ми наче дивимось
Інколи мені хочеться зануритись у далекі світи, я вмикаю Індіану Джонс і пробую повірити, пробую зануритись у цей безкінечно комфортний світ. Коли я зовсім втомлений, то навмання вибираю новоспечену мелодраму, вмикаю і щиро сподіваюсь, що цього разу мене здивують або якимось божевільним вбивством, або неймовірним метатекстом, або філігранно вичищеними діалогами. Так працює моя свідомість, безповоротно зіпсута і збочена іншим кіно. Свідомість, яка звикла до аналітики, а не відпочинку, адже кіно має розважати та утішати. Однак я про це забуваю і очікую від посередньої мелодрами чогось більшого, аніж вона може дати. Я безнадійно очікую на смисл, на поворот, розлом у моєму світогляді, і в більшості випадків цього не стається. Звісно, бувають і винятки, як-от минулоорічний перегляд Ночі в Нью-Йорку, де раптом виринула цікава думка про трагічне не перетинання паралельних ліній, які у фільмі репрезентовані різними очікуваннями: в одному випадку тілесне бажання, в іншому - духовне. Кожен так і залишився на власних лініях, але з огляду на прожиті роки змушений подавати вигляд того, що лінія одна і та ж. Не знаю, можливо, я це все придумав і нафантазував.
А раптом мені справді потрапило цікаве кіно? Одне із тих, що змінювало наше життя докорінно, змушувало вишиковувати фільмографію, вичитувати деталі біографії, перематувати в уяві один і той же епізод, мріяти зробити щось подібне, чи написати, чи намалювати комікс, чи роздрукувати кожен кадр і обклеїти всю кімнату ними, щоб вічно перебувати у катарсисі. непройденної миті Цей дивний перегляд жанрового кіно існує як захисна реакція організму від інтелектуального перевантаження. Знаєте, розумне кіно теж втомлює, виснажує й інколи просто дратує. Хоча це зовсім не означає, що розумне кіно завжди змушує нас напрягатись (вийти поза себе, долаючи умовність меж). Хоча подумав, що дивна така класифікація - розумне і нерозумне кіно, наче друге знімають божевільні і прокажені. От Індіана Джонс можна вважати розумним кіно? Тричі переглянувши всі фільми протягом року так і не можу сказати, чи подурнішав, чи порозумнішав від них...
Ми наче дивимось нерозумне кіно для того, щоб відключитись від буденних тривог, але мозок "на автоматі” видає цитати, контексти, тексти і бозна що, руйнуючи наше таке до болі просте людське бажання тупо відпочити із пивом та канапками, дивлячись чергову одновимірну мелодраму; руйнуючи бажання бути як всі і думати, що ти на одній лінії, на одному фронті, на одному диханні, але кожен раз лишатись віч-на-віч зі своїм Індіаною Джонс і його безкінечно комфортним світом.