Можна сказати, що наша зимова ізоляція, пов*язана з тим, що впихнуть дитину у зимовому комбінезоні в слінг проблематично, схоже закінчилася. Сьогодні вперше всі втрьох вибралися вечірнім містом в гості до кумів. На машині! Ура-ура. Я таки не дотерпіла і вмовила обереееежненько туди поїхати. На Воскрєсєнку.
Ярослав виглядав янголом, ага:-) Доки похресник вередував, Ярця посміхався і майже не плакав, а плакав лишень раз, тай те у справі - вимагав цицю. Женька (похресник) одразу ж вижив Ярчика з автокрісла, бо з*ясувалося, що у них було точно таке ж. Всівся туди і намагався розгойдатися. Але ж уже розміри не ті - все-таки півтора рочки дитині!
Це я переконую Женьку, що лялю не обов*язково треба м*яти руками і стягати з неї шкарпетки.
Оце такий похресник. Шкода, з дитиною нереально контакт встановити... Ні погратися, нічого. Ось якби я була машиною чи трактором - інша справа!
Симпатичний такий кум!
Нято дуркує. І Ярчик офігєвший від шуму та гаму!