Щоб усі боялись і не насміхались - Дмітрій Мєдвєдєв говорить з тілівізора
Славко Агеєв 6 листопада 2008
Президент Росії звернувся до свого народу.
Сказав багато такого, що усі в залі (вся російська політична, економічна та православна верхівка) аплодували, немов в оскаженінні, а голосніше за всіх - Владімір Путін. Прем’єр-міністр кивками підтверджував згоду з кожною тезою президента.
Було це так: сижу в охвісі, нікого не займаю. У нас “по долгу служби” над головами варнякає демонічний ящик. В ефірі - інформаційний канал Вєсті. Щось там відбувається і раптом - раз, - симетрична композиція, повільна й велична музика, серед композиції з’являється Дмітрій Мєдвєдєв. Він зростає в розмірах, рухається вперед і порушує урочисту композицію, повертаючи до трибуни. Камера показує величезну залу, битком набиту російською елітою.
Відчутно, що відбувається подія епохального значення.
Обстановка в цілому навіює думки про велич російського уіцраора, його моральну правоту та планетарні амбіції (уіцраор - це демон дежавності в творі великого російського містика Даниїла Андрєєва “Роза Мира”, грубо кажучи, - втілення і натхнення мислення державної машини з усією її похмурою енергетикою).
Дмітрій Мєдвєдєв каже шокуючі речі. Спершу я не розумію, що до чого - він говорить про громадянське супсільство, про чесні суди, про боротьбу з корупцією, про розвиток недержавного сектору в Росії, про необхідність недержавних організацій, про необхідність представництва в Думі дрібних партій, які не змогли подолати виборчу маржу. Коротше, оголошуються реформи, які явно йдуть врозріз з моїми стереотипами про те, що відбувається в Росії і що там взагалі теоретично може відбуватися.
З перших 10 хвилин промови складається враження, що от - раптом збулася мрія правозахисників і дисидентів: в Росії новий демократичний курс і послаблення режиму.
Я здивовано слідкував за обличчям Путіна, якого послужливий оператор показував майже так само часто, як і президента РФ. Думав - от зараз Путін дістане нагана з кишені і поставить сміливого реформатора на місце. Тільки через 15 хвилин промови я зрозумів, що розвівся як лох - ніякої крамоли і ніякого відступу від курсу партії не було. Усі ці гарні речі говорилися, мабуть, для західних коментаторів.
А далі пішло вже по-суті. Про подовження терміну повноважень предзидента РФ на 1-2 роки - цікаво, кого він мав на увазі - себе, чи це завчасно підводиться база для повернення Владіміра Путіна на “трон” вже надовго?
Re: Щоб усі боялись і не насміхалисьnovitskyNovember 6 2008, 20:56:53 UTC
.....
Далі - як має бути, вічна тема - хто винуватий?
Винуваті в усьому, звісно, америкоси. Вони, і тільки вони налаштували світ проти Росії і кинули на неї в бій грузинських варварів. Вони, нехороші люди, своєю безвідповідальністю навели на світ і Росію економічну кризу.
Звучить все це рвучкими фразами повільно і з притиском, в важкому ритмі, в якому чується (принаймні мені) щось типу “таварісчі, насталі тяжолиє врємєна, затянєм пояса потуже, но нє сдадім супастату ні пяді радной зємлі”.
Чути таку параною на зверненні до народу й правлячої верхівки президента країни було дещо дико, але, мабуть, “піпл хаває”, бо над промовою явно працював не один десяток професіоналів.
Але, повернемось до суті планової промови. З ноти “знову тяжко-тримаймося-винуваті американці”, саме в той момент, коли слухачі усвідомили увесь трагізм ситуації, Мєдвєдєв різко підняв патріотичний дух. Вийшло це в нього блискуче. Не повірите, зал не просто ввічливо аплодував - рукоплескання чиновників в дорогущих костюмах перейшло в справжню овацію. І ось чому:
=> Засновок: США своїм бездумним поширенням НАТО і ПРО в Європі провокує нас. => Підтекст: даремно, бо ми - велика нація і за нами сила правди. => Ударна теза: ми покажем силу правди тим, що не розформуємо дивізію міжконтинентальних стратегічних ракет з ядерними боєголовками, яку раніше обіцяли розформувати (дивізія стратегічних сил - це певна кількість міжконтинентальних балістичних ракет з ядерними боєголовками. Вся радість полягає в тому, що одна ракета може нести до 9 таких боєголовок, і вони можуть вражати різні цілі. Однієї цієї дивізії достатньо, щоб дуже швидко знищити кілька десятків великих міст США). Коротше, основна лякалка холодної вйни в нас досі лежить на складах, і (хоч ніхто й не знає, чи воно ще справне) відправляти його в металолом ми не будем. => Висновок: будем всіх лякати, щоб боялись і не насміхались.
Але ця страшна підготовка - тільки для залякування безвідповідальних войовничих американців. І то - це лише нагадування про те, що вони давно і так знають.
А от для Європейського НАТО - сюрприз. На розміщення американського ПРО в Європі Мєдвєдев відповів суто в сталінському стилі - комплекс Іскандер буде розгорнено в Калінінградській області, де в який бік не вистрели - скрізь Європа навколо (Іскандер - це тактична ракетна зброя, дальність дії кілька сотень км, може нести ядерні заряди).
Після цього президент Росії сказав, що ворогам не вдасться втягнути країну в нову гонку озброєнь. Це не дивно, враховуючи, що відповіді на питання, де і за які кошти будувати амбіційно проголошені 6 авіаносних груп, РФ не має.
Пообіціяв Мєдвєдєв і домогтися зміни статусу Косово через міжнародні суди.
Аплодисменти. Колега спитав напівсерйозно, напівжартома - що б було з присутнім в залі чиновником, якби він в момент апофеозу не заплескав у долоні.
Завершилось все музикою гімну СССР, який залишається гімном Російської Федерації.
Недавно подруга була в Японії. Там всі кланяються іноземцям, дуже ввічливі - бо кожен японець знає, що по ньому судитимуть про всю країну.
Американці щиро не розуміють, чому їх останнім часом так не люблять - і трохи через це сумують.
А росіяни - одна з небагатьох націй, які не мають бажання щоб їх любили, а хоче тільки, щоб поважали.
http://infocorn.org.ua/2008/11/06/schob-usi-boyalis-i-ne-nasmihalis-dmitriy-medvedev-govorit-z-tilivizora/
Щоб усі боялись і не насміхались - Дмітрій Мєдвєдєв говорить з тілівізора
Славко Агеєв
6 листопада 2008
Президент Росії звернувся до свого народу.
Сказав багато такого, що усі в залі (вся російська політична, економічна та православна верхівка) аплодували, немов в оскаженінні, а голосніше за всіх - Владімір Путін. Прем’єр-міністр кивками підтверджував згоду з кожною тезою президента.
Було це так: сижу в охвісі, нікого не займаю. У нас “по долгу служби” над головами варнякає демонічний ящик. В ефірі - інформаційний канал Вєсті. Щось там відбувається і раптом - раз, - симетрична композиція, повільна й велична музика, серед композиції з’являється Дмітрій Мєдвєдєв. Він зростає в розмірах, рухається вперед і порушує урочисту композицію, повертаючи до трибуни. Камера показує величезну залу, битком набиту російською елітою.
Відчутно, що відбувається подія епохального значення.
Обстановка в цілому навіює думки про велич російського уіцраора, його моральну правоту та планетарні амбіції (уіцраор - це демон дежавності в творі великого російського містика Даниїла Андрєєва “Роза Мира”, грубо кажучи, - втілення і натхнення мислення державної машини з усією її похмурою енергетикою).
Дмітрій Мєдвєдєв каже шокуючі речі. Спершу я не розумію, що до чого - він говорить про громадянське супсільство, про чесні суди, про боротьбу з корупцією, про розвиток недержавного сектору в Росії, про необхідність недержавних організацій, про необхідність представництва в Думі дрібних партій, які не змогли подолати виборчу маржу. Коротше, оголошуються реформи, які явно йдуть врозріз з моїми стереотипами про те, що відбувається в Росії і що там взагалі теоретично може відбуватися.
З перших 10 хвилин промови складається враження, що от - раптом збулася мрія правозахисників і дисидентів: в Росії новий демократичний курс і послаблення режиму.
Я здивовано слідкував за обличчям Путіна, якого послужливий оператор показував майже так само часто, як і президента РФ. Думав - от зараз Путін дістане нагана з кишені і поставить сміливого реформатора на місце. Тільки через 15 хвилин промови я зрозумів, що розвівся як лох - ніякої крамоли і ніякого відступу від курсу партії не було. Усі ці гарні речі говорилися, мабуть, для західних коментаторів.
А далі пішло вже по-суті. Про подовження терміну повноважень предзидента РФ на 1-2 роки - цікаво, кого він мав на увазі - себе, чи це завчасно підводиться база для повернення Владіміра Путіна на “трон” вже надовго?
.....
Reply
Далі - як має бути, вічна тема - хто винуватий?
Винуваті в усьому, звісно, америкоси. Вони, і тільки вони налаштували світ проти Росії і кинули на неї в бій грузинських варварів. Вони, нехороші люди, своєю безвідповідальністю навели на світ і Росію економічну кризу.
Звучить все це рвучкими фразами повільно і з притиском, в важкому ритмі, в якому чується (принаймні мені) щось типу “таварісчі, насталі тяжолиє врємєна, затянєм пояса потуже, но нє сдадім супастату ні пяді радной зємлі”.
Чути таку параною на зверненні до народу й правлячої верхівки президента країни було дещо дико, але, мабуть, “піпл хаває”, бо над промовою явно працював не один десяток професіоналів.
Але, повернемось до суті планової промови. З ноти “знову тяжко-тримаймося-винуваті американці”, саме в той момент, коли слухачі усвідомили увесь трагізм ситуації, Мєдвєдєв різко підняв патріотичний дух. Вийшло це в нього блискуче. Не повірите, зал не просто ввічливо аплодував - рукоплескання чиновників в дорогущих костюмах перейшло в справжню овацію. І ось чому:
=> Засновок: США своїм бездумним поширенням НАТО і ПРО в Європі провокує нас.
=> Підтекст: даремно, бо ми - велика нація і за нами сила правди.
=> Ударна теза: ми покажем силу правди тим, що не розформуємо дивізію міжконтинентальних стратегічних ракет з ядерними боєголовками, яку раніше обіцяли розформувати (дивізія стратегічних сил - це певна кількість міжконтинентальних балістичних ракет з ядерними боєголовками. Вся радість полягає в тому, що одна ракета може нести до 9 таких боєголовок, і вони можуть вражати різні цілі. Однієї цієї дивізії достатньо, щоб дуже швидко знищити кілька десятків великих міст США). Коротше, основна лякалка холодної вйни в нас досі лежить на складах, і (хоч ніхто й не знає, чи воно ще справне) відправляти його в металолом ми не будем.
=> Висновок: будем всіх лякати, щоб боялись і не насміхались.
Але ця страшна підготовка - тільки для залякування безвідповідальних войовничих американців. І то - це лише нагадування про те, що вони давно і так знають.
А от для Європейського НАТО - сюрприз. На розміщення американського ПРО в Європі Мєдвєдев відповів суто в сталінському стилі - комплекс Іскандер буде розгорнено в Калінінградській області, де в який бік не вистрели - скрізь Європа навколо (Іскандер - це тактична ракетна зброя, дальність дії кілька сотень км, може нести ядерні заряди).
Після цього президент Росії сказав, що ворогам не вдасться втягнути країну в нову гонку озброєнь. Це не дивно, враховуючи, що відповіді на питання, де і за які кошти будувати амбіційно проголошені 6 авіаносних груп, РФ не має.
Пообіціяв Мєдвєдєв і домогтися зміни статусу Косово через міжнародні суди.
Аплодисменти. Колега спитав напівсерйозно, напівжартома - що б було з присутнім в залі чиновником, якби він в момент апофеозу не заплескав у долоні.
Завершилось все музикою гімну СССР, який залишається гімном Російської Федерації.
Недавно подруга була в Японії. Там всі кланяються іноземцям, дуже ввічливі - бо кожен японець знає, що по ньому судитимуть про всю країну.
Американці щиро не розуміють, чому їх останнім часом так не люблять - і трохи через це сумують.
А росіяни - одна з небагатьох націй, які не мають бажання щоб їх любили, а хоче тільки, щоб поважали.
І боялись. І не насміхались.
Reply
Leave a comment