І знову ірландські танці. А як же без них?
Відбулося чергове заняття з ірландських танців. Не вдається писати про них регулярно, але це не значить, що писати нема про що. Писати є про що! Кожне заняття, як ковток свіжого повітря, вечір найкращої музики і танцю.
Вчора я вперше за деякий час відчула чергову хвилю прогресу, руху вперед. Майкл сказав, що видно, що я працювала над технікою. Та я й сама раптом відчула, що рухи стали виходити набагато краще. А ще з'являється відчуття польоту, відчуття того, що стрибаєш високо (і "зависаєш" в повітрі на потрібний час) і рухаєшся далеко.
Взагалі, судити про свої рухи досить важко. Ми працюємо із затуленими дзеркалами. Спочатку було дивно, а тепер я звикла. Так набагато ефективніше. Бо якщо постійно дивитись у дзеркало, то звикаєш і починаєш губитись без нього.
Звичайно, не обійшлось без коронних фраз Майкла. Цього разу на мій протест з приводу того, що рух є незручним для виконання, він відповів так: "Ірландські танці не можуть бути зручними. Якщо вам зручно, значить ви робите щось неправильно." Правду кажучи, це багато що пояснює! :)
З кожним заняттям починаю розуміти речі, які турбували мене давно, але не вдавалось знайти відповідь. Кожні дві години в класі Майкла - шалений ривок вперед. Їдучі додому, наспівую в голові ритми, щоб не забути, щоб повторити ще раз вдома, бо деякі частини танцю вдається запам'ятати лише з третього (!) заняття.
Завтра знову перетворю кухню на танцклас і буду працювати над джигою.
Вчора я вперше за деякий час відчула чергову хвилю прогресу, руху вперед. Майкл сказав, що видно, що я працювала над технікою. Та я й сама раптом відчула, що рухи стали виходити набагато краще. А ще з'являється відчуття польоту, відчуття того, що стрибаєш високо (і "зависаєш" в повітрі на потрібний час) і рухаєшся далеко.
Взагалі, судити про свої рухи досить важко. Ми працюємо із затуленими дзеркалами. Спочатку було дивно, а тепер я звикла. Так набагато ефективніше. Бо якщо постійно дивитись у дзеркало, то звикаєш і починаєш губитись без нього.
Звичайно, не обійшлось без коронних фраз Майкла. Цього разу на мій протест з приводу того, що рух є незручним для виконання, він відповів так: "Ірландські танці не можуть бути зручними. Якщо вам зручно, значить ви робите щось неправильно." Правду кажучи, це багато що пояснює! :)
З кожним заняттям починаю розуміти речі, які турбували мене давно, але не вдавалось знайти відповідь. Кожні дві години в класі Майкла - шалений ривок вперед. Їдучі додому, наспівую в голові ритми, щоб не забути, щоб повторити ще раз вдома, бо деякі частини танцю вдається запам'ятати лише з третього (!) заняття.
Завтра знову перетворю кухню на танцклас і буду працювати над джигою.