сліди в снігу
а я проти тебе доросла і зла дитина
донька яку зачинали як сина
омріяний син який народився донькою
істота яка боїться і прагне спокою
я проти тебе кульбабка проти горіха
за вітром щоосені моя відлітає стріха
й несила мені дивитися на твої засніжені віти
очима в землю - шукаю де себе подіти
а там зчорнілі горіхові стулки
видзьобані шкаралупки мого притулку
порожні мушлі моїх сподівань дитячих
ніби ти зробиш все що захочу якщо я заплачу
***
ах як падає сніг у полум'я
наче гадюка гине в горлі мангусти
з кожним приском вистрибує зі шкіри я
кісточками з вишень на розкладачці прокрустовій
вони тут за ідею а я -ідилія в хутрах
вкритих спреєм проти баюри
кожен відрух - згаслий у спалаху трах
ніби страх колективного мізки залюрав
я ні про тебе не більше ноу ані ні
навіть там де банани і баунті разом в одному флаконі
повінь винесе згарок мені навесні
як осердя засипаної оболоні
ах як падає сніг у вогонь
мій загін заганяється в арізону
генерале хворий
стовпи засипана оболонь
перекопи балки монастирі
прокрустове лоно
ах як падає в очі вогонь
так би вишнями до стіни відпоїти
кісточками по скроні - охолонь в оболоні
прокрути три найближчих життя: прагнув що? - відпочити!
***
п'яний вітер на розі провулку вгатився в стіну будинка
поки стояв замерз
і якась закохана парочка зворушено муркотіла:
погляди-но якого дітки сніговичка зліпили