.ua: Осінь команданте Зеленського.
21.05.2024 промайне п'ять років з інавгурації особи, яка зараз вважає себе президентом України, а саме Зеленського Володимира Олександровича 1978 р.н., безпартійного, до обрання на посаду - художнього керівника естрадно-розважальної трупи "Квадртал 95".
Якщо ви уважно прочитали початок минулого абзацу і трохи знайомі з (як і всі конституції) нікчемним та ще й багаторазового зґвалтованим папірцем під назвою "Конституція України", то вже здогадались про що буде далі: про необхідність добровільного повернення художнього керівника трупи "Квартал" назад на ниву Карабаства-Барабаства - у відставку з посади президента України та верхового головнокомандувача збройних сил України.
На це є декілька аргументів.
1. Календарний строк мандату отриманого Володимиром вичерпано. Як формально, так і морально. Народ України якщо і обирав пана Зеленського, то на фоні втоми від іншої, не менш сумнівної особистості. Голосування його прибічників було протестним, сам факт обрання Зеленського задумувався витонченим ляпасом політичному класу держави від її народу. Ніхто бачив серйозно в Зеленському політика, тим більше національного лідера під час війни. Тим не менш у вищих сил, які схоже також мають почуття гумору (і жартують значно смішніше за художнього керівника "Кварталу") були на майбутнє інші плани. Зеленському судилось стати формальним керманичем спротиву українського народу проти російської навали і це завдання, обраний вже більше п'яти років назад громадянин Зеленський ганебно провалив.
2. Для початку, будучи слабкою особистістю і опортуністом, Володимир Олександрович втягнув Україну в ковідну аферу [link]. Масове порушення прав людини, зупинка економіки, "лохдауни" та інші явно неадекватні кроки в боротьбі з хоч і нетиповою, але лише гострою респіраторною вірусною хворобою підірвали українську економіку, розкололи суспільство, створили у незгодної половини атмосферу завзятого спротиву неадекватним лже-антиепідемічним діям уряду, призвели до масового порушення прав громадян, що породило спокусу для російського диктатора-автократа Володимира Путіна здійснити окупацію України та повторити подібні до "ковідних" політики (комендантські години, придушення свободи слова під виглядом боротьби з fake news, боротьба з інакодумством, обмеження свободи пересування), але вже багнетами окупаційного корпусу.
3. Закономірно втративши популярність, Зеленський як особа самозакохана та марнославна (що нормально для актора) вхопився за вислизаючу владу опершись на іноземні недержавні некомерційні організації - інструменти неоколоніального гноблення країн що розвиваються, створені нечистими на руку міжнародними бюрократами, з метою придушення розвитку та пограбунку країн т.з. "третього світу". В Україні (УРСР), яка станом на 2020-2021 рік була "пост-радянською", екс-соціалістичною екс-"державою народної демократії" [link], діяльність цих груп помножилась на пост-геноцидну та корупційну складову перехідної форми правління, витворивши не бачену ніде в світі систему "корумпованого компрадорства": жорсткий сплавлений кримінальними та трайбалістичними зв'язками прошарок недоброчесних політиків, корумпованих чиновників (в т.ч. "правоохоронної системи") та задіяних в розкраданні міжнародної допомоги т.з. "громадських діячів", що віддалено схожа виключно на Афганський режим Ганні, безпосереднього перед його крахом під ударами місцевого руху інсургентів "Талібан" [link].
4. Ставши (мимоволі, чи свідомо) лідером злочинної з криміналістичної точки зору спільноти українських хабарників та грантожерів і без цього звичний до лицедійства вождь поринув у нескінченну брехню. Художній керівник трупи та його формальні підлеглі (а реально посіпаки) брехали про епідемію в Україні, брехали про відсутність ризиків примусової вакцинації, брехали про реальну небезпеку коронавірусної ГРВІ. Логічним продовженням цієї брехні стала спроба використання очевидних російських військових приготувань [link] для продовження кампанії залякування українського народу, що припинив реагувати на абсурдні та недолугі псевдомедичні побрехеньки вождя щодо "вбивчої нежиті".
5. Будучи за своєю суттю фіглярем та безвідповідальною богемою, переляканий перспективою розплати за "антиковідні" звитяги, тоді ще президент Зеленський вхопився за російські явно агресивні наміри як за засіб відволікання уваги від минулого ганебного провалу. При цьому реальні дії з підготовки до вторгнення (підготовка рубежів оборони, роздача готовим до спротиву чоловікам зброї, навчання місцевих ополчень та партизан, евакуація жінок та дітей з зони майбутніх бойових дій) проведені не були, а очевидні підготовчі кроки Росії були використані вождем лише як привід, для втримування в артистичних пальчиках художнього керівника трупи вислизаючої влади.
6. Зарозумілий і пихатий, обраний в 2019 році громадянин Зеленський не зміг адекватно оцінити реальність загрози російської навали, не слухаючи ані попереджень союзників, ані порад власних військових радників, ані погроз самої Росії яка неприховано і прямо оголошувала про геноцидальні наміри щодо українського народу у своїх державних органах пропаганди (ЗМІ) [link]. Тому зіштовхнувшись з суворою реальністю війни художній керівник трупи "Квартал" в перші години нападу впав в ступор і тільки через власний жах та нормальне для актора боягузство не встиг втекти з Києва й тому почав ховаючись у підвалі під власним офісом знімати панічні відеоролики, із істеричними закликами до звичайних мирних українців атакувати сили вторгнення без зброї, без розумного плану, небезпечним в першу чергу для себе і навколишніх способом.
Ти не менш, сміливий та шляхетний український народ, на фоні бункерної метушні вождя, панічної втечі політиків, чиновників й правоохоронців, громадянських діячів з сім'ями за кордон, зміг таки силами спонтанно самоорганізованих загонів "Територіальної Оборони" налагодити спротив, дати відсіч, розгромити та змусити до втечі окупаційний корпус росіян в Київський, Чернігівські, Сумській та Харківських областях.
7. Безсоромний та хвалькуватий (що також нормально для актора), бункерний герой привласнив собі заслугу героїчного спротиву українців агресії, приписавши несамовитою саморекламою собі славу незліченних шляхетних лицарських вчинків та прикладів самопожертви рядових українців.
Наразі, ця жалюгідна та дрібна особистість продовжує бути формальним лідером українського спротиву під час війни, на що ніколи не отримувала і не могла отримати виборчий мандат від українського народу. Критично послабивши Україну напередодні війни, проваливши підготовку до оборони, привласнивши заслуги рядових українців у відбитті агресії, ця нікчемна та суєтна особа уфантазувала себе величним полководцем та визначним генієм військового мистецтва, заходившись кермувати обмеженим ліцедійським розумом і без того сумнівної компетентності пострадянськими українськими генералами. Втративши в злочинно самовпевнених й недбало спланованих контрнаступальних діях кістяк українських-воїнів добровольців, боягузливий та чванливий вождь перетворив війну в сотнях кілометрів від рідної домівки з лицарського ремесла та шляхетної звитяги, у рабський обов'язок, зґаньбивший українську зброю огидною кампанію принизливого людоловства на вулицях міст та сел України [link]. Зажерливий і ненаситний до дешевої слави, нарцис-недоросток швидко навернув у джерело корупційної ренти комплектування народної на початок війни армії, командні посади в якій почав використовувати як засіб винагородження політичної лояльності серед свої дружків-посіпак - корумпованих же українських політиків, дискредитованих бюрократів, задіяних в розкраданнях допомоги союзників громадських діячів.
Безсовісний та патологічно аморальний, огидний ошуканець не погребував навіть здирництвом викупу з калік, які не маючи грошей на відкуп в великій кількості почали надходити у війська, перетворивши українське військо на міжнародне посміховисько, що широко обговорюється в міжнародній пресі та надихає ворога на продовження війни.
Критично знизивши в результаті власних дій боєздатність української армії, викликаючи своїм безконечним жебранням огиду у союзників, зґаньбившись до спроб витребування українців що живуть за кордоном як біглих кріпаків, брехливий та боягузливий вождь дотягнув нарешті в кріслі до сьогодні. Останнього дня свого і без того сумнівно легітимного з 24.02.2022 правління.
Що підводить нас до питання де закінчуються корупція, пиха, самозакоханість, чванство та жадоба, та починається зрада, за яку може бути застосовано найжорсткіше покарання за законами воєнного часу? На мою думку, ця межова лінія проходить календарем. 22 травня 2024 року за п'ять років після складення присяги президента України закінчується строк формальних повноважень Зеленського Володимира Олександровича. Ні його морально-психологічні якості, ні відсутність лідерського мандату, ні життєвий чи професійний досвід не дозволяють йому керувати Україною під час війни. Зеленський має піти з посади звільнивши крісло президента від свого роздутого підземною качалкою тулуба.
Коли будуть нові вибори і хто має очолювати (і чи взагалі має) Україну до них - не його (і не мого) розуму справа. Вова, час повертатись до трупи й гастролювати з нею по театрам та циркам. Не знаю як з президентською недоторканністю, але броню від фронту як художній керівних трупи "95-й квартал" ти собі вже підготував [link].
Якщо ви уважно прочитали початок минулого абзацу і трохи знайомі з (як і всі конституції) нікчемним та ще й багаторазового зґвалтованим папірцем під назвою "Конституція України", то вже здогадались про що буде далі: про необхідність добровільного повернення художнього керівника трупи "Квартал" назад на ниву Карабаства-Барабаства - у відставку з посади президента України та верхового головнокомандувача збройних сил України.
На це є декілька аргументів.
1. Календарний строк мандату отриманого Володимиром вичерпано. Як формально, так і морально. Народ України якщо і обирав пана Зеленського, то на фоні втоми від іншої, не менш сумнівної особистості. Голосування його прибічників було протестним, сам факт обрання Зеленського задумувався витонченим ляпасом політичному класу держави від її народу. Ніхто бачив серйозно в Зеленському політика, тим більше національного лідера під час війни. Тим не менш у вищих сил, які схоже також мають почуття гумору (і жартують значно смішніше за художнього керівника "Кварталу") були на майбутнє інші плани. Зеленському судилось стати формальним керманичем спротиву українського народу проти російської навали і це завдання, обраний вже більше п'яти років назад громадянин Зеленський ганебно провалив.
2. Для початку, будучи слабкою особистістю і опортуністом, Володимир Олександрович втягнув Україну в ковідну аферу [link]. Масове порушення прав людини, зупинка економіки, "лохдауни" та інші явно неадекватні кроки в боротьбі з хоч і нетиповою, але лише гострою респіраторною вірусною хворобою підірвали українську економіку, розкололи суспільство, створили у незгодної половини атмосферу завзятого спротиву неадекватним лже-антиепідемічним діям уряду, призвели до масового порушення прав громадян, що породило спокусу для російського диктатора-автократа Володимира Путіна здійснити окупацію України та повторити подібні до "ковідних" політики (комендантські години, придушення свободи слова під виглядом боротьби з fake news, боротьба з інакодумством, обмеження свободи пересування), але вже багнетами окупаційного корпусу.
3. Закономірно втративши популярність, Зеленський як особа самозакохана та марнославна (що нормально для актора) вхопився за вислизаючу владу опершись на іноземні недержавні некомерційні організації - інструменти неоколоніального гноблення країн що розвиваються, створені нечистими на руку міжнародними бюрократами, з метою придушення розвитку та пограбунку країн т.з. "третього світу". В Україні (УРСР), яка станом на 2020-2021 рік була "пост-радянською", екс-соціалістичною екс-"державою народної демократії" [link], діяльність цих груп помножилась на пост-геноцидну та корупційну складову перехідної форми правління, витворивши не бачену ніде в світі систему "корумпованого компрадорства": жорсткий сплавлений кримінальними та трайбалістичними зв'язками прошарок недоброчесних політиків, корумпованих чиновників (в т.ч. "правоохоронної системи") та задіяних в розкраданні міжнародної допомоги т.з. "громадських діячів", що віддалено схожа виключно на Афганський режим Ганні, безпосереднього перед його крахом під ударами місцевого руху інсургентів "Талібан" [link].
4. Ставши (мимоволі, чи свідомо) лідером злочинної з криміналістичної точки зору спільноти українських хабарників та грантожерів і без цього звичний до лицедійства вождь поринув у нескінченну брехню. Художній керівник трупи та його формальні підлеглі (а реально посіпаки) брехали про епідемію в Україні, брехали про відсутність ризиків примусової вакцинації, брехали про реальну небезпеку коронавірусної ГРВІ. Логічним продовженням цієї брехні стала спроба використання очевидних російських військових приготувань [link] для продовження кампанії залякування українського народу, що припинив реагувати на абсурдні та недолугі псевдомедичні побрехеньки вождя щодо "вбивчої нежиті".
5. Будучи за своєю суттю фіглярем та безвідповідальною богемою, переляканий перспективою розплати за "антиковідні" звитяги, тоді ще президент Зеленський вхопився за російські явно агресивні наміри як за засіб відволікання уваги від минулого ганебного провалу. При цьому реальні дії з підготовки до вторгнення (підготовка рубежів оборони, роздача готовим до спротиву чоловікам зброї, навчання місцевих ополчень та партизан, евакуація жінок та дітей з зони майбутніх бойових дій) проведені не були, а очевидні підготовчі кроки Росії були використані вождем лише як привід, для втримування в артистичних пальчиках художнього керівника трупи вислизаючої влади.
6. Зарозумілий і пихатий, обраний в 2019 році громадянин Зеленський не зміг адекватно оцінити реальність загрози російської навали, не слухаючи ані попереджень союзників, ані порад власних військових радників, ані погроз самої Росії яка неприховано і прямо оголошувала про геноцидальні наміри щодо українського народу у своїх державних органах пропаганди (ЗМІ) [link]. Тому зіштовхнувшись з суворою реальністю війни художній керівник трупи "Квартал" в перші години нападу впав в ступор і тільки через власний жах та нормальне для актора боягузство не встиг втекти з Києва й тому почав ховаючись у підвалі під власним офісом знімати панічні відеоролики, із істеричними закликами до звичайних мирних українців атакувати сили вторгнення без зброї, без розумного плану, небезпечним в першу чергу для себе і навколишніх способом.
Ти не менш, сміливий та шляхетний український народ, на фоні бункерної метушні вождя, панічної втечі політиків, чиновників й правоохоронців, громадянських діячів з сім'ями за кордон, зміг таки силами спонтанно самоорганізованих загонів "Територіальної Оборони" налагодити спротив, дати відсіч, розгромити та змусити до втечі окупаційний корпус росіян в Київський, Чернігівські, Сумській та Харківських областях.
7. Безсоромний та хвалькуватий (що також нормально для актора), бункерний герой привласнив собі заслугу героїчного спротиву українців агресії, приписавши несамовитою саморекламою собі славу незліченних шляхетних лицарських вчинків та прикладів самопожертви рядових українців.
Наразі, ця жалюгідна та дрібна особистість продовжує бути формальним лідером українського спротиву під час війни, на що ніколи не отримувала і не могла отримати виборчий мандат від українського народу. Критично послабивши Україну напередодні війни, проваливши підготовку до оборони, привласнивши заслуги рядових українців у відбитті агресії, ця нікчемна та суєтна особа уфантазувала себе величним полководцем та визначним генієм військового мистецтва, заходившись кермувати обмеженим ліцедійським розумом і без того сумнівної компетентності пострадянськими українськими генералами. Втративши в злочинно самовпевнених й недбало спланованих контрнаступальних діях кістяк українських-воїнів добровольців, боягузливий та чванливий вождь перетворив війну в сотнях кілометрів від рідної домівки з лицарського ремесла та шляхетної звитяги, у рабський обов'язок, зґаньбивший українську зброю огидною кампанію принизливого людоловства на вулицях міст та сел України [link]. Зажерливий і ненаситний до дешевої слави, нарцис-недоросток швидко навернув у джерело корупційної ренти комплектування народної на початок війни армії, командні посади в якій почав використовувати як засіб винагородження політичної лояльності серед свої дружків-посіпак - корумпованих же українських політиків, дискредитованих бюрократів, задіяних в розкраданнях допомоги союзників громадських діячів.
Безсовісний та патологічно аморальний, огидний ошуканець не погребував навіть здирництвом викупу з калік, які не маючи грошей на відкуп в великій кількості почали надходити у війська, перетворивши українське військо на міжнародне посміховисько, що широко обговорюється в міжнародній пресі та надихає ворога на продовження війни.
Критично знизивши в результаті власних дій боєздатність української армії, викликаючи своїм безконечним жебранням огиду у союзників, зґаньбившись до спроб витребування українців що живуть за кордоном як біглих кріпаків, брехливий та боягузливий вождь дотягнув нарешті в кріслі до сьогодні. Останнього дня свого і без того сумнівно легітимного з 24.02.2022 правління.
Що підводить нас до питання де закінчуються корупція, пиха, самозакоханість, чванство та жадоба, та починається зрада, за яку може бути застосовано найжорсткіше покарання за законами воєнного часу? На мою думку, ця межова лінія проходить календарем. 22 травня 2024 року за п'ять років після складення присяги президента України закінчується строк формальних повноважень Зеленського Володимира Олександровича. Ні його морально-психологічні якості, ні відсутність лідерського мандату, ні життєвий чи професійний досвід не дозволяють йому керувати Україною під час війни. Зеленський має піти з посади звільнивши крісло президента від свого роздутого підземною качалкою тулуба.
Коли будуть нові вибори і хто має очолювати (і чи взагалі має) Україну до них - не його (і не мого) розуму справа. Вова, час повертатись до трупи й гастролювати з нею по театрам та циркам. Не знаю як з президентською недоторканністю, але броню від фронту як художній керівних трупи "95-й квартал" ти собі вже підготував [link].