Охуевшие "маршрутчики" и бойцы АТО
Сьогодні їхала у маршрутці. Водій, молода ще людина, дуже "плакався", що доводиться безкоштовно возить АТОшників. На що йому відповіла, що мов, війна. Він практично прокричав, що війни в нас нема. Хіба?
Зайди у лікарню Мечнікова нижньою східною дорогою. Там стоїть невелике авто з написом "Груз 200" і з пластиковою домовиною зверху. На лаві сидять люди. Вчора молода ще жіночка з притулившимся до неї хлопцем років 16 розгойдувалась ритмічно, ніби колисала і заспокоювала своє дитя. Зараз пишу, а сльози застилають очі.
Повітря навкруги зовсім не те , що буває на похоронах: трохи з хвоєю, трохи з хімічним неприродним запахом сучасних квіткових магазинів. Ні, це густий важкій страшний запах, котрий супроводжує вас ще довго.
Ті, хто вважає, що війни в нас нема, зайдіть хоч на хвилинку сюди.
Орігінал взятий у Пані Люсі, звичайної переселенки з Донецька
-----------------------------------------------------------------------------
Кстати, тема имеет место быть и в моем менга-ватном Запорожье. Водители маршруток всегда были хамами в отyошении перевозки всех категорий льготников, но в отношении АТО-шников - вдвойне. Но, иногда случается нежданчик.
В Запорожье АТОшники избили водителя маршрутки
В Запорожье АТОшник ударом с колена отправил маршрутчика в больницу