Я прагну тиші,
щоб прокинутись зранку і перше, що відчути - прохолода з вікна в шелесті листя, і легкий вітер на обличчі, і щоб вилізти з ліжка і отак, з гніздом на голові і в сімейних трусах, без страху, що перетнешся з наймитами, човгати на кухню пити ранковий чай, тупити на стіни годину, а то й більше, насолоджувати самотністю і feel free. Мені не вистачає тиші... Викинути ТВ, забігти подалі від товаріща куди-небудь, і щоб сама, сама. Як мене, таку вільну та блін незалежну, впарило в заміж??