Історія Одеської державної наукової бiблiотеки: короткі уривки з офіційної хроніки
У лютому 1829 року редактор газети "Одесский вестник" дiйсний статський радник (i градоначальник Одеси у 1831-1837 рр.) Олексiй Іраклiйович Льовшин подав генерал-губернатору Воронцову доповiдну записку: "Я употребил бы во зло снисходительное внимание Вашего Сиятельства и даже оскорбил бы особу Вашу, если б стал доказывать перед Вами пользу учреждения публичной библиотеки... Если мысль сия заслуживает одобрения Вашего Сиятельства, то позвольте употребить составленный газетой капитал в сумме 15 тысяч рублей на покупку книг, кои составят основание здешней городской библиотеки. Полагать должно, что частные приношения деньгами и книгами доставят значительные средства к достижению желанной цели. Щедрость и любовь к просвещению Ваши послужат первым примером. Подражая оному, и я буду покорнейше просить общество городское принять от меня приношение книгами."
13(25) вересня 1829 року за поданням графа Воронцова iмператор Микола I видав наказ, який дозволив започаткувати в Одесi Мiську публiчну бiблiотеку.
Це була друга в Росiйськiй iмперii (пiсля iмператорської у Санкт-Петербурзi) i перша в Українi публiчна бiблiотека.
Спочатку для неї були видiленi кiмнати у будинку мiських присутнiх мiсць на Приморському бульварi. Оскiльки в Одесi в кiнцi 1829 року спалахнула епiдемiя чуми, вiдкриття бiблiотеки вiдбулося лише 15(27) квiтня 1830 року. До цього часу зiбрання нараховувало вже 5 тисяч книг.
Граф Воронцов принiс у дар бiблiотецi "зiбрання дорогих за рiдкiстю творiв". Це були 600 томiв французьких класикiв у розкiшному виданнi Фiрмена Дiдо. Приклад губернатора наслiдували багатi одесити, i кiлькiсть книг у бiблiотецi почала швидко збiльшуватися.
Із зiбрань лiтератури, яку у рiзнi роки було пожертвовано бiблiотецi приватними особами, особливу цiннiсть становили такi колекцiї: графа М.М.Толстого (понад 40 000 видань), Г.Г.Маразлi (10 000 томiв), колекцiя з технiки професора В.i Тимонова (1 085 книг i брошур), з економiки i юридичних наук - О.О.Борзенка (851 вид.), бiблiотека археолога П.О.Бурачкова (3 176 томiв) та iн.
Не можна не згадати iноземних жертводавцiв: так, ще з 50-х рокiв ХIХ ст. у звiтах бiблiотеки фiгурують Смiтсонiанський унiверситет (Вашингтон), унiверситети - Паризький, Празький, Пекiнський, Гарвардський, бiблiотека Британського музею, Паризька нацiональна бiблiотека, бiблiотека Конгресу у Вашингтонi.
Оскiльки фонди зростали, доводилося кiлька разiв мiняти примiщення. У 1883 роцi для Бiблiотеки i музею Товариства iсторii i старожитностей було побудовано, в основному, на кошти мiського голови Григорiя Григоровича Маразлi, окрему будiвлю (у даний час вона належить Археологiчному музею).
А у 1907 роцi бiблiотека ще раз вiдсвяткувала новосiлля - переїхала у спецiально побудовану для неї споруду - один з кращих зразкiв бiблiотечної архiтектури в країні (архiтектор Ф.П.Нестурх).
У життi бiблiотеки було багато чудових людей, якi у рiзний час очолювали її. Це iсторик Микола Никифорович Мурзакевич, професор Володимир Олексiйович Яковлєв, лiтератор Михайло Фелiксович Дерiбас та його син, популярний в Одесi письменник-iсторик Олександр Михайлович Дерiбас, автор книги "Старая Одесса", який багато уваги придiляв краєзнавству (вiн же ввiв до вжитку слово "Одесика"). Усi вони обiймали дуже почесну тодi в мiстi посаду, яка скромно називалася "бiблiотекар". Необхiдно також вiдзначити важливу роль в iсторiї нашої бiблiотеки iнституту попечительства, що був введенний у 1874 роцi. Попечителями вiд мiської думи були: барон А.Ф.Стуарт, К.К.Сiкард, i.В.Тимонов, О.i.Кирпичников.
Двi особи, якi вiдiграли особливо важливу роль у розвитку бiблiотеки,- директор з 1896 року професор Новоросiйського унiверситету Михайло Георгiйович Попруженко (автор iсторичного нарису "Одесская городская публичная библиотека. 1830 - 1910") i попечитель бiблiотеки з 1897 по 1917 рр., почесний громадянин Одеси граф Михайло Михайлович Толстой.
Саме їхня дiяльнiсть зробила мiську публiчну бiблiотеку одним з найбiльших культурних центрiв Одеси початку ХХ столiття. Було споруджено нову будiвлю, налагодженi найтiснiшi контакти з багатьма бiблiотеками свiту, випущено новi друкованi каталоги i органiзовано палiтурну майстерню, вiдкрито "бiблiотечний музей", який за своїми функцiями фактично вiдповiдав статусу першого музею iсторiї Одеси.
В 1998 роцi започатковано спiльно з Одеською обласною Радою миру галерею "Люди щедрих сердець", яка стала мiстком вiд меценатiв минулого до меценатiв наших днiв. Вона знайомить громадян мiста з доброчинною дiяльнiстю сьогоднiшнього дня. За допомогою таких людей (серед них нинiшнiй губернатор Одеси С.Р.Гриневецький ) бiблiотека також змогла вирiшити деякi зi своїх нагальних проблем. Ще раз нагадаємо, що бiблiотека - це пам'ять людства. Вона збереже для наступних поколiнь не лише портрети цих доброчинцiв: у базах даних ОДНБ закладено вiдомостi про їхні добрi справи.
У 17 вiддiлах бiблiотеки сьогоднi працює понад 200 спiвробiтникiв.
Історiя ОДНБ зберегла багато славних iмен бiблiотечних працiвникiв, якi вiддали благороднiй i шанованiй людьми працi з книгою у рiзнi часи багато рокiв свого життя.
Колись тут працювали видатний пушкiнiст Михайло Алексєєв, iсторики Саул Боровий, Богдан Комаров та iнші. О.М.Тюнєєвiй ми зобов'язанi органiзацiєю одного з перших в СРСР музеїв книги та збереженням бiблiотеки в цiлому у важкi роки вiйни.
Інакше, нiж подвигом, не можна назвати супроводження пiд час Великої Вiтчизняної вiйни трьома спiвробiтницями бiблiотеки (Г.Б.Юрик, А.С.Деревинською, Е.С.Левiною) рiдкiсних музейних видань до Ташкента, де вони були переданi на зберiгання до Середньоазiатського унiверситету, i повернення їх до Одеси пiсля звiльнення нашого мiста.
Пiсля вiйни в ОДНБ iм.М.Горького працювали вiдомi бiблiотекарi, бiблiографи та бiблiотекознавцi М.В.Рапопорт, С.Я.Вортман, М.М.Пчелiнцева, i.М.Кирилов, Г.А.Каширiн, В.М.Конський, О.М.Вовчок, Л.В.Лялікова, О.М.Кордаш, С.А.Мурадян, А.М.Вдовиченко, Л.М.Смичок та iнші, передавали естафету один одному директори А.i.Ольшанський, В.А.Загоруйко, i.Д..Мазуренко.
Званням "заслужений працiвник культури України" уряд вiдзначив її фахiвцiв - Тамару Карпинську, Наталію Касько, Івана Мазуренка, Миколу Польового, нинiшнього директора Ольгу Ботушанську. Звання "заслужений дiяч мистецтв" удостоєний Григорiй Зленко, завiдувач редакцiйно-видавничого вiддiлу бiблiотеки, письменник i лiтературознавець.
З ОФІЦІЙНОЇ ХРОНІКИ
13(25) вересня1829р.в Одесi засновано Мiську публiчну бiблiотеку.
З перших рокiв свого iснування Бiблiотека розглядалась як центральна у Новоросiйському краї.
З 1834р. за розпорядженням Одеського мiського голови до бiблiотеки надходять 2 примiрники мiсцевих творiв друку. В 1847р. це розпорядження було пiдтверджено одеським генерал-губернатором. У цьому ж роцi до бiблiотеки почали надходити кавказькi видання.
В 1874р. в Бiблiотецi введено iнститут попечительства.
В 1883р. прийнята перша службовець-жiнка (М.Н.Пфайфер).
В 1907р. Було споруджено будинок Бiблiотеки вiдомим українським архiтектором Ф.П.Нестурхом.
З 1 листопада 1922р. бiблiотека дістає статус державної i право отримання безкоштовного обов'язкового примiрника творiв друку СРСР, який одержувала до 1941 року.
30 сiчня 1924р. постановою колегiї Наркомпросу УРСР бiблiотеку включено у число наукових установ.
1 серпня 1930р. постановою Раднаркому УРСР створюється Одеська державна наукова бiблiотека (було об'єднано три науковi бiблiотеки: Державна публiчна, Центральна наукова, Українська державна).
З 1933р. Бiблiотека стає Одеською державною науковою бiблiотекою.
10 лютого 1941р. Указом Президiї Верховної Ради УРСР бiблiотецi присвоєно iм'я М.Горького.
З 1949р. ОДНБ одержувала платний обов'язковий примiрник творiв друку, що виходили в СРСР росiйською мовою, з ЦКНБ (Центральний колектор наукових бiблiотек, м. Москва).
В 1964р. за рiшенням колегiї Мiнiстерства культури УРСР бiблiотека стає зональним органiзацiйно-методичним, науково-бiблiографiчним та iнформацiйним центром Пiвдня України (Запорiзька, Кiровоградська, Кримська, Одеська, Миколаївська i Херсонська областi). Вона стає також координацiйним науково-методичним та iнформацiйним центром в Українi з питань пропаганди природничонаукових та екологiчних знань, а також з питань релiгiї та атеїзму.
В 1975р. Постановою Ради Мiнiстрiв УРСР на бiблiотеку покладенi функцiї обласного унiверсального депозитарiю Пiвдня України.
В 1979р. за заслуги i в зв'язку зi 150-рiччям вiд дня заснування Бiблiотеку було нагороджено орденом Дружби народiв.
З 1979 р. будiвля ОДНБ перебуває пiд охороною держави як пам'ятник мiстобудування та архiтектури вiдповiдно до Постанови Ради Мiнiстрiв України вiд 06.09.79 р. i442, охоронний номер 1464
13(25) вересня 1829 року за поданням графа Воронцова iмператор Микола I видав наказ, який дозволив започаткувати в Одесi Мiську публiчну бiблiотеку.
Це була друга в Росiйськiй iмперii (пiсля iмператорської у Санкт-Петербурзi) i перша в Українi публiчна бiблiотека.
Спочатку для неї були видiленi кiмнати у будинку мiських присутнiх мiсць на Приморському бульварi. Оскiльки в Одесi в кiнцi 1829 року спалахнула епiдемiя чуми, вiдкриття бiблiотеки вiдбулося лише 15(27) квiтня 1830 року. До цього часу зiбрання нараховувало вже 5 тисяч книг.
Граф Воронцов принiс у дар бiблiотецi "зiбрання дорогих за рiдкiстю творiв". Це були 600 томiв французьких класикiв у розкiшному виданнi Фiрмена Дiдо. Приклад губернатора наслiдували багатi одесити, i кiлькiсть книг у бiблiотецi почала швидко збiльшуватися.
Із зiбрань лiтератури, яку у рiзнi роки було пожертвовано бiблiотецi приватними особами, особливу цiннiсть становили такi колекцiї: графа М.М.Толстого (понад 40 000 видань), Г.Г.Маразлi (10 000 томiв), колекцiя з технiки професора В.i Тимонова (1 085 книг i брошур), з економiки i юридичних наук - О.О.Борзенка (851 вид.), бiблiотека археолога П.О.Бурачкова (3 176 томiв) та iн.
Не можна не згадати iноземних жертводавцiв: так, ще з 50-х рокiв ХIХ ст. у звiтах бiблiотеки фiгурують Смiтсонiанський унiверситет (Вашингтон), унiверситети - Паризький, Празький, Пекiнський, Гарвардський, бiблiотека Британського музею, Паризька нацiональна бiблiотека, бiблiотека Конгресу у Вашингтонi.
Оскiльки фонди зростали, доводилося кiлька разiв мiняти примiщення. У 1883 роцi для Бiблiотеки i музею Товариства iсторii i старожитностей було побудовано, в основному, на кошти мiського голови Григорiя Григоровича Маразлi, окрему будiвлю (у даний час вона належить Археологiчному музею).
А у 1907 роцi бiблiотека ще раз вiдсвяткувала новосiлля - переїхала у спецiально побудовану для неї споруду - один з кращих зразкiв бiблiотечної архiтектури в країні (архiтектор Ф.П.Нестурх).
У життi бiблiотеки було багато чудових людей, якi у рiзний час очолювали її. Це iсторик Микола Никифорович Мурзакевич, професор Володимир Олексiйович Яковлєв, лiтератор Михайло Фелiксович Дерiбас та його син, популярний в Одесi письменник-iсторик Олександр Михайлович Дерiбас, автор книги "Старая Одесса", який багато уваги придiляв краєзнавству (вiн же ввiв до вжитку слово "Одесика"). Усi вони обiймали дуже почесну тодi в мiстi посаду, яка скромно називалася "бiблiотекар". Необхiдно також вiдзначити важливу роль в iсторiї нашої бiблiотеки iнституту попечительства, що був введенний у 1874 роцi. Попечителями вiд мiської думи були: барон А.Ф.Стуарт, К.К.Сiкард, i.В.Тимонов, О.i.Кирпичников.
Двi особи, якi вiдiграли особливо важливу роль у розвитку бiблiотеки,- директор з 1896 року професор Новоросiйського унiверситету Михайло Георгiйович Попруженко (автор iсторичного нарису "Одесская городская публичная библиотека. 1830 - 1910") i попечитель бiблiотеки з 1897 по 1917 рр., почесний громадянин Одеси граф Михайло Михайлович Толстой.
Саме їхня дiяльнiсть зробила мiську публiчну бiблiотеку одним з найбiльших культурних центрiв Одеси початку ХХ столiття. Було споруджено нову будiвлю, налагодженi найтiснiшi контакти з багатьма бiблiотеками свiту, випущено новi друкованi каталоги i органiзовано палiтурну майстерню, вiдкрито "бiблiотечний музей", який за своїми функцiями фактично вiдповiдав статусу першого музею iсторiї Одеси.
В 1998 роцi започатковано спiльно з Одеською обласною Радою миру галерею "Люди щедрих сердець", яка стала мiстком вiд меценатiв минулого до меценатiв наших днiв. Вона знайомить громадян мiста з доброчинною дiяльнiстю сьогоднiшнього дня. За допомогою таких людей (серед них нинiшнiй губернатор Одеси С.Р.Гриневецький ) бiблiотека також змогла вирiшити деякi зi своїх нагальних проблем. Ще раз нагадаємо, що бiблiотека - це пам'ять людства. Вона збереже для наступних поколiнь не лише портрети цих доброчинцiв: у базах даних ОДНБ закладено вiдомостi про їхні добрi справи.
У 17 вiддiлах бiблiотеки сьогоднi працює понад 200 спiвробiтникiв.
Історiя ОДНБ зберегла багато славних iмен бiблiотечних працiвникiв, якi вiддали благороднiй i шанованiй людьми працi з книгою у рiзнi часи багато рокiв свого життя.
Колись тут працювали видатний пушкiнiст Михайло Алексєєв, iсторики Саул Боровий, Богдан Комаров та iнші. О.М.Тюнєєвiй ми зобов'язанi органiзацiєю одного з перших в СРСР музеїв книги та збереженням бiблiотеки в цiлому у важкi роки вiйни.
Інакше, нiж подвигом, не можна назвати супроводження пiд час Великої Вiтчизняної вiйни трьома спiвробiтницями бiблiотеки (Г.Б.Юрик, А.С.Деревинською, Е.С.Левiною) рiдкiсних музейних видань до Ташкента, де вони були переданi на зберiгання до Середньоазiатського унiверситету, i повернення їх до Одеси пiсля звiльнення нашого мiста.
Пiсля вiйни в ОДНБ iм.М.Горького працювали вiдомi бiблiотекарi, бiблiографи та бiблiотекознавцi М.В.Рапопорт, С.Я.Вортман, М.М.Пчелiнцева, i.М.Кирилов, Г.А.Каширiн, В.М.Конський, О.М.Вовчок, Л.В.Лялікова, О.М.Кордаш, С.А.Мурадян, А.М.Вдовиченко, Л.М.Смичок та iнші, передавали естафету один одному директори А.i.Ольшанський, В.А.Загоруйко, i.Д..Мазуренко.
Званням "заслужений працiвник культури України" уряд вiдзначив її фахiвцiв - Тамару Карпинську, Наталію Касько, Івана Мазуренка, Миколу Польового, нинiшнього директора Ольгу Ботушанську. Звання "заслужений дiяч мистецтв" удостоєний Григорiй Зленко, завiдувач редакцiйно-видавничого вiддiлу бiблiотеки, письменник i лiтературознавець.
З ОФІЦІЙНОЇ ХРОНІКИ
13(25) вересня1829р.в Одесi засновано Мiську публiчну бiблiотеку.
З перших рокiв свого iснування Бiблiотека розглядалась як центральна у Новоросiйському краї.
З 1834р. за розпорядженням Одеського мiського голови до бiблiотеки надходять 2 примiрники мiсцевих творiв друку. В 1847р. це розпорядження було пiдтверджено одеським генерал-губернатором. У цьому ж роцi до бiблiотеки почали надходити кавказькi видання.
В 1874р. в Бiблiотецi введено iнститут попечительства.
В 1883р. прийнята перша службовець-жiнка (М.Н.Пфайфер).
В 1907р. Було споруджено будинок Бiблiотеки вiдомим українським архiтектором Ф.П.Нестурхом.
З 1 листопада 1922р. бiблiотека дістає статус державної i право отримання безкоштовного обов'язкового примiрника творiв друку СРСР, який одержувала до 1941 року.
30 сiчня 1924р. постановою колегiї Наркомпросу УРСР бiблiотеку включено у число наукових установ.
1 серпня 1930р. постановою Раднаркому УРСР створюється Одеська державна наукова бiблiотека (було об'єднано три науковi бiблiотеки: Державна публiчна, Центральна наукова, Українська державна).
З 1933р. Бiблiотека стає Одеською державною науковою бiблiотекою.
10 лютого 1941р. Указом Президiї Верховної Ради УРСР бiблiотецi присвоєно iм'я М.Горького.
З 1949р. ОДНБ одержувала платний обов'язковий примiрник творiв друку, що виходили в СРСР росiйською мовою, з ЦКНБ (Центральний колектор наукових бiблiотек, м. Москва).
В 1964р. за рiшенням колегiї Мiнiстерства культури УРСР бiблiотека стає зональним органiзацiйно-методичним, науково-бiблiографiчним та iнформацiйним центром Пiвдня України (Запорiзька, Кiровоградська, Кримська, Одеська, Миколаївська i Херсонська областi). Вона стає також координацiйним науково-методичним та iнформацiйним центром в Українi з питань пропаганди природничонаукових та екологiчних знань, а також з питань релiгiї та атеїзму.
В 1975р. Постановою Ради Мiнiстрiв УРСР на бiблiотеку покладенi функцiї обласного унiверсального депозитарiю Пiвдня України.
В 1979р. за заслуги i в зв'язку зi 150-рiччям вiд дня заснування Бiблiотеку було нагороджено орденом Дружби народiв.
З 1979 р. будiвля ОДНБ перебуває пiд охороною держави як пам'ятник мiстобудування та архiтектури вiдповiдно до Постанови Ради Мiнiстрiв України вiд 06.09.79 р. i442, охоронний номер 1464