18
dix-huit
вісімнадцять
вісімнадцять цукерок
вісімнадцять днів
залишилось
якось не очікувано
взагалі не очікувано пиходять в життя якісь події, зміни...
ніколи
взагалі ніколи-при-ніколи не думала про Францію і Париж
не мріяла і не хотіла поїхати в Париж, а тим більше у Францію
коли сістер пропонувала внести в календарний графік подорожей Францію я все думала, як це б відвертітись))))
Франція. Париж... хм...
завжди для мене це було лише приманкою для туристів
обгорткою від канфетки-цукерки.... bonbon...
прекрасний, просто бомбезний піар-ход. я могла лише аплодувати як із відвертого нічого МОЖНА зробити те, заради чого у Францію будуть ломитись мільйони туристів ЩОРОКУ...
а мова
це жабеняче квакання. як це може подобатись? як?
ква-ква...фрррррррр
але життя ж таке непередбачуване)))
тепер я планую подоріж
через страх загубитись в місті, пішла на курси
бьюсь об стінку, але вчу мову. вчу і бьюсь. я вірю, що я здолаю ці кляті лізьони, вимови Н та Р. я навчусь принаймні читати)))
обов*язково
а ще багато читаю про французів і Париж.
дивлюсь кіно
дивлюсь і плачу. багато чого торкає за душу
тепер багато чого стає зрозумілішім із його поведінки. розумію, де я була не права....
ось так із під цікавості вийшло зацікавитись країною (який прикольний оборот "із цікавості зацікавитись"), ментальністю, мовою, містом, країною...
ефект 40 днів
вчора на вібінарі із французької викладачка сказала, що є такий ефект))). через 40 днів полюбити те, що не подобається. головне бажати цього
по законам жанру, я маю тепер щось написати, або побажати
підвести рисочку і зробити якийсь висновок
чи запитати щось
нічого. не хочу.
це просто настрій
au revoir
вісімнадцять
вісімнадцять цукерок
вісімнадцять днів
залишилось
якось не очікувано
взагалі не очікувано пиходять в життя якісь події, зміни...
ніколи
взагалі ніколи-при-ніколи не думала про Францію і Париж
не мріяла і не хотіла поїхати в Париж, а тим більше у Францію
коли сістер пропонувала внести в календарний графік подорожей Францію я все думала, як це б відвертітись))))
Франція. Париж... хм...
завжди для мене це було лише приманкою для туристів
обгорткою від канфетки-цукерки.... bonbon...
прекрасний, просто бомбезний піар-ход. я могла лише аплодувати як із відвертого нічого МОЖНА зробити те, заради чого у Францію будуть ломитись мільйони туристів ЩОРОКУ...
а мова
це жабеняче квакання. як це може подобатись? як?
ква-ква...фрррррррр
але життя ж таке непередбачуване)))
тепер я планую подоріж
через страх загубитись в місті, пішла на курси
бьюсь об стінку, але вчу мову. вчу і бьюсь. я вірю, що я здолаю ці кляті лізьони, вимови Н та Р. я навчусь принаймні читати)))
обов*язково
а ще багато читаю про французів і Париж.
дивлюсь кіно
дивлюсь і плачу. багато чого торкає за душу
тепер багато чого стає зрозумілішім із його поведінки. розумію, де я була не права....
ось так із під цікавості вийшло зацікавитись країною (який прикольний оборот "із цікавості зацікавитись"), ментальністю, мовою, містом, країною...
ефект 40 днів
вчора на вібінарі із французької викладачка сказала, що є такий ефект))). через 40 днів полюбити те, що не подобається. головне бажати цього
по законам жанру, я маю тепер щось написати, або побажати
підвести рисочку і зробити якийсь висновок
чи запитати щось
нічого. не хочу.
це просто настрій
au revoir