйозних проблем із представниками цього народу в українських націоналістів не виникало. Чому?
Про це я неодноразово запитував польських "дослідників". Проте чітких відповідей не дочекався.
На жаль, у нашій літературі, де йдеться про переслідування поляків на Волині в 1943 р., часто пишуть, що їх спричиняли спогади про кривди, які заподіяли українцям поляки в міжвоєнний період. Власне, вони й штовхали українців до антипольських дій. Безперечно, такий чинник був. Але не він був основним.
Спрацювали й інші. Поляки, прийшовши в 1943 р. в німецьку поліцію на місце українців, почали разом із німцями здійснювати каральні акції проти корінного населення, зокрема винищувати "непокірні" села, які надавали підтримку УПА. Польські населені пункти нерідко ставали базами для проведення таких каральних акцій. Іноді в них організовувалися так звані пляцувкі - збройні осередки, які не лише захищали поляків, а й вчиняли напади на українців. Бо найкраща оборона - напад. А німецька окупаційна влада свідомо провокувала конфлікти між поляками й українцями. Керівник Райхкомісаріату Україна Еріх Кох казав: "Потрібно зробити все для того, щоб поляк при зустрічі з українцем хотів його вбити, щоб українець, побачивши поляка, теж палав бажанням його смерті". Є відомості про те, що німці умисно перевдягалися в цивільне й під виглядом УПА палили польські села. Наприклад, вважається, що так було спалено село Гута Стефанська. Провокації лише посилювали україно-польське протистояння. Крім того, волинські поляки в 1943 р. співпрацювали не лише з нацистами, а й з червоними партизанами, котрі воювали проти УПА. З'являлися на Волині й підрозділи Армії Крайової, які вбивали українців. Таким чином, польська волинська меншина, зокрема її провідники, зайняли вкрай ворожу позицію щодо українського руху опору. Спроби порозумітися результатів не дали. У такій ситуації українські партизани, які намагалися контролювати сільські терени Волині, не хотіли мати в своїх тилах польські бази. Тому й намагалися витіснити звідти поляків. Робилося це по-різному. Часто поляків попереджали, що нападуть на їхні села, якщо вони їх не покинуть. Тому багато людей переселилося в міста або на Галичину та в інші "безпечні" для них регіони. Однак частину польських сіл і їхнього населення було знищено.
http://grzegorz-b.livejournal.com/1295337.html
Reply
Leave a comment