Вилазка на природу в осінню даль
Ах як я люблю оці години праці....
Як напередодні було казано, люблю перші останні ночі літа, за свіжість подиху вітру, за росянистий запах трав, за сіно складене в копиці та те, ще все що розкидане по господарських укриттях, за сливи та яблука набрані в полонни, за зоряні ночі, за молоді-гарячі серця стомлені буденність і бажаючі трішки тілесного свята, за насіння, за тепле молоко зі старими пахучими медовими пряниками, за маленькі радощі з друзями.
Коли мене покликали за місто, згадалося, що ДоГо давно вже не був у вилазці. Не довго думаючи, ми зібрались і через декілька мить вже мчалися з друзями по метрополітену на станцію периферійних маршруток. Ці дивовижні архаїчні агрегати мезозоїдної доби запиленні мчаться до найвіддаленіших загублених осель аграрної комуни, завозячи туди свіжі сили, новини та хвороби.
З собою у збройному арсеналі дітей-асфальту в нас хліб, сирок, ковбаска, мивінка, цукерки, кава, курятина, одежі на добову зміну, гігієнічне приладдя, плітки та цікаві історії, так само як упевненість у нашому здоровї та патронат богів уникнення хвороб. Молоді і гарячі, сильні та хтиві, дужі і пристрасні - тримайся село, як нам усім повезло!
Надалі публікуватиму замальовки подорожі по мірі їх хронологічного вимальовування в пам’яті -мозаїки.
Політичний диспут лідерів
Як завжди в будь якому середовищі де збираються однодумці, є хтось, що не боїться думати як всі, але при цьому казати несказані байки, які ніхто інший. Сидимо ми значить по самісінькі вуха в однодумцях, де дума про те як найшвидше дістатися до пункту призначення комунально з’єднує магістралі наших бажань.
Сидимо, а попереду рожевий колобочок з сивуватою залисиною голосно віщає про затор в задньому проході. То вже потім ми здогадались, що ми ненароком покидали сумки там, де через 30 хвилин йому виходити - задніх дверей авто паркового експонату часів Брежнєва (причому не роки правління, а його зачаття).
За цей час, що він сидів, він до самих помідор дістав дядю воділу, помічника механіка до баклажану, і парубка поруч до перцю. Всі бєшено стоять курять і сміються з тих хто, все ще всередині. Ми не піддавалися впливу, але почули про те: як Америка вигадала план розвитку людства, про те як Ющенко застосовує космічні технології у себе на пасіках, а потім люди куштують мед і бачать космос, про те як уся влада грошей у руках десятьох Американських євреях, про те що Росія стала Швейцарією для Німеччини та Китаю.
Ну ледве животи собі не позривали. Але чолов’яга почав робити перестановку в Аеротобусі. Коротше, ми, ті що легкі на хі-хі уступили свої місця жінці і п’яному його товаришеві який запізнився. От так їдемо стоячи. А таке можливе??? Мораль - не лізьте в політику, що б вас не поставили раком в селищній ракетниці.
Краса по ЧорноРутськи
Ах, а які гарненькі дівчатка у нас катаються на вигибістих попутках за межі примхливого мегаполісу Києва! А які в них примхливі пози, декорації, костюмовані вбрання. А он, де там, в далях, антрацитова королівна траси, яка намагається дістатися додому: Чорні очі, чорні брови, чорні вії, маленькі чорні туфельки, мікромініатюрна спідничка лялькового театру та чорна блузочка, з якої біленькі ручки і тугії перса аж так і вискакують. А для повної гармонії, в прозорому пакеті, чорні зернятка соняшника.
Тіна-Озерна
Ого! Чим далі в ліс тим товщі партизанські морди.
Як юрист поясню Озерное, це таке село все в озерах. Відповідно до водного кодексу зоною відчуження для водойм такого типу становить приблизно 10-15 метрів, тобто це та частина яка може бути взята під особливі потреби в сільради в оренду. Будівництво біля водойм можна вести не ближче за 30 метрів.
І так, хтось може здогадатися як співачка Тіна Кароль змогла побудуватися на землі сільського господарського призначення?
Я так - вона дуже любить зелень, улюбленими речами розплатилась, особливими потребами прикинулась, і як шланг валяється там де й бути не можна!!!
Писинг-оуторинг
Чи знає хтось як важко у вечері в темряві зайти до туалету де не має світла, дістати свої гвинтівочні елементи та намагатися поцілити до прорізаних вузостей у підлозі не намалювавши на стінах чіткі мокрі лінії?
Так ось, он де починається кохання до природи, кущів та ауторинговоро вуарестичного пісінгу. Кожного разу розвертаючись до вітру думаєш - як то краще стати якщо раптом хтось таки побачить. Ну, що б так не дуже смішно було і, що б хоть якось мати вигляд при цьому.
Вчишся, та дивишся як то роблять колеги, що б самому повторити рух „знаного перцю”.
Малолотні Ігрища
Ой чи знаєте ви яка романтика бува на селі у молодих да раніх? Стрибати одне зо одним, шпинятися та штрикатися тілами за рогами будівель, ховатися між деревами, ганятися по темряві погрожуючи зґвалтувати неприроднім способом декілька разів за допомогою друзів та лоша, запити та притиснути до дверей старого будинку культури, перетягувати за плечі одне одного на своє тіло, витягувати його руки, проникати крізь одежу до плоті і місити її пальцями, лоскотаючи та вчиняючи тупу біль масажу м’яз. А які подарунки - трави, різги, ковток пива чи поцілунок у животик стоячи на колінах.