25.06.2011
Дощ іде, і вулиці пусті.. Я чищу картоплю, складаю на плиті. На небі все сіре, купаються пташки. Вони літають низько, але над будинками. Хитаються дерева, не пахне хмаринками.. Таксі проїжджає - бордовий Пасат; хтось ніс і розсипав в траві виноград.. Парасольки не в моді, всі залишися вдома. А люди в капішонах, тишенько поспішаються, по мокрому асфальті летять. Вони не запізнюються, бо вже наскрізь промокли. І трохи дивно, бо вони ходять по калюжах, не обминають їх. Ааа, тай це було б дарма.
Наче й класно, що мене зашищає вікно, а все ж хотілося б ороситись. Дощ цей теплий. Крапельки попрощались із небом і хмаринками, але вони зустрічатимуть землю. Тут листочки, квіточки, травичка..
Аж невіриться, стільки галонів водички приєднається до запасів світового океану.
Уявіть собі мене. Я стою в себе на балконі. Спостерігаю дощ через відкрите вікно. Вітер вітається зі мною, отож і дощ торкається мене. Такого не відчуєш ні на якому березі моря! Такий бриз.. мМмм. Шкода.. Я пишу своєю улюбленою ручкою Flair на мокрому папері. Яке це відчуття! Класно так, температура супер, атмосферний тиск, вологість повітря.. О, цей запах! Час від часу я торчу із вікна. Так-так, торчу :)
*кілька хвилин пройшло*
Я тут згадала, не люблю говорити до людей на "Ви". Завжди уникаю прямого звертання. Не засуджуйте мене. Це дійсно якось з одного боку й вираження поваги, а з іншого, коли ти ти-каєш на когось, це - нахабство?
Ось такий порядок речей я б назвала недоліком української мови і її подібних. Англійське "you" - куди краще, як на мене. Ну нехай в письмовій мові у них є виділення "ввічливої" форми великою буквою, але звучить-то однаково! Візьмемо приклад із життя. Віруючі люди, звертаюсь до вас/Вас ! - Колега по роботі, чи навіть особа яка над Вами вища, керує - босс; сусідка, старша на 40 років; теща чи сват. Звичайно ж, Ви звертаєтесь до них на "Ви", бо Ви їх поважаєте(або то воно так має бути, хоча б візуально). а Господь-Бог ? Як називають Його та звертаються? на - "Ти".. Так же. Хіба ми не поважаємо Великого Творця? Поважаємо, тому й у письмовій мові Його Ім'я та безпосередньо прикладні частини мови пишуться з великої літери.
То, як виходить, Надю Іванівну ми поважаєм і Бога образити боїмось. Шось тут не те.
Західні траскрибовані недо-звички чи лінь аналізувати спосіб свого мислення й виконання якихось дій? життя?
ну от, дощ за вікном закінчився, а в хаті й не починався запах цей прекрасний.. Я собі заздрю.
Наче й класно, що мене зашищає вікно, а все ж хотілося б ороситись. Дощ цей теплий. Крапельки попрощались із небом і хмаринками, але вони зустрічатимуть землю. Тут листочки, квіточки, травичка..
Аж невіриться, стільки галонів водички приєднається до запасів світового океану.
Уявіть собі мене. Я стою в себе на балконі. Спостерігаю дощ через відкрите вікно. Вітер вітається зі мною, отож і дощ торкається мене. Такого не відчуєш ні на якому березі моря! Такий бриз.. мМмм. Шкода.. Я пишу своєю улюбленою ручкою Flair на мокрому папері. Яке це відчуття! Класно так, температура супер, атмосферний тиск, вологість повітря.. О, цей запах! Час від часу я торчу із вікна. Так-так, торчу :)
*кілька хвилин пройшло*
Я тут згадала, не люблю говорити до людей на "Ви". Завжди уникаю прямого звертання. Не засуджуйте мене. Це дійсно якось з одного боку й вираження поваги, а з іншого, коли ти ти-каєш на когось, це - нахабство?
Ось такий порядок речей я б назвала недоліком української мови і її подібних. Англійське "you" - куди краще, як на мене. Ну нехай в письмовій мові у них є виділення "ввічливої" форми великою буквою, але звучить-то однаково! Візьмемо приклад із життя. Віруючі люди, звертаюсь до вас/Вас ! - Колега по роботі, чи навіть особа яка над Вами вища, керує - босс; сусідка, старша на 40 років; теща чи сват. Звичайно ж, Ви звертаєтесь до них на "Ви", бо Ви їх поважаєте(або то воно так має бути, хоча б візуально). а Господь-Бог ? Як називають Його та звертаються? на - "Ти".. Так же. Хіба ми не поважаємо Великого Творця? Поважаємо, тому й у письмовій мові Його Ім'я та безпосередньо прикладні частини мови пишуться з великої літери.
То, як виходить, Надю Іванівну ми поважаєм і Бога образити боїмось. Шось тут не те.
Західні траскрибовані недо-звички чи лінь аналізувати спосіб свого мислення й виконання якихось дій? життя?
ну от, дощ за вікном закінчився, а в хаті й не починався запах цей прекрасний.. Я собі заздрю.