Наш Афромайдан.
Пам’ятаю, рік тому нам обіцяли Європу. Обіцяли європейські зарплати, скасування віз, свободу слова, справедливе судочинство, прозорість і контрольованість влади, остаточну перемогу над корупцією. Ну там ще багато чого обіцяли. У мене є лише одне питання: де? Де це все? Чи то я дебіл чи то лижи не їдуть. Я ніхуя не розумію. Чесно. Точніше я не розумію не конкретно цього, а того що ще хтось в це вірить. Що треба лише трохи зачекати, підтягти паски і незабаром ми побачимо світлий споживчий рай. Ви серйозно?
Ви до Європи? Не розкатуйте губу!
До чого я це все? Та тут є ніхуйова за своєю цікавістю новина про те, що за рівнем мінімальної зарплати ми тепер знаходимось позаду Замбії і Гани. Ви вважаєте що це пиздець? А от і ніхуя. Бачте, в Замбії та Гані цілий рік тепло. Їм не треба платити за опалення, газ та всю цю хуйню. Та й жити можна просто під пальмою. А весь пиздець в тому, що в нас пальми не ростуть...