Aug 06, 2013 19:47
Говорю сама з собою. Керуак пише, що це нормально, головне не починати самому собі відповідати.
Інакше, як кажуть у нас на районі, можна переїхати з одного закладу в інший, трохи вище по вулиці.
Вперше за надцять років мені ні з того ні з сього взяли і поповнили рахунок, а без сенсу, дзвонити немає кому. Взагалі сильно хочеться ефектно розбити телефон молотком, про всяк випадок, сильно спокусливий це тепер предмет.
А ще дивна річ, сьогодні мені прийшов лист десь з Тернопіля. Відкриваю, а там чистий папір А4 і цукерка барбариска і все. Ім*я відправника не вказано, лише ініціали Д.Н., і ще й адреси одержувача і відправника написані різними почерками. Може це якесь таємне послання, як в "Хрещеному батьку" коли комусь слали рибу і мене тепер чекає страшна і жахлива смерть. Було би кльово...А особливо якщо врахувати мій підвищений рівень цукру в крові і те, що надіслали саме цукерку то цілком реальна картина.
І також Укрпошта сьогодні принесла чергового листа від Смолоскипу. Першою думкою було так його зразу і закинути в нетрі столу, але все ж відкрила, а тут вони вперше надіслали щось корисніше ніж газету - анкету на участь в в програмі на наступний рік. І прийшла листівка з Костра Ріки. Того заадресувала маленьку кіпу листівок по світу і як на приємність майже всі отримувачі поціновувачі живопису.
Життєвий висновок: якщо починаєш рух, в жодному разі не можна зупинятися. От трохи більше доби вдома і вже не хочеться нікуди виходити. Якби не той факт, що на руках уже лежать три квитки і не поїхавши я підводжу іншу людину то фіг би я кудись поїхала.
всяке