переБЕСчик
У кожному слові - магія. Слово - зброя.
Може бути тупою сокирою, яка рубає все підряд і таким чином неможливо досягнути основної цілі, може бути гострою шпагою, яка тонко, але гостро, колотиме лише у найбільш вразливе або найбільш потрібне в даній ситуації місце. Це мої роздуми на тему Карстена Бредемайера. Моє слово часто є гострими вилами, які теж колять гостро і тонко, але водночас у три-чотири точки. І насправді слово - це найгостріші і найпотужніші вила. Так само, як і голос на виборах. Отже, про магію слів. Дивно і страшно, але в Україні дискредитовані владою слова, які відпочатку мали прекрасне суспільно-важливе значення: "реформа", "референдум", "покращення" і т.д. На черзі дискредитація слів "Конституція", "демократія", "євроінтеграція". Також нинішній регіоналівський режим намагається зробити жахливу річ - дискредитувати слово "відповідальність", аргументуючи ним арешти політичних в'язнів. Це не лише лінгвістична катастрофа. Це занепад суспільства, винна у якому влада і та частина цього суспільства, яка дала їй неодноразовий кредит довіри. В результаті через провини більшості соціум страждає повністю.
Більше того, ми бачимо, як з іншої сторони стають заледве не політологічними термінами слова: "тушка", "іуда", "перебіжчик" і т.д.
Чомусь згадалося, як рік тому під час інтерв'ю одному з російських каналів, журналіст, який давно працює в Україні, але в силу обставин свого життя не може знати всі тонкощі нашої мови - особливо неологізми - спитав мене:
- Олег Валерьевич, а почему насчет перебежчиков из партии в партию используется слово "тушки"?
Спочатку я хотів йому сказати, що, як на мене, в російській мові слово "перебежчик" варто трансформувати у слово "переБЕСчик", бо це біс спокушає політиків зраджувати своїх виборців. Але я утримався, бо це було б некоректно, оскільки при всій повазі до російської мови, мене важко назвати експертом у ній. Коли у 1990 році я вперше приїхав у Київ і розмовляв українською, на мене дивились, як на жлоба і селюка, та менше з тим, я не зрадив мови рідної солов'їної з двох причин: 1. Говорити українською для мене природньо. 2. Просто я її люблю.
А взагалі російська мова мені подобається, але, коли вона красива і елегантна, як у Достоєвського, Буніна чи Чехова. А не той жахливо навколоросійський суржик, яким розмовляє більшість населення сучасної Росії і, на жаль, сучасної України - теж. А московський акаючий акцент - це взагалі кошмар. Скажімо, навіть вологодський діалект з яскравим "о" звучить приємніше і милозвучніше.
В цілому, мовна проблема - це великий міф, на якому паразитують політики різних таборів. Насправді проблеми немає. Моя дружина в побуті ромовляє російською через виховання і життєві обставини, а я - українською. Але ми завжди розуміємо один одного.
Так от, від простого і примітивного питання, чому тушок називають тушками, я на мить розгубився, вирішив, все-таки, не починати недоречної мовної дискусії, а просто пояснив про те, як продаються тушки тварин на базарі і т.д.
В очах журналіста велике здивування:
- А я думал, это из-за того, что они, как самолет "Ту" летают туда-сюда, поэтому и тушки...
"Вони справді літають туди-сюди" - подумав я, посміхнувся і згадав Шевченка: "Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос - більш нічого. А серце б’ється - ожива, Як їх почує!..".
Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії