барикади в моїй голові
Давно так ніхто не викладав слова в моїх вушних раковинах,
кубиками
чітко
ретельно
одне за одним.
Майструвався такий собі завод, призначення якого мені ще не було відоме.
Давно так не торкали щиро листи від незнайомих людей. Люди так мало говорять про біль. Бо його багато? і ми вибудовуємо ілюзії навколо, аби закласти його, забарикадувати в нашій пам`яті. Але ж потім, рано чи пізно, він вистрілює, хіба ні? Може, в старості відкладеться вам десь у правому ребрі. Потім будете страждати. Важливо це проговорювати вже зараз.
кубиками
чітко
ретельно
одне за одним.
Майструвався такий собі завод, призначення якого мені ще не було відоме.
Давно так не торкали щиро листи від незнайомих людей. Люди так мало говорять про біль. Бо його багато? і ми вибудовуємо ілюзії навколо, аби закласти його, забарикадувати в нашій пам`яті. Але ж потім, рано чи пізно, він вистрілює, хіба ні? Може, в старості відкладеться вам десь у правому ребрі. Потім будете страждати. Важливо це проговорювати вже зараз.