директор часу брехні самотньовдоволений
П'ятниця - детектор самотності
самотність - детектор брехні
брехня - детектор часу
час - детектор вміння казати "НІ"
директор часу брехні самотньовдоволений!
Спочатку завершилось листування
ні тобто деякий час Укрпошта
ганяла по венах порожні конверти
злизуючи з них останні марки прісні наче маца
потім їхні акаунти самознищилися
разом з усіма надрукованими крізь сигаретний попіл реченнями
і вкладеними файлами з фотографіями музикою і відео
які мали передати або підсилити
конкретний настрій в конкретний момент
потім з простору зникли всі месиджі від містичних збігів обставин
сім-карти у телефонах почали так швидко змінюватися немов
намагались у якийсь футуристичний революційно-еволюційний спосіб
кількісно збільшити і покращити якісно свою популяцію
і взагалі довколишнє все що лишень існувало у просторі
почало трансформуватися і вмирати
зі швидкістю метеликів-капустянок відпусток і кондиціонерів
на хідниках і клумбах липневого міста
звісно про яке могло йтися кохання у цьому гаосі
коли ні ВІН ні ВОНА не встигали навіть прокинутись
тільки кожному з них зупинялося серце
і тільки на мить цих синхронних зупинок вони згадували одне одного
і виявляли що їдуть в одному вагоні
ти вільний поки ні в чому не впевнений
(у паузі між двома думками
одну з яких ти оцінюєш як надію а іншу сприймаєш як страх)
ти вільний коли заскочений світлом всуціль затемнений
між вдихом і кроком прочитуєш по губах
її усвідомлення чисте і неосмислене
її бажання в очах прозоре наче у склянці вода
цій миті байдуже що ти закоханий а вона невиспана
ця мить спалахує і згасає тільки для спільного ДА!
і вкотре ти розумієш боксер із тебе фіговий
у хореографів повільніші реакції
насправді на рух реагують у бійці а в танці на слово
що тільки доводить безмежність способів медитації
самотність - детектор брехні
брехня - детектор часу
час - детектор вміння казати "НІ"
директор часу брехні самотньовдоволений!
Спочатку завершилось листування
ні тобто деякий час Укрпошта
ганяла по венах порожні конверти
злизуючи з них останні марки прісні наче маца
потім їхні акаунти самознищилися
разом з усіма надрукованими крізь сигаретний попіл реченнями
і вкладеними файлами з фотографіями музикою і відео
які мали передати або підсилити
конкретний настрій в конкретний момент
потім з простору зникли всі месиджі від містичних збігів обставин
сім-карти у телефонах почали так швидко змінюватися немов
намагались у якийсь футуристичний революційно-еволюційний спосіб
кількісно збільшити і покращити якісно свою популяцію
і взагалі довколишнє все що лишень існувало у просторі
почало трансформуватися і вмирати
зі швидкістю метеликів-капустянок відпусток і кондиціонерів
на хідниках і клумбах липневого міста
звісно про яке могло йтися кохання у цьому гаосі
коли ні ВІН ні ВОНА не встигали навіть прокинутись
тільки кожному з них зупинялося серце
і тільки на мить цих синхронних зупинок вони згадували одне одного
і виявляли що їдуть в одному вагоні
ти вільний поки ні в чому не впевнений
(у паузі між двома думками
одну з яких ти оцінюєш як надію а іншу сприймаєш як страх)
ти вільний коли заскочений світлом всуціль затемнений
між вдихом і кроком прочитуєш по губах
її усвідомлення чисте і неосмислене
її бажання в очах прозоре наче у склянці вода
цій миті байдуже що ти закоханий а вона невиспана
ця мить спалахує і згасає тільки для спільного ДА!
і вкотре ти розумієш боксер із тебе фіговий
у хореографів повільніші реакції
насправді на рух реагують у бійці а в танці на слово
що тільки доводить безмежність способів медитації