Вишгород
Вишгород - місто енергетиків на північ від Києва, районний центр Вишгородського району. Досить подібне на інше місто-супутник Києва - Вишневе, як назвою так і компактністю, віком та близькістю до столиці. Власне сучасний Вишгород збудований у 1968 році як місто енергетиків Київської гідроелектростанції. До його складу окрім житлових масивів входить і приватний сектор на горі, колишнє село Вишгород, розташоване на території, де колись стояв давній Вишеград, заснований князем Володимиром, як фортеця на північних підступах до Києва. Від давнього Вишгород майже нічого не лишилося окрім валів та фрагменту стародавнього храму-усипальні св. Бориса і Гліба. Сучасне ж місто може бути цікавим хіба що для любителів типової пізньорадянської архітектури та гідротехнічних споруд. Навіть Київське водосховище звідси нормально не видно, лише невеличку затока, обмежену косою з маяком, хоча тут навіть примудрились влаштовувати перегони водної Формули-1.
Доїхати до Вишгорода найшвидше можна автобусом чи маршрутками, які від’їжджають неподалік станції метро «Героїв Дніпра». При чому великий автобус принципово не робить зупинок до Вишгорода, про що водій завчасно повідомляє. Також свого часу була можливість доїхати до Вишгорода залізницею дизельним потягом від станції «Петрівка», зараз, здається, він вже не ходить.
Вийшовши з автобуса побачив симпатичний вказівник у вигляді чайки акцентує в'їзд на Київську ГЕС, яку я зблизька не фотографував, бо вона охороняється.
У Вишгороді знаходиться не лише Київська ГЕС, а й Київська ГАЕС (акумулююча), до якої також не підійти.
За вказівником коротенька алея імені гідроенергетика Семена Ізраїльовича Поташника.
Звідси вже видно бані та маківки церкви св. Бориса і Гліба на пагорбі, де колись знаходився стародавній Вишеград.
Набережна затоки водосховища з характерними ліхтарями-чайками
Маяк на дамбі, яка відділяє затоку від власне водосховища.
Бетонний меморіал на честь 167-ї Сумсько-Київської стрілецької дивізії, які звільняли село Вишгород від нацистів, встановлений у 1980 р., архітектор В. Клиник. Виконаний у гірших традиціях радянського монументалізму. Варто зазначити, що бої біля Вишгорода були одними з найзапекліших, адже Вишгородська висота одна з ключових на шляху до Києва, на який сунув фронт з Лютізького плацдарму.
Постамент оформлено плакатами з колорадськими стрічками, у слові «Пам’ятаємо» чомусь використано обернений апостроф.
Трохи в стороні від набережної знаходиться греко-католицький собор Вишгородської Богоматері, архітектор Юрій Лосицький. Судячи з не надто впорядкованої території, церква не користується популярністю серед місцевих.
Від набережної вгору йде вулиця Петра Калнишевського, яка веде власне до колишнього села Вишгород.
Основою ціллю є місце розташування стародавнього Вишеграда, заснованого князем Володимиром Великим. Колишнє городище у різних місцях позначено двома однотипними охоронними табличками і одною оригінальною.
Колись у центрі Вишеграда стояла церква, збудована на честь перших руських святих Бориса і Гліба, молодших Володимирових синів, вбитих їхнім братом Святополком у 1015 році. Церква стала усипальнею для Бориса і Гліба і відповідно іменуватись Борисоглібською. Первісний храм був зруйнований у 1240 році монголами, потім на цьому місці неоднаразовао будувалися дерев’янці церкви, допоки у 1863 році було зведено муровану типову церкву за проектом архітектора Костянтина Тона.
Церква значно постраждала під час боїв 1943 року. Досі можна побачити фрагмент стіни, посічений кулями і снарядами.
Нині церква належить Московському патріархату.
Біля церкви під склом експонується фрагмент стіни храму-усипальні мучеників Бориса і Гліба.
Власне, це єдиний значимий археологічний об’єкт у Вишгороді.
Чийсь саркофаґ?
Чийсь могильний пам’ятник?
У стародавньому валу пам’ятна таблиця на честь Сумсько-Київської стрілецької дивізії.
Дитячий майданчик біля храму.
Звичайний приватний будинок. З веранди на другому поверсі має відкриватись чудовий вид на Київське море і лівий берег.
Спускаючись до міста, побачив у селі біля цвинтаря три пам’ятні знаки: перший Жертвам політичних репресій радянських часів.
Пам’ятник Голодомору 1932-1933 років у вигляді розколеного жорнового каменю.
В стороні стояв хрест який слугував пам’ятником Голодоморів.
Спускаючись до низу вулицею Межигірського Спасу побачив Музей Гончарства, який не відвідав.
Поруч у бетонних берегах протікає струмок Монашка, який впадає безпосередньо в Дніпро. Це єдина ділянка в місті, де струмок виходить на поверхню.
Пам’ятник Чорнобильській трагедії. Вишгород як і Прип’ять також місто енергетиків, і хоч тут немає загрози витоку ядерного палива, зате є загроза прориву греблі і витоку води з водосховища, що загрожує затопленню і Вишгорода, і Києва.
Здоровенна будівля на задньому плані - вишгородське бюро технічної інвентаризації.
На перетині вулиць Шолуденка і Мазепи - пам’ятний знак на честь танкіста Никифора Шолуденка, який першим увірвався до Києва.
Так виглядає сучасна забудова Вишгорода.
Меморіал «афганцям» зі скульптурою
Деталі. По кліку збільшується:
За меморіалом знаходиться якийсь дивний ангар.
Насправді це не ангар, а критий манеж для гри у баскетбол, дуже рідкісний вид спортивної інфраструктури.
Біля манежу будується монастирський комплекс. Посеред майданчика пару скульптурних композицій, одна з яких на честь давньоруських князів і їх дружин, тобто жінок, а не військовиків.
Батьки князя Володимира: київський князь Святослав Ігорович і древлянка Малуша.
Власне, засновник Вишгорода власною персоною та його дружина полоцька князівна Рогніда, мати Ярослава Мудрого.
Поруч маленький пам’ятник Тарасові Шевченку.
Люк оформлено у стилі емблеми Євро-2012.
На головній площі міста навпроти районної держадміністрації розташовано пам’ятник першим руським святим страстотерпцям Борису І Глібу, які, як відомо були поховані у Вишеграді.
Пам’ятник «подарував» у 2011 році місту тодішній президент Віктор Янукович.
На площі крім пам’ятника розташований скульптурний сучарт на біблійні теми.
Загальний вигляд площі Шевченка з боку райадміністрації.
Оскільки Вишгородський район було створено лише у 1973 році, то на адміністрації висить меморіальна дошка на честь Вищедубечанського підпільного райкому КП(б)У. Вищедубечанський район існував на лівобережжі Вишгородщини до 1962 року.
На розі проспекту Шевченка і Шкільної вулиці знаходиться церква святого Володимира з дзвіницею.
На фасаді зображено мозаїку з ликами святих княгині Ольги і Володимира, невід’ємний атрибут церков Київського патріархату.
На Шкільній вулиці знаходиться братська могила радянських воїнів, серед яких герой Радянського Союзу Л. І. Глєбов (повний тезка відомого байкаря).
Пам’ятник у вигляді солдата встановлено у 1957 році.
За могилою знаходиться чи не єдина історична цивільна будівля на весь Вишгород - так званий дім Клюкви.
Нині тут знаходиться адміністрація Вишгородського історико-культурного заповідника.
Оглянувши ці об’єкти йдемо в протилежну сторону по Шкільній вулиці.
Ціква композиція на тему науки на стіні гімназії «Інтелект».
На майданчику розташувались дерев’яні композиції на теми казок. Тут і голова з «Руслана і Людмили». І Чебурашка з Геною.
Дід Андрушко і його баба Марушка з казки про ріпку.
У трьох козаків очі кровоточать, дивлячись на якість скульптур.
Дерев’яна композиція, яка має зображати традиційну українську хату.
Окрім будинку Клюкви збереглись ще пару старих будинків, які нині входять до складу комплексу учбово-виробничого комбінату.
В одному з корпусів знаходять навчальні класи і бухгалтерія. Збудований будинок очевидно на початку ХХ ст.
Замість скла вікна закриває поліетилен.
Відремонтований адміністративний корпус.
На цьому все.
Доїхати до Вишгорода найшвидше можна автобусом чи маршрутками, які від’їжджають неподалік станції метро «Героїв Дніпра». При чому великий автобус принципово не робить зупинок до Вишгорода, про що водій завчасно повідомляє. Також свого часу була можливість доїхати до Вишгорода залізницею дизельним потягом від станції «Петрівка», зараз, здається, він вже не ходить.
Вийшовши з автобуса побачив симпатичний вказівник у вигляді чайки акцентує в'їзд на Київську ГЕС, яку я зблизька не фотографував, бо вона охороняється.
У Вишгороді знаходиться не лише Київська ГЕС, а й Київська ГАЕС (акумулююча), до якої також не підійти.
За вказівником коротенька алея імені гідроенергетика Семена Ізраїльовича Поташника.
Звідси вже видно бані та маківки церкви св. Бориса і Гліба на пагорбі, де колись знаходився стародавній Вишеград.
Набережна затоки водосховища з характерними ліхтарями-чайками
Маяк на дамбі, яка відділяє затоку від власне водосховища.
Бетонний меморіал на честь 167-ї Сумсько-Київської стрілецької дивізії, які звільняли село Вишгород від нацистів, встановлений у 1980 р., архітектор В. Клиник. Виконаний у гірших традиціях радянського монументалізму. Варто зазначити, що бої біля Вишгорода були одними з найзапекліших, адже Вишгородська висота одна з ключових на шляху до Києва, на який сунув фронт з Лютізького плацдарму.
Постамент оформлено плакатами з колорадськими стрічками, у слові «Пам’ятаємо» чомусь використано обернений апостроф.
Трохи в стороні від набережної знаходиться греко-католицький собор Вишгородської Богоматері, архітектор Юрій Лосицький. Судячи з не надто впорядкованої території, церква не користується популярністю серед місцевих.
Від набережної вгору йде вулиця Петра Калнишевського, яка веде власне до колишнього села Вишгород.
Основою ціллю є місце розташування стародавнього Вишеграда, заснованого князем Володимиром Великим. Колишнє городище у різних місцях позначено двома однотипними охоронними табличками і одною оригінальною.
Колись у центрі Вишеграда стояла церква, збудована на честь перших руських святих Бориса і Гліба, молодших Володимирових синів, вбитих їхнім братом Святополком у 1015 році. Церква стала усипальнею для Бориса і Гліба і відповідно іменуватись Борисоглібською. Первісний храм був зруйнований у 1240 році монголами, потім на цьому місці неоднаразовао будувалися дерев’янці церкви, допоки у 1863 році було зведено муровану типову церкву за проектом архітектора Костянтина Тона.
Церква значно постраждала під час боїв 1943 року. Досі можна побачити фрагмент стіни, посічений кулями і снарядами.
Нині церква належить Московському патріархату.
Біля церкви під склом експонується фрагмент стіни храму-усипальні мучеників Бориса і Гліба.
Власне, це єдиний значимий археологічний об’єкт у Вишгороді.
Чийсь саркофаґ?
Чийсь могильний пам’ятник?
У стародавньому валу пам’ятна таблиця на честь Сумсько-Київської стрілецької дивізії.
Дитячий майданчик біля храму.
Звичайний приватний будинок. З веранди на другому поверсі має відкриватись чудовий вид на Київське море і лівий берег.
Спускаючись до міста, побачив у селі біля цвинтаря три пам’ятні знаки: перший Жертвам політичних репресій радянських часів.
Пам’ятник Голодомору 1932-1933 років у вигляді розколеного жорнового каменю.
В стороні стояв хрест який слугував пам’ятником Голодоморів.
Спускаючись до низу вулицею Межигірського Спасу побачив Музей Гончарства, який не відвідав.
Поруч у бетонних берегах протікає струмок Монашка, який впадає безпосередньо в Дніпро. Це єдина ділянка в місті, де струмок виходить на поверхню.
Пам’ятник Чорнобильській трагедії. Вишгород як і Прип’ять також місто енергетиків, і хоч тут немає загрози витоку ядерного палива, зате є загроза прориву греблі і витоку води з водосховища, що загрожує затопленню і Вишгорода, і Києва.
Здоровенна будівля на задньому плані - вишгородське бюро технічної інвентаризації.
На перетині вулиць Шолуденка і Мазепи - пам’ятний знак на честь танкіста Никифора Шолуденка, який першим увірвався до Києва.
Так виглядає сучасна забудова Вишгорода.
Меморіал «афганцям» зі скульптурою
Деталі. По кліку збільшується:
За меморіалом знаходиться якийсь дивний ангар.
Насправді це не ангар, а критий манеж для гри у баскетбол, дуже рідкісний вид спортивної інфраструктури.
Біля манежу будується монастирський комплекс. Посеред майданчика пару скульптурних композицій, одна з яких на честь давньоруських князів і їх дружин, тобто жінок, а не військовиків.
Батьки князя Володимира: київський князь Святослав Ігорович і древлянка Малуша.
Власне, засновник Вишгорода власною персоною та його дружина полоцька князівна Рогніда, мати Ярослава Мудрого.
Поруч маленький пам’ятник Тарасові Шевченку.
Люк оформлено у стилі емблеми Євро-2012.
На головній площі міста навпроти районної держадміністрації розташовано пам’ятник першим руським святим страстотерпцям Борису І Глібу, які, як відомо були поховані у Вишеграді.
Пам’ятник «подарував» у 2011 році місту тодішній президент Віктор Янукович.
На площі крім пам’ятника розташований скульптурний сучарт на біблійні теми.
Загальний вигляд площі Шевченка з боку райадміністрації.
Оскільки Вишгородський район було створено лише у 1973 році, то на адміністрації висить меморіальна дошка на честь Вищедубечанського підпільного райкому КП(б)У. Вищедубечанський район існував на лівобережжі Вишгородщини до 1962 року.
На розі проспекту Шевченка і Шкільної вулиці знаходиться церква святого Володимира з дзвіницею.
На фасаді зображено мозаїку з ликами святих княгині Ольги і Володимира, невід’ємний атрибут церков Київського патріархату.
На Шкільній вулиці знаходиться братська могила радянських воїнів, серед яких герой Радянського Союзу Л. І. Глєбов (повний тезка відомого байкаря).
Пам’ятник у вигляді солдата встановлено у 1957 році.
За могилою знаходиться чи не єдина історична цивільна будівля на весь Вишгород - так званий дім Клюкви.
Нині тут знаходиться адміністрація Вишгородського історико-культурного заповідника.
Оглянувши ці об’єкти йдемо в протилежну сторону по Шкільній вулиці.
Ціква композиція на тему науки на стіні гімназії «Інтелект».
На майданчику розташувались дерев’яні композиції на теми казок. Тут і голова з «Руслана і Людмили». І Чебурашка з Геною.
Дід Андрушко і його баба Марушка з казки про ріпку.
У трьох козаків очі кровоточать, дивлячись на якість скульптур.
Дерев’яна композиція, яка має зображати традиційну українську хату.
Окрім будинку Клюкви збереглись ще пару старих будинків, які нині входять до складу комплексу учбово-виробничого комбінату.
В одному з корпусів знаходять навчальні класи і бухгалтерія. Збудований будинок очевидно на початку ХХ ст.
Замість скла вікна закриває поліетилен.
Відремонтований адміністративний корпус.
На цьому все.