Urbi et Orbi
Пасхальное послание Папы Римского Бенедикта XVI. 12 апреля 2009 г.
Дорогие братья и сестры в Риме и во всем мире, сердечно желаю всем вам счастливой Пасхи. Как писал святой Августин, "Resurrectio Domini, spes nostra - Воскресение Господа - надежда наша" (Проповедь 261:1). Этими словами великий епископ пояснял верующим, что Иисус воскрес для того, чтобы мы при смерти не отчаялись, не волновались, что со смертью жизнь заканчивается; Христос воскрес, чтобы дать нам надежду.
Действительно, один из вопросов, который интересует большинство мужчин и женщин, это вопрос о том, что происходит после смерти. Касательно этой тайны сегодняшние торжества напоминают о том, что смерть - это не последнее слово, потому что жизнь в конце концов победит. Эта уверенность основывается не на простом рассуждении, но на историческом факте веры. Иисус Христос, распятый и погребенный, воскрес в Своем прославленном Теле. Иисус воскрес, чтобы мы, верующие в него люди, также могли иметь вечную жизнь. Это утверждение лежит в основе Евангелия. Святой апостол Павел говорил: "Если Христос не воскрес, то и проповедь наша тщетна, тщетна и вера наша". И продолжает: "Если в этой жизни мы надеемся только на Христа, то из всех людей мы более всего достойны Его сострадания" (1 Кор 15:14,19). Начиная с рассвета Пасхи, новая весна наполнила мир, и с этого дня началось наше возрождение, потому что Пасха символизирует не просто событие в истории, но новое состояние. Иисус воскрес не для того, чтобы память о Нем жила в душах и сердцах Его учеников, но для того, чтобы Он жил в нас, и в Нем мы смогли насладиться радостью вечной жизни.
Воскресение из мертвых - это не теория, но историческая реальность, явленная Иисусом Христом посредством его "Пасхи", его "перехода", который открыл "новый путь" между небесами и земной жизнью (ср. Евр 10:20). Это не миф, не мечта, это не видение, и не утопия, и не сказка, это исключительный и неповторимый случай Иисуса из Назарета, Сына Девы Марии, который, будучи снят с креста на закате в пятницу и погребен, победно воскрес из могилы. Фактически, на рассвете следующего дня после субботы Петр и Иоанн нашли могилу пустой. Мария Магдалина и другие женщины встретили Воскресшего Христа. На пути в Эммаус два ученика признали Его в преломлении хлеба. Воскресший тем же вечером явился в горнице апостолам, а затем и многим другим ученикам в Галилее.
Провозглашение Воскресения Господа освещает самые темные области мира, в котором мы живем. Я имею в виду, в частности, материализм и нигилизм - взгляды на мир, не способные выйти за рамки поверяемого наукой и ведущие к чувству опустошенности, принимаемому за нормальное состояние человеческой жизни. Да - если бы Христос не воскрес, то "пустота" поглотила бы все. Вне Христа и Его Воскресения нет никакого спасения для человека, и все его надежды - всего лишь иллюзии. И сегодня возвещение Воскресения Господня является ответом на вновь задаваемый скептиками вопрос, который мы видим уже в книге Экклезиаста: "Есть ли что, о чем мы можем воскликнуть: смотри, это действительно ново?" (ср. Эккл 1:10). Мы отвечаем: да, пасхальным утром все началось сначала. "Mors et vita, duello conflixere mirando: dux vitae mortuus, regnat vivus - Смерть и жизнь вступили в поединок: Бог жизни был мертв, но теперь он живет торжествующий". Это - то, что ново! Новизна, которая изменяет жизни тех, кто принимает ее, как в случае святых - например, как случилось со святым апостолом Павлом.
Многократно, если вспоминать о Павле, мы имели повод задуматься об опыте великого Апостола. Cавл, неутомимый гонитель христиан, встретился с Воскресшим Христом на дороге в Дамаск и был "побежден" Им. Остальное мы знаем. С Павлом произошел случай, о котором он впоследствии напишет в послании к коринфянам: "Кто во Христе, тот новая тварь, древнее прошло, теперь все новое"(2 Кор 5:17). Всмотримся в этого великого благовестника, который с дерзким воодушевлением и апостольским рвением принес Евангелие многим народам тогдашнего мира. Пусть его учение и его пример вдохновят нас идти на поиски Господа Иисуса. Да будут у нас силы верить в Него, ибо то чувство опустошенности, которое стремится отравить человечество, было преодолено светом и надеждой, исходящими из Воскресения.
Воистину исполнились слова Псалма: "И тьма не затмит Тебя, и ночь светла, как день" (Пс 139 [138]:12). Более не пустота охватывает все вещи, но любящее присутствие Божие. Само господство смерти было упразднено, ибо Слово жизни достигло даже "преисподней", несомое дыханием Духа.
Если верно то, что смерть уже не имеет власти над человеком и миром, все же еще остается много, пожалуй, даже слишком много знаков прежнего ее господства. Даже если Своей Пасхой Христос вырвал корень зла, Он и поныне во всякое время и на всяком месте желает помощи мужчин и женщин, которые помогают Ему утвердить Его победу, пользуясь Его же оружием: справедливостью и правдой, милосердием, прощением и любовью.
[Святой Отец обратился с призывом о мире к африканскому континенту, где он недавно побывал, и к народам, населяющим Святую Землю, куда намеревается отправиться в ближайшие недели. Далее он сказал:]
Примирение - трудное, но необходимое, - является условием для будущего всеобщей безопасности и мирного сосуществования, и оно может быть достигнуто только путем возобновления настойчивых и искренних усилий по урегулированию израильско-палестинского конфликта. Мои мысли обращаются от Святой Земли к соседним странам Ближнего Востока и ко всему миру. Во время всеобщей нехватки продовольствия, финансовых потрясений, старых и новых форм бедности, тревожных изменений климата, насилия и лишений, которые вынуждают многих покинуть родину в поисках более стабильной жизни, под постоянной угрозой терроризма и растущего страха за будущее - необходимо безотлагательно восстановить основания для надежды. Да не бежит никто с этой мирной битвы, начатой Христовым Воскресением. Ибо, как я уже сказал, Христос ищет мужчин и женщин, которые помогают Ему утвердить Его победу, пользуясь Его же оружием: справедливостью и правдой, милосердием, прощением и любовью.
Resurrectio Domini, spes nostra! Воскресение Господа, надежда наша! Вот что Церковь возглашает сегодня с радостью. Она возвещает надежду, которая тверда и непобедима потому, что Бог восставил Иисуса Христа из мертвых. Она проповедует надежду, которую несет в своем сердце, и желает ею поделиться со всеми людьми на всяком месте, особенно там, где христиане терпят преследования за их веру и приверженность делу справедливости и мира. Она провозглашает надежду, которая дает смелость творить добро, даже если это дорого обходится - и в таком случае особенно. Сегодня Церковь воспевает "день, который сотворил Господь", и призывает "возрадоваться и возвеселиться в онь" (ср. Пс 117, 24). Сегодня Церковь взывает в молитве к Марии, Звезде надежды, испрашивая Ее заступничества за человечество на пути к тихому пристанищу спасения - Сердцу Христа, пасхальной Жертвы, Агнца, "искупившего мир", Невинного, "примирившего нас грешных с Отцом". Ему, нашему Победоносному Царю, Ему, распятому и воскресшему, воспоем радостно наше Аллилуйя!
http://www.vatican.va/holy_father/benedict_xvi/messages/urbi/documents/hf_ben-xvi_mes_20090412_urbi-easter_en.html
Gеревод http://www.RKCVO.ru при участии http://www.interfax-religion.ru/?act=documents&div=886
Послання “Urbi et Orbi” Папи Бенедикта XVI
Дорогі брати і сестри з Рима та всього світу!
Від усього серця висловлюю Вам пасхальні вітання словами Святого Августина: “Воскресіння Господнє - це наша надія” (Августин, Sermo 261, 1). Цими словами, великий Єпископ пояснював своїм вірним, що Ісус воскрес, щоб ми, приречені на смерть, не впадали у відчай, вважаючи, що життя повністю завершується у момент смерті; Христос воскрес, щоб дарувати нам надію.
Дійсно, ось одне з питань, яке найбільше непокоїть людство: «Що буде після смерті?» Сьогоднішня урочистість дозволяє дати відповідь на так важливе запитання, кажучи, що останнє слово не за смертю, адже вже тріумфує Життя. І це наше переконання ґрунтується не на звичайній людській логіці, а на історичному факті віри: Ісус Христос, розп'ятий і похований, воскрес у своєму прославленому тілі. Ісус воскрес, щоб також і ми, віруючи в Нього, мали життя вічне. Ця звістка міститься у серці Євангельського послання. Святий Павло гаряче наголошує, кажучи: “Якщо Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна віра ваша”. І додає: "Якщо ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми - найнещаcніші з усіх людей” (1 Кор. 15,14.19). Від світанку Пасхи світ проймає нова весна надії; з цього дня розпочалося наше воскресіння, оскільки Пасха не лише позначає, якийсь момент історії, а дає початок нового стану: Ісус воскрес не для того, щоб пам'ять про Нього залишалася живою у серцях його учнів, а щоб Йому Самому жити в нас, і в Ньому ми можемо вже відчувати радість вічного життя.
Воскресіння, отже, це не теорія, але історична реальність, об'явлена Людиною -Ісусом Христом своєю «Пасхою», тобто «переходом», який відкриває «новий шлях» поміж землею і небом (див. Євр. 10 20). Це - не міф і не якийсь сон, це - не видіння, і не утопія, це не байка, а унікальна і неповторна подія: Ісус з Назарету, син Марії, який із заходом сонця у П'ятницю був знятий з хреста і похований, переможно залишив гріб. Дійсно, на світанку першого дня після суботи, Петро та Іван застали гріб порожнім. Марія Магдалина та інші жінки зустріли воскреслого Ісуса, Його впізнали також двоє учнів з Еммаусу при ламанні хліба; воскреслий Христос з'явився апостолам ввечері у Вечірнику, а згодом численним учням у Галілеї.
Вістка про Воскресіння Господнє осяює темні закутки світу, в якому ми живемо. Я маю на увазі особливо матеріалізм і нігілізм, а також такий погляд на світ, що неспроможний вийти за межі експериментально доведеного, і залишається із гірким почуттям пустки, яка часто ніби займає місце сенсу людського існування. Фактично, якби Христос не воскрес, ця «пустка» безсумнівно здобула б перевагу. Якщо ігнорується Христос та Його Воскресіння, то людина немає виходу, і будь-яка її надія залишається ілюзією. Але саме сьогодні голосно лунає блага вість про Воскресіння Господнє, вона стає відповіддю на часте питання скептиків, що згадується також у книзі Проповідника: "Чи існує щось, про що можна сказати: / Ось це - новина? "(1.10). Ми відповідаємо: так. На світанку Пасхи все ожило: смерть і життя зустрілися в бою / у виключному поєдинку: / Вождь життя загинув: / А тепер живе правдиво. Ось це і є новина! Новина, що змінює життя того, хто її приймає, як це відбувається зі святими. Саме так, наприклад, трапилося зі святим Павлом.
Часто впродовж Року Святого Павла ми мали нагоду розмірковувати над досвідом великого Апостола. Савло із Тарсу, завзятий гонитель християн, в дорозі до Дамаску зустрів воскреслого Христа і Йому підкорився. Все інше нам відомо. З Павлом відбулося те, що він пізніше написав християнам з Коринту: “Якщо хтось у Христі, той - нове створіння. Старе минуло, настало нове” (2 Кор. 5: 17). Погляньмо на цього великого проповідника, який з відвагою та наснагою своєї апостольської діяльності, звіщав Євангеліє численним народам тогочасного світу. Його вчення і його приклад надихають нас шукати Господа Ісуса, а також заохочують довіряти Йому, оскільки почуття пустки, що намагається отруїти людство, вже перемножено світлом і надією, які випромінює воскресіння. Отож, стають істинними і актуальними слова псалма: “Та навіть темрява для тебе не занадто темна; і ніч, немов день, світить” (139 [138], 12). Вже більше не пустка огортає все, а милосердна присутність Бога! Навіть царство смерті було звільнене, адже Слово життя зійшло також у відхлань, під натхненням Духа.
Хоча смерть не панує більше над людиною і світом, однак залишаються ще численні прояви старого панування. Хоча Христос через Пасху і викорінив зло, Йому потрібні люди, які в усі часи та в різних місцях допомагатимуть і зміцнюватимуть Його перемогу зброєю справедливості, істини, милосердя, прощення і любові.
Саме це послання підчас нещодавньої апостольської подорожі я мав намір донести в Камерун і Анголу та на увесь африканський континент, що прийняв мене з великим ентузіазмом і готовністю слухати. Африка, дійсно, безмірно страждає внаслідок жорстоких і нескінченних конфліктів - часто забутих - що мучать і продовжують кровопролиття у численних країнах, що збільшують кількість жертв голоду, бідності та хвороби. Це саме послання я повторю ще з більшим акцентом у Святій Землі, куди з радістю поїду через декілька тижнів. Складне, але невідкладне примирення, як запорука мирного співіснування та спільної безпеки на майбутнє, здійсниться лише завдяки відновленим зусиллям, наполегливим та щирим, за для врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту. Зі Святої Землі, наш погляд поширюється далі, на сусідні країни, на Близький Схід, та на весь світ. У часи глобальної нестачі продовольства, фінансових негараздів, бідності минулого і сучасного, хвилюючих кліматичних змін, насильства і убогості, що змушують багатьох залишати власну землю заради більш стабільного існування, а також завжди загрозливого тероризму і зростаючого страху непевного майбутнього, слід терміново створити перспективи, здатні відродити надію. Нехай ніхто не відступає назад у цій миротворчій боротьбі, започаткованій Пасхою Христа, Який - я наголошую - шукає людей, що допоможуть Йому посилювати перемогу із Його ж зброєю справедливості, істини, милосердя, прощення і любові.
Воскресіння Христове - це наша надія! Ось, що сьогодні з радістю проголошує Церква: надію, яку Бог через Воскресіння Ісуса Христа вчинив стійкою і непереможною; вона поширює надію, яку носить у серці та прагне поділитися нею з усіма, скрізь, а особливо там, де християни терплять переслідування за свою віру і за внесок задля справедливості та миру; Вона спонукає до надії, здатної збудити непохитність - будь-якою ціною творити добро. Сьогодні Церква оспівує "день, що створив Господь", і закликає до радості. Вона молиться і звертається до Діви Марії, зірки надії, вести людство до правдивої пристані спасіння, тобто у серце Христа, у Пасхальну Жертву, Агнця, "що спас світ", Невинний "що примирив нас, грішників, з Отцем". Йому, непереможному Царю, розп’ятому і Воскреслому ми радісно співаємо наше Алілуя!
Переклад: Католицький Медіа-Центр
Проповідь Папи Бенедикта XVI в урочистість Воскресіння Господнього
«Христос наша Пасха був принесений у жертву!» - словами з першого листа Святого Апостола Павла до Коринтян Святіший Отець розпочав свою проповідь під час великодньої Служби Божої, яку він, 12 квітня о годині 11.15 за київським часом, очолив на площі Святого Петра у Ватикані і яку разом з Папою молилися приблизно 200 тисяч вірних. Українське телебачення 5 каналу, «УТ 1» і «ТБ Галичина» більше двох з половиною годин транслювали цю подію в прямому ефірі у співпраці з Католицьким Медіа-Центром. Пропонуємо вашій увазі текст проповіді Папи.
- Дорогі брати і сестри, «Христос наша Пасха був принесений у жертву!» Цей вислів Святого Павла з послання до Коринтян лунає сьогодні у другому читанні. Цей текст написано лише через 20 років від смерті і воскресіння Ісуса, а водночас - як це характерно численним висловам Св. Павла - він суттєво передає повне розуміння християнської новини. Головний символ історії спасіння - пасхальний агнець - тут ототожнюється з Ісусом, званим нашою Пасхою. Єврейська Пасха, яка у пам’яті відтворювала визволення з єгипетської неволі, передбачала щороку за законом Мойсея обряд жертвоприношення ягняти, одного з кожної родини. У своєму стражданні і смерті Ісус сам стає цим Божим агнцем, «принесеним в жертву» на хресті, щоб знищити гріхи світу. Його вбито саме в ту годину, коли здебільшого в Єрусалимській святині зарізали ягнят. Значення цієї своєї жертви Він особисто передбачив під час Останньої Вечері, стаючи присутнім під видом хліба і вина у обрядовій страві єврейської Пасхи. Таким чином, ми можемо сказати, що Ісус справді виконав традицію стародавньої Пасхи і перетворив її у свою Пасху.
Починаючи з цього нового значення пасхального свята можна зрозуміти також пояснення «опрісноків», про які пише Святий Павло. Апостол посилається на стародавній єврейський звичай, згідно з яким з нагоди Пасхи вдома слід було позбутися кожного найменшого залишку дріжджового тіста. З одного боку, це зберігало пам'ять про подію, яка відбулася з їхніми предками під час втечі з Єгипту: залишаючи з поспіхом ту землю, вони взяли із собою лише опрісноки. Водночас, «опрісноки» були символом очищення: позбутися всього старого, щоб зробити місце для нового. Тепер, як пояснює Св. Павло, також і ця стародавня традиція набирає нового сенсу, започаткована новим «виходом», тобто переходом Ісуса зі смерті до вічного життя.
І, оскільки Христос, як справжній агнець, приніс у жертву себе самого заради нас, ми також, його учні, завдяки Йому та з Його допомогою, можемо і повинні стати «новою закваскою», «опрісноками» очищеними від всякого залишку старої закваски гріха: жодного більше лукавства, жодної злості в наших серцях.
«Святкуймо, отже, … в прісності, щирості та істини». Це порада святого Павла завершує коротке читання, яке ми щойно почули. Воно лунає ще гучніше в контексті року святого Павла. Дорогі брати і сестри, приймімо запрошення святого апостола Павла, відкриймося на Христа, померлого і воскреслого, щоб Він відновив нас, щоб Він знищив у нашому серці отруту гріха і смерті та наповнив його живою лімфою Святого Духа, тобто божественним вічним життям. У пасхальному посланні, ніби відповідаючи на слова Апостола, ми співали: «Знаємо, що Христос воістину Воскрес із мертвих». Так! Саме це і є серцем нашої віри, це - той радісний дзвін перемоги, який усіх нас сьогодні єднає. Якщо ж Ісус Воскрес, отож Він живий, хто вже зможе нас із Ним розлучити? Хто вже зможе позбавити нас Його любові, що перемогла ненависть і подолала смерть?
Нехай Пасхальна благовість поширюється у світі радісним співом Алілуя. Співаємо Алілуя устами, а перед усім - нашим серцем і нашим життям, нашим життям «у прісності», тобто, життям скромним, смиренним і сповненим добрих вчинків. «Вже воскрес Христос, мій Господь і надія, а місцем зустрічі буде Галілея». Воскреслий Господь виходить нам назустріч і супроводжує нас дорогами світу. У Ньому - наша надія, у Ньому - справжній мир всього світу. Амінь.
Переклад: Католицький Медіа-Центр