Лист до невідомого адресата
(ч2, ч1 - http://norma4ka.livejournal.com/10367.html )
Привіт, це знову я.
Читала про тебе в газеті. Там багато говорили про твій подвиг, та наслідки, які після того залишились. І ні слова про особисто тебе, про твою особливу усмішку, чудний характер та щедру вдачу. Я маю поскаржитись, адже ти заслуговуєш визнання. І не лише в газеті. щось-то вони недописують.. Хмм. Я певно ж розумію, у них цензура, бюджети, дедлайни. Запитали багато, а опублікували лише те, що редактор дозволив. Я вже й не злюся, нехай так і залишається. Не дай Боже вони напишуть про все, що є в тобі на весь світ і всі дізнаються, що ти за людина. Розгрібуть же, порозривають на частини. Залишайся в безпеці! Хотіла подякувати, що ти хоча б інколи згадуєш дім. Не тільки те рідне, що було в тебе з дитинства. А й увесь той "дім", що залишився тут після твого впливу. Перехожі на вулицях, здається теж тебе пам'ятають. Коли я ненароком заглядаю комусь із них в очі, я бачу не тільки конфуз, розгубленість, усмішку, гнів, байдужість, а щей якесь тепло. Теплі промені, наче вони тебе бачили і передають від тебе привіт. Вони точно знають тебе і хочуть, щоб я не забувала. Я не забуваю. Я просто не думаю так часто. Постійно кудись йду, щось роблю.. як усі. Інколи я навмисно не одягаю навушники, коли йду кудись, щоб подумати про все. Ці міжметушливі хвилини - безцінні. Ти ж знаєш, я не можу думати, коли слухаю музику. Я слухаю її уважно, слухаю слова, вони важливі. Намагаюся уявити, що чи хто змусили автора рядків написати саме те, що він написав. Думаю, що ж я б написала. Я б написала листа. Пісня - це вже для професіоналів. Для тих, хто вміє взбити все в своїй душі до пишної пінки, а потім зібрати її і роздати людям.
Щодо улюбленого теплого напою - все так само, люблю саусеп, але до того ж спробувала багато нових цікавих чаїв. Є шось порадити може? Я з радістю прислухаюсь твоїх порад. Пиши й далі, схоже, що поштова служба йде нам на зустріч.
Сезонні вітання, як-то кажуть