Брусилів
Брусилів - райцентр в Житомирський області. Раніше думав, що це селище названо на честь генерала Брусилова, виявилось що ні. По суті це всього лише село, статус селища воно отримало лише у 1979 р., а статус районного центру воно отримало аж у 1986 р. у зв’язку з переселенням сюди населення з Чорнобильської зони. Тому, звісно, я не сподівався, що тут є щось дуже цікаве, але все одно вирішив провідати цей райцентр.
1. Виходжу біля роздоріжжя, на якому знаходяться місцеві церква, райрада та краєзнавчий музей.
Православна церква тут геть понура, особливо як для райцентру.
1а.
Дзвіниця теж економваріант, хоча сам дзвін, якщо вгледітись - старий.
1б.
Раніше тут стояла гарна гарна тридільна дерев’яна церква, збудована у 1711 р.
2. Райадміністація збудована після 1986 року, коли було утворено Брусилівський район.
2а.
Навпроти ради стоїть страшнувате погруддя Шевченка (1997), яке раніше стояло біля автовокзалу. Через дорогу біля краєзнавчого музею стоїть погруддя уродженця Брусилова Івана Огієнка (митрополита Іларіона) (2010).
2б.
Власне, музей невеличкий, я навіть не поцікавився чи відкритий він.
3. Неподалік знаходиться загальноосвітня школа №1 з чотириколонним портиком.
3а.
На подвір'ї стела, присвячена працівникам школи, полеглим в роки війни (1967 р.).
3б.
А навпроти один з небагатьох вцілілих дореволюційних будинків, який займає якась установа.
4. Взагалі Брусилів представляє з себе майже суцільну приватну сільську забудову. Досить часто зустрічаються стовпи з гніздами лелек.
5. Як і для всієї Житомирщини дуже поширене виробництво пам'ятників, що і не дивно - граніту вдосталь. Навіть розклад і той з граніту зроблено.
6. Просуваючись у центр селища бачимо монументальну сталінку зі збереженими радянськими символами на фасаді. В ній розташовано дитячу музичну школу і відділ освіти райадміністрації. Цю типову будівлю (див. також найперше фото) можна побачити і в інших містах України.
6а.
Поруч стоїть пам’ятник письменнику і громадському діячу, уродженцю Брусилівщини, Олексію Євменовичу Опанасюку. Творів його я не читав, тому нічого про творчість не сказати не можу.
7. Через дорогу у парку знаходиться меморіал із пам’ятниками полеглим воїнам.
7а.
Очевидно з цих країв загинув лише один воїн-афганець, тому пам’ятний знак тут іменний: Тимошенко Іван Григорович (1962-1982).
7б.
Ну а меморіал на честь полеглих у Другу Світову, звісно, більший, імен тут багато (1974 р.).
8. Ще далі знаходиться невеличкий будинок культури. Важко сказати якого він віку. Схоже, що до дореволюційного будинку добудували вхід в 50-і роки.
8а.
На будинку дошка з інформацією про те, що “Місто Брусилів було звільнено від фашистських загарбників військами 38ої армії 1го Українського фронту в грудні 1943 року”.
8б.
Поруч із будинком культури непрацюючий фонтанчик, хоча води в ньому трохи було.
9. Йдемо далі центральною вулицею. Кафе названо на честь місцевої річки.
10. Ось власне як річка Здвиж виглядає.
11.Через річку прокладено металевий міст.
11а.
Судячи з клепок, міст має бути старим:
12. За мостом бачимо старий красивий дерев’яний будинок.
13. Очевидно, він був лише одним із кількох садибних будинків. Нині тут розташовується Управління праці та соціального захисту населення.
14. Поруч з будинком скромний пам’ятник Чорнобильцям.
15. Далі парк відпочинку, присвячений 75-річчю Житомирської області.
16. Старий паркан з брамою, що залишився від садиби Синельникова.
17. Ще далі знаходиться волосна лікарня ХІХ ст. з кількох корпусів:
17а.
17б.
17в.
18. Повертаючись назад до центра селища дорогою знов зустрічаються лелечині гнізда, при чому не тільки справжні, а й штучні з несправжніми лелеками.
19. Так виглядає будинок селищної ради і пенсійного фонду:
20. Цікава стара хата з візерунком, характерним для епохи модерну:
21. Обов’язкова для Житомирщини римо-католицька громада збирається в отакій хатинці-капличці Святого Духа. Тобто капітальних культових споруд в Брусилові нема.
22. Повертаючись до центральної площі з автостанцією і можна їхати геть куди завгодно: Житомир, Київ, Коростишів, Андрушівка, навколишні села та ін.
