(no subject)
Читати Забужко - це як слухати у Гордона - не плутать з тим, що в чешках і вилизаному костюмі - да, так вот, мені читати Забужко, це як слухати у Гордона про "антропологию стратегического" або "квантовую телепортацию" - нічого не ясно, думки, за численними цитатами, сносками, ліричними відступами плутаються, не вспіваєш одне пережувати - тобі підсовують інше. Повний zone up коротше.
Але як же, блін, цікаво, яка насиченість мови і яка подача інформації.
Я її готова мучати тільки заради української.
І ще таке питання. Що такого страшного в радянських мультфільмах, що більшість патріотів (чи хто вони?) принципово не показують їх дітям: тому що вони радянські, чи може там зашифроване щось, га?
Як на мене, диснеївські мульти куди жорстокіші і безглуздіші.