Мордалевичі
Фахівці, котрі займаються генеалогією, зазвичай радять добре фіксувати всі свідчення своїх дідусів і бабусь але дуже критично до них ставитися. Мені здається, рівень критичності має залежати від джерела інформації - наприклад в наслідок моїх розвідок, практично все, що розповідала мені одна з моїх бабусь, цілком підтвердилось. Дуже шкодую, що в юності не зафіксував все належним чином.
Ось, наприклад, одна з історій, розказана мені під секретом десь в 70-х: "Під час революції у нас тут було дві "банди" - одна, велика, Мордалевича, а друга, мала, одного нашого родича, Ковалевського". Розказано це було принагідно - під час моїх приїздів до дідуня з бабцею одним з моїх сільських товаришів був хлопчик на прізвище Мордалевич. (Зізнаюсь, прізвище мені здавалося смішним, з відповідними асоціаціями, а попри те і хлопчина, і його мати, справляли враження людей цілком інтелігентних, як це не може здатися дивним нашим нинішнім містянам). Ну що мені тоді могла дати ця оповідь? Мало чого, бо й сам був малий, і інформації не було ніякої. Всіх "бандитів" радянська влада успішно поховала, офіціоз про них згадував хіба що у вигляді "Свадьби в Маліновкє". Тож залишив собі зарубку в пам'яті, та й все.
Але настали інші часи і я, ледь не через 30 років, зміг прочитати, хто ж такий насправді був Юліан Мордалевич (https://uk.wikipedia.org/wiki/Мордалевич_Юліан_Арсентійович), і навіть колись, коли ще здається і цієї вікіпедійної статті не було, згадував про нього в цьому журналі - https://o-teren.livejournal.com/19767.html)
Однак зараз з'явилося трошки більше інформації. Ось, наприклад, дані з безцінного джерела - все тих же переписних листів 1897 року:
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?title=File:ДАКО_384-9-195._1897_рік._Листи_перепису,_Радомисльський_повіт_Кичкирівська_с._Забілоччя,_7-а_переписна_дільниця,_15-а_рахункова,_частина_3.pdf&page=48
Тут малому Юліану ще й року немає, і живуть вони в оселі його діда - Войцеха Степановича Мордалевича.
Дід, Войцех Степанович, був римо-католиком, і згадка про нього знаходиться в сповідці Брусилівського костелу за 1862р. за номером 93: "Однодворецъ Войновъ Мордалевичъ, жена его греко россійского исповеданія."
https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Файл%3AЦДІАК_фонд_1040%2C_опис_2%2C_справа_393._1862_рік._Сповідний_розпис_костелу_Брусилів.pdf&page=19
Що мені тут впало в око і видалося цікавим.
По-перше, очевидно, що Мордалевичі за походженням були дрібною шляхтою, яким не вдалося підтвердити своє дворянство: доволі типовий шлях для таких родин - в 1862 році вже не дворяни, а "однодворці", а в 1897-му "міщани". Взагалі, належність християнина, який проживає на селі, до міщанського стану наприкінці 19-го століття на тих теренах - майже напевно свідчить, що їхні предки були шляхтичами.
По-друге, швидше за все причиною такої "деградації" стала бідність - чотири дорослі сімейні сини з дітьми, що проживають одним двором з батьком, явно не ознака багатства. Тим прикметніше, що при першій же нагоді ці люди намагалися своїм дітям дати якусь освіту. Ось Юліана Мордалевича відправили до вчительської семінарії, а мій прадід, який був з тої ж породи, якось умудрявся своїм донькам наймати домашнього вчителя.
По-третє, хороша ілюстрація до релігійної політики імперії: Войцех Степанович - римо-католик, а його дружина православна, отже діти мають бути православними і ніяк йнак. І це не традиція, це саме було вимогою перед вступом у такий "різноконфесійний" шлюб. Винятки бували, але дуже не часті.
В-четвертих: рідна мова Мордалевичів - "малоросійська". Прикметно, що й в моїх предків з того ж села, попри те, що вони всі втрималися римо-католицизму, були "міщанами" і взагалі називали себе "поляками", у переважної більшості рідна мова теж "малоросійська".
Ну й ще трошки особистого. В наведеній вище сповідці за 1862 рік згадується мій пра-пра-пра-дід - Мойсей Ковалевский. Власне, згадувана бабцею на початку "банда Ковалевського" це саме про одного з нащадків Мойсея (здається бабциного двоюрідного дядька, якщо я не помилився в своїх розрахунках). На жаль відомості про нього доволі бідні, але те, що це не вигадка бабуні, точно:
https://o-teren.dreamwidth.org/36282.html
Ось, наприклад, одна з історій, розказана мені під секретом десь в 70-х: "Під час революції у нас тут було дві "банди" - одна, велика, Мордалевича, а друга, мала, одного нашого родича, Ковалевського". Розказано це було принагідно - під час моїх приїздів до дідуня з бабцею одним з моїх сільських товаришів був хлопчик на прізвище Мордалевич. (Зізнаюсь, прізвище мені здавалося смішним, з відповідними асоціаціями, а попри те і хлопчина, і його мати, справляли враження людей цілком інтелігентних, як це не може здатися дивним нашим нинішнім містянам). Ну що мені тоді могла дати ця оповідь? Мало чого, бо й сам був малий, і інформації не було ніякої. Всіх "бандитів" радянська влада успішно поховала, офіціоз про них згадував хіба що у вигляді "Свадьби в Маліновкє". Тож залишив собі зарубку в пам'яті, та й все.
Але настали інші часи і я, ледь не через 30 років, зміг прочитати, хто ж такий насправді був Юліан Мордалевич (https://uk.wikipedia.org/wiki/Мордалевич_Юліан_Арсентійович), і навіть колись, коли ще здається і цієї вікіпедійної статті не було, згадував про нього в цьому журналі - https://o-teren.livejournal.com/19767.html)
Однак зараз з'явилося трошки більше інформації. Ось, наприклад, дані з безцінного джерела - все тих же переписних листів 1897 року:
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?title=File:ДАКО_384-9-195._1897_рік._Листи_перепису,_Радомисльський_повіт_Кичкирівська_с._Забілоччя,_7-а_переписна_дільниця,_15-а_рахункова,_частина_3.pdf&page=48
Тут малому Юліану ще й року немає, і живуть вони в оселі його діда - Войцеха Степановича Мордалевича.
Дід, Войцех Степанович, був римо-католиком, і згадка про нього знаходиться в сповідці Брусилівського костелу за 1862р. за номером 93: "Однодворецъ Войновъ Мордалевичъ, жена его греко россійского исповеданія."
https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Файл%3AЦДІАК_фонд_1040%2C_опис_2%2C_справа_393._1862_рік._Сповідний_розпис_костелу_Брусилів.pdf&page=19
Що мені тут впало в око і видалося цікавим.
По-перше, очевидно, що Мордалевичі за походженням були дрібною шляхтою, яким не вдалося підтвердити своє дворянство: доволі типовий шлях для таких родин - в 1862 році вже не дворяни, а "однодворці", а в 1897-му "міщани". Взагалі, належність християнина, який проживає на селі, до міщанського стану наприкінці 19-го століття на тих теренах - майже напевно свідчить, що їхні предки були шляхтичами.
По-друге, швидше за все причиною такої "деградації" стала бідність - чотири дорослі сімейні сини з дітьми, що проживають одним двором з батьком, явно не ознака багатства. Тим прикметніше, що при першій же нагоді ці люди намагалися своїм дітям дати якусь освіту. Ось Юліана Мордалевича відправили до вчительської семінарії, а мій прадід, який був з тої ж породи, якось умудрявся своїм донькам наймати домашнього вчителя.
По-третє, хороша ілюстрація до релігійної політики імперії: Войцех Степанович - римо-католик, а його дружина православна, отже діти мають бути православними і ніяк йнак. І це не традиція, це саме було вимогою перед вступом у такий "різноконфесійний" шлюб. Винятки бували, але дуже не часті.
В-четвертих: рідна мова Мордалевичів - "малоросійська". Прикметно, що й в моїх предків з того ж села, попри те, що вони всі втрималися римо-католицизму, були "міщанами" і взагалі називали себе "поляками", у переважної більшості рідна мова теж "малоросійська".
Ну й ще трошки особистого. В наведеній вище сповідці за 1862 рік згадується мій пра-пра-пра-дід - Мойсей Ковалевский. Власне, згадувана бабцею на початку "банда Ковалевського" це саме про одного з нащадків Мойсея (здається бабциного двоюрідного дядька, якщо я не помилився в своїх розрахунках). На жаль відомості про нього доволі бідні, але те, що це не вигадка бабуні, точно:
https://o-teren.dreamwidth.org/36282.html