Криворізький швидкісний трамвай
Пролог.
Збірна солянка з розмов, випадково підслуханих на вході до станції «Будинок Рад».
… И он такой мне говорит: «Жди меня в метро». Я подхожу к станции, покупаю жетон, прохожу, спускаюсь, сажусь на лавочку на платформе. И вдруг на станцию въезжает трамвай. Я был в шоке :-)
Травень. Весна, зеленіють каштани. Вхід в метро. Недосвідчений читач може припустити, що це Київ. Схоже, з урахуванням того, що фото для цієї статті я робив буквально «з потяга» з Києва. Але це не Київ.
Це - Кривий Ріг. Моя мала Батьківщина. 650-тисячний райцентр у степах Дніпровщини (до речі, найбільше місто України, яке не є обласним центром). 7% ВВП України, гидке повітря, дороги в ямах, мер, що приріс до власного крісла; та все ж, мила серцю «Перлина держави». Сьогодні мова піде про унікальний на просторах України та СНД вид транспорту - Криворізький швидкісний трамвай.
Дана транспортна система збудована у 70-90-х роках ХХ століття. Схема лінії:
Вона поєднує у собі риси метро і трамваю: з одного боку, усі гості міста посвідчать, що те, що їздить лінією - трамвай, марки Татра Т3. [Отакий от агрегат.]
Такі їздять вулицями Києва, Харкова, Дніпра, Запоріжжя, Одеси - перелік можна вести довго. Але там вони не роблять того, що роблять у Кривому Розі: з іншого боку, швидкісна трамвайна лінія прокладена ізольовано на 100%: наземні ділянки не мають перехресть з дорогами і пішохідних переходів, а в центрі міста лінія ПРОКЛАДЕНА ПІД ЗЕМЛЕЮ, ЯК «ЗВИЧАЙНІСІНЬКЕ» МЕТРО. Це дає привід містянам називати цей вид транспорту «Підземка» (хоча 2/3 лінії прокладені на поверхні, тут не без іронії). На словах важко зрозуміти, в чому фішка, тому ось відео:
.
[Чи можна вважати криворізький швидкісний трамвай метрополітеном?]Дослідник міського транспорту Роберт Швандль пропонує такі критерії системи транспорту, яка має право називатися «метро»:
Ø Використовується у якості міського транспорту;
Ø Працює на електричній тязі;
Ø Повністю відокремлена від будь-якого іншого руху;
Ø Працює достатньо часто (інтервал не більше 30 хвилин);
Ø Опціональна умова: підлога вагонів збігається з підлогою станції для пришвидшення посадки/висадки пасажирів.
Криворізький швидкісний трамвай однозначно відповідає першій, другій і четвертій ознакам. До 25 травня 2012 року він відповідав і третій - рух здійснювався ізольовано на спеціально спорудженій для цього лінії. В цей день трамвай «випустили» на звичайні трамвайні колії: при чому, щоб виїхати у міську мережу трамваю, у перші ж сто метрів шляху трамвай долає три перехрестя з дорогою. Дане рішення є спірним; немалу роль у його прийнятті зіграло бажання мера попіаритися на «відкритті нової лінії ШТ». Утім, про це в інших постах.
Історично, криворізький швидкісний трамвай не відповідав п’ятій умові - щоб зайти у вагон, пасажири мусять долати кілька східців. Але ця умова, як зазначено, необов’язкова. Тож, фактично, КРШТ являв собою четвертий третій метрополітен країни (лінія відкрита за дев’ять років до Дніпровського метро).
Зважаючи на це, десь 2005 року вивіски на станціях швидкісного трамваю були поголовно замінені на "метрополітенівські":
Мова йшла про те, щоб на національному рівні домогтися статусу метрополітену. Це б значило державне фінансування системи, її оновлення і розвитку. Але якось все заглохло, лише лишилися "сміливі" вивіски на входах.
Історію будівництва лінії я розповім пізніше. Цей пост присвячений безпосередньо станціям, їхньому дизайну та розташуванню.
Почнемо зі станції «Майдан Праці».
[Чому Майдан?]Одразу кажу: не дивуйтеся. Коли назви станцій перекладали українською, чомусь усі «Площади» переклали не як «Площі», а як «Майдани». Хоча майдан - головна, парадна площа - площа Визволення - у місті один, і швидкісний до нього не доходить. Поки що :-)
Станція розташована поблизу ж/м «Гірняцький» посередині депо швидкісного трамваю. Підхід до станції зроблений через колії депо.
Вестибюль станції нагадує за архітектурою шахову туру.
Особливість, що ріднить КРШТ з метрополітенами: прохід до платформ на усіх станціях облаштований через турнікети.
Також лінія оснащена інтервальними годинниками (все як в метро).
Станція розміщена на розворотному кільці. Платформа для висадки пасажирів розміщена обіч станції, на задньому плані фото, вхід і вихід з неї вільний (але й поїхати з неї ви нікуди не зможете).
Колії і споруди депо:
Наступна станція в бік центру - «Сонячна», названа на честь однойменного мікрорайону.
Довжини платформи має вистачити, щоб «прийняти» повноцінний потяг метро. Станція має народну назву «Підводний човен в степах України». Чому?
[Ось чому.]
Конструктивно станція являє собою «трубу», посередині якої облаштовані платформи і рейки. Вентиляційні ковпаки нагадують бойові рубки субмарини.
Унизу труби - прохід під лінією ШТ, вестибюль і коридори, що виводять до обох платформ.
Додаткову схожість із морським судном станції надають «ілюмінатори»:
Станція була нещодавно перейменована у зв’язку із законом про декомунізацію. Раніше вона носила назву «Ім. Гутовського» (Григорій Гутовський - останній мер міста за епохи СРСР), а до 2007 року - «Жовтнева». І якщо здихатися зайвої згадки «Вєлікаго Актября» - не так вже й погано, то по відношенню до Григорія Гутовського - це питання сумнівне. Він був активістом розвитку Кривого Рогу, саме за його сприяння споруджена лінія ШТ. Тож іноді, ІМХО, тут перегинають палицю.
Вид на станцію з сусіднього перегону. «У профіль» станція майже не помітна: придивіться до тоненької арки у кронах дерев.
Наступна станція - «Міська лікарня».
Це - одна з трьох станцій ШТ (попередня - «Майдан Праці»), яка не є збудованою за стандартами метро, вона має платформу лише близько 40 метрів завдовжки. До того ж вона вузенька.
Але вона так само обладнана інтервальними годинниками і турнікетами.
Така собі «наворочена автобусна зупинка». Тим не менш, вона є дуже корисною для розташованих поруч ж/м Східний і міської лікарні.
Наступна станція - перша за ліком підземна (як на нашому «маршруті огляду», так й історично), «Вечірній квартал» «Вечірній бульвар».
До декомунізації носила назву «Майдан Артема» (площа Артема була розташована за 1,5 кілометри від станції; її слід було перейменувати і без декомунізації). Колонна двопролітна станція мілкого залягання. Виходи зі станції зроблені через кінець платформ.
Наземний вестибюль виконаний у вигляді купола.
Під ним - турнікетна лінія, каси і вхід під землю. За схемою руху вестибюль нагадує київські: вхід - каса - турнікети - поворот на 180* - вхід на платформи.
Нагорі розташований ж/м Кірова і Бульвар Вечірній.
Проїхавши житлову зону, лінія «визирає» на поверхню: половина наступного перегону прокладена на дамбі повз шахтні поля і ставки. Наприкінці цього пейзажу - станція «Мудрьона» (до 2016 р. - «Дзержинська»). Являє собою гібрид «Підводного човна» і «Бульвара…»: унизу - труба, платформи і колії.
Але вихід з них - не вниз, а нагору; одразу за станцією лінія йде під землю.
Вестибюль такий же, як і на «Бульварі»:
[Підводний флот України]Коротше кажучи, ще один підводний човен:
За п’ятдесят метрів від вестибюлю розташована станція «Мудрьона».
Тут зупиняються електрички північного напрямку. Багато пасажирів коять дурницю: вони їдуть до кінцевої, Кривого Рогу - Головного. Звідти в центр і на ринки - маршрутками за 5 гривень. А можна було б пересідати на «Мудрьоній»:
Але зручної пересадки, як такої, немає: залізниця розташована за парканом і чагарями. Якби хтось облаштував платформу електричок безпосередньо на місці паркану, було б надзвичайно зручно. Навіть не потрібно будувати «вокзал», як на Рокуватій: платформи і турнікетів з касами вистачить.
Пагорб, на якому прокладена залізниця, дав можливість легко пустити лінію під землю. Далі на південь - центр міста, «95 квартал». Там розташована наступна станція, «Будинок Рад». Таку назву станція отримала на честь розташованої поруч міськради. Станція є односклепінною:
Вестибюлі оформлені коричневим мармуром. Станцію, як і решту, оформлювали дизайнери «Харківметропроекту»: їхній стиль впізнаваний у лампочках-кульках на стелі і кручених трубках - каркасах лавок.
Стеля прикрашена шестикутною ліпниною - також, ймовірно, «неземний» стиль харків’ян.
Це не кидається в очі, але із експлуатацією такої станції виникає проблема. Трамваї мають двері, що відчиняються направо. Зліва - лишень вікна. Але на «острівній» станції платформа розташована саме зліва! /на попередніх станціях платформи були «береговими», по боках/. Двері відчинятимуться в стіну. Що робити?
[Відповідь:]Відповідь: «перекрутити» тунелі лінії і облаштувати на станції ЛІВОБІЧНИЙ РУХ.
Звісно ж, тунелі не перетинаються фізично, а "розминаються" в товщі землі. Таким чином, проблема з трамвайними вагонами була вирішена. А ділянка ШТ звідси й до кінця лінії є єдиним місцем в Україні, де легалізовано лівобічний рух.
Панно із назвою станцію і схемою-стрілкою лінії:
Наступна станція - «Проспект Металургів». Така ж односклепінна станція. Але вона «насичена» пасажирами більше, ніж «Будинок Рад»: нагорі - сільськогосподарський і речовий ринки і стадіон «Металург». Також поруч розташована трамвайна лінія.
Вестибюлі станції прикрашені сірим мармуром. Стеля прикрашена ромбічною ліпниною. До речі, якоюсь такою в оригінальному проекті мала б бути станція «Металургів» Дніпровського метро. Лавки ідентичні попередній станції. Назва станції і схема лінії:
Далі лінія виїздить з-під землі у парку і долає мостом Червоний став.
На південному його берез розташована остання станція криворізького "метро", «Кільцева».
Стиль «станції» - мінімалізм: це буквально невелике накриття над асфальтованим майданчиком посередині розворотного кільця (через лівобічний рух трамваї висаджують пасажирів всередину).
Навпроти розташована стара платформа станції, що діяла до 2012 року. Теж без зайвої розкоші.
Це - третя і остання «неметрополітенівська» станція швидкісного трамваю. Станцію і вулицю з’єднує підземний перехід аж із чотирма виходами (на платформу, по обидва боки Нікопольського шосе і в бік економічного інституту).
Вона і дві попередніх - останні, відкриті за часів СРСР, 1989 року. Після проголошення незалежності України, в найтяжчі для країни 90-ті роки була споруджена третя черга ШТ - на північ від «Майдану Праці».
Із продовженням вийшов невеликий курйоз: так як вищезгадана станція розташована на розворотному кільці, на насипі, продовжити лінію на північ можна було лише «пропустивши» її. Так і вийшло: потяги від «Сонячної» на нову лінію лишають «Майдан Праці» в стороні, туди ходить окремий маршрут.
Архітектура цих станцій, на мою думку, надзвичайно оригінальна. Взагалі, в екс-СРСР наземні станції метро будували рідко, але вони завжди являли собою безликі бетонні коробки. А у Кривому Розі архітектори виклалися на повну. Дизайн станцій вельми екстравагантний.
Перша станція в цьому напрямку - «Індустріальна». Назва присвячена східному промвузлу міста і ж/м Індустріальному, розташованим поруч. Неподалік розташований завод гірничого обладнання.
Внутрішні стіни станції та переходи під нею викладені синьою і зеленою плиткою. Перекриття утворені монстроузими металевими балками.
Розташований "поруч" житлмасив - я явно погарячкував: найближчий будинок знаходиться за сто метрів від станції. "Індустріальна" - однозначний рекордсмен з "безлюдності" серед станцій криворізького ШТ. Особисто мені своїми гострими віконницями і синьо-зеленою гамою станція нагадує щось зі Смарагдового міста :-)
Наступна станція є символом віри у краще майбутнє Кривого Рогу. Станція «Вовнопрядильна» - либонь, найбільший «абандон» міста.
Коли 1992 року почали споруджувати нову лінію, обіч неї планувалося звести великий житловий масив. Але зростання населення зупинилося, мікрорайон не доріс навіть до станції «Індустріальна», 2001 року закрилася вовнопрядильна фабрика. Станція опинилася в буквальному сенсі «в чистому полі». Тому її вирішили не завершувати, а законсервувати конструкції до кращих часів. Тому нині потяги проїжджають недобудовану станцію без зупинки.
Конструктивно станція являє собою шість маленьких пірамід, що прикривають платформи станції. Сьома - значно більша за інші - прикриває касові зали і службові приміщення.
Інтер’єр станції фактично відсутній - голий бетон, та й годі.
Наступна станція - «Електрозаводська». Підземна двохпролітна, її конструкція нагадує «Вечірній Бульвар».
Названа за розташованим поруч електрозаводом. Нагорі - житловий масив «Зарічний». Станція вирізняється мозаїкою на підлозі, стилізацією колон станції під «кола» і… жахливими течами зі стелі - при засипці станції будівельники порушили цілісність гідроізоляції. Помилуйтеся (чорні щілини на стелі - марні спроби "законопатити" станцію зсередини й нові потоки):
Наземний вестибюль станції. Порахуйте кількість поверхів у "панельці" на задньому плані :-)
Наступна і остання станція ШТ - «Зарічна». Вона ж найекстравагантніша за конструкцією. Замість тисячі слів:
Не знаю, як вам, а мені станція більше нагадує космопорт, ніж станцію "метро".
Всередині станція оздоблена гранітом і пластиковим сайдингом:
[Політота :-)))]
Восени 1999-го станцію відкривав особисто Леонід Кучма.
На цьому мій огляд завершується. Але хочеться сказати кілька слів у продовження свого "дісклеймера".
В дитинстві я частенько користувався цим "чудо-юдом". Спочатку "моєю" станцією була "Міська Лікарня". Не раз я з батьками виїздив нею в центр міста. Незгладимий дитячий спогад: коли трамвай в'їздить у тунель, всередині починається дикий рев - трамвайний вагон має купу щілин і дірок, яких немає у вагонах метро. Тому у криворізькому швидкісному у тунелях набагато гучніше, ніж у інших метрополітенах країни. Потім моя сім'я переїхала у більшу квартиру у ж/м Зарічний. І моєю станцією стала однойменна, "Зарічна" - той самий космопорт на 10 літаючих тарілок. Мені тоді було років 10, і, подумайте самі - для десятирічної дитини навіть просто погуляти на такій станції - це вже враження. Саме з цієї станції почалося моє захоплення транспортом, і саме звідси я почав думати, куди б ще протягти наш криворізький "скорік".
І, повірте мені, криворіжці, проекти, відточені мною з того часу, вам сподобаються. Обіцяю :-)
Якщо вас вразило - можете приїхати і особисто відзняти відео зі своєю участю, на якому з тунелю на станцію метро виїде трамвай.
Хоча… Зі зйомкою можуть бути проблеми. Втім, це тема для окремого посту.
Збірна солянка з розмов, випадково підслуханих на вході до станції «Будинок Рад».
… И он такой мне говорит: «Жди меня в метро». Я подхожу к станции, покупаю жетон, прохожу, спускаюсь, сажусь на лавочку на платформе. И вдруг на станцию въезжает трамвай. Я был в шоке :-)
Травень. Весна, зеленіють каштани. Вхід в метро. Недосвідчений читач може припустити, що це Київ. Схоже, з урахуванням того, що фото для цієї статті я робив буквально «з потяга» з Києва. Але це не Київ.
Це - Кривий Ріг. Моя мала Батьківщина. 650-тисячний райцентр у степах Дніпровщини (до речі, найбільше місто України, яке не є обласним центром). 7% ВВП України, гидке повітря, дороги в ямах, мер, що приріс до власного крісла; та все ж, мила серцю «Перлина держави». Сьогодні мова піде про унікальний на просторах України та СНД вид транспорту - Криворізький швидкісний трамвай.
Дана транспортна система збудована у 70-90-х роках ХХ століття. Схема лінії:
Вона поєднує у собі риси метро і трамваю: з одного боку, усі гості міста посвідчать, що те, що їздить лінією - трамвай, марки Татра Т3. [Отакий от агрегат.]
Такі їздять вулицями Києва, Харкова, Дніпра, Запоріжжя, Одеси - перелік можна вести довго. Але там вони не роблять того, що роблять у Кривому Розі: з іншого боку, швидкісна трамвайна лінія прокладена ізольовано на 100%: наземні ділянки не мають перехресть з дорогами і пішохідних переходів, а в центрі міста лінія ПРОКЛАДЕНА ПІД ЗЕМЛЕЮ, ЯК «ЗВИЧАЙНІСІНЬКЕ» МЕТРО. Це дає привід містянам називати цей вид транспорту «Підземка» (хоча 2/3 лінії прокладені на поверхні, тут не без іронії). На словах важко зрозуміти, в чому фішка, тому ось відео:
.
Click to view[Чи можна вважати криворізький швидкісний трамвай метрополітеном?]Дослідник міського транспорту Роберт Швандль пропонує такі критерії системи транспорту, яка має право називатися «метро»:
Ø Використовується у якості міського транспорту;
Ø Працює на електричній тязі;
Ø Повністю відокремлена від будь-якого іншого руху;
Ø Працює достатньо часто (інтервал не більше 30 хвилин);
Ø Опціональна умова: підлога вагонів збігається з підлогою станції для пришвидшення посадки/висадки пасажирів.
Криворізький швидкісний трамвай однозначно відповідає першій, другій і четвертій ознакам. До 25 травня 2012 року він відповідав і третій - рух здійснювався ізольовано на спеціально спорудженій для цього лінії. В цей день трамвай «випустили» на звичайні трамвайні колії: при чому, щоб виїхати у міську мережу трамваю, у перші ж сто метрів шляху трамвай долає три перехрестя з дорогою. Дане рішення є спірним; немалу роль у його прийнятті зіграло бажання мера попіаритися на «відкритті нової лінії ШТ». Утім, про це в інших постах.
Історично, криворізький швидкісний трамвай не відповідав п’ятій умові - щоб зайти у вагон, пасажири мусять долати кілька східців. Але ця умова, як зазначено, необов’язкова. Тож, фактично, КРШТ являв собою четвертий третій метрополітен країни (лінія відкрита за дев’ять років до Дніпровського метро).
Зважаючи на це, десь 2005 року вивіски на станціях швидкісного трамваю були поголовно замінені на "метрополітенівські":
Мова йшла про те, щоб на національному рівні домогтися статусу метрополітену. Це б значило державне фінансування системи, її оновлення і розвитку. Але якось все заглохло, лише лишилися "сміливі" вивіски на входах.
Історію будівництва лінії я розповім пізніше. Цей пост присвячений безпосередньо станціям, їхньому дизайну та розташуванню.
Почнемо зі станції «Майдан Праці».
[Чому Майдан?]Одразу кажу: не дивуйтеся. Коли назви станцій перекладали українською, чомусь усі «Площади» переклали не як «Площі», а як «Майдани». Хоча майдан - головна, парадна площа - площа Визволення - у місті один, і швидкісний до нього не доходить. Поки що :-)
Станція розташована поблизу ж/м «Гірняцький» посередині депо швидкісного трамваю. Підхід до станції зроблений через колії депо.
Вестибюль станції нагадує за архітектурою шахову туру.
Особливість, що ріднить КРШТ з метрополітенами: прохід до платформ на усіх станціях облаштований через турнікети.
Також лінія оснащена інтервальними годинниками (все як в метро).
Станція розміщена на розворотному кільці. Платформа для висадки пасажирів розміщена обіч станції, на задньому плані фото, вхід і вихід з неї вільний (але й поїхати з неї ви нікуди не зможете).
Колії і споруди депо:
Наступна станція в бік центру - «Сонячна», названа на честь однойменного мікрорайону.
Довжини платформи має вистачити, щоб «прийняти» повноцінний потяг метро. Станція має народну назву «Підводний човен в степах України». Чому?
[Ось чому.]
Конструктивно станція являє собою «трубу», посередині якої облаштовані платформи і рейки. Вентиляційні ковпаки нагадують бойові рубки субмарини.
Унизу труби - прохід під лінією ШТ, вестибюль і коридори, що виводять до обох платформ.
Додаткову схожість із морським судном станції надають «ілюмінатори»:
Станція була нещодавно перейменована у зв’язку із законом про декомунізацію. Раніше вона носила назву «Ім. Гутовського» (Григорій Гутовський - останній мер міста за епохи СРСР), а до 2007 року - «Жовтнева». І якщо здихатися зайвої згадки «Вєлікаго Актября» - не так вже й погано, то по відношенню до Григорія Гутовського - це питання сумнівне. Він був активістом розвитку Кривого Рогу, саме за його сприяння споруджена лінія ШТ. Тож іноді, ІМХО, тут перегинають палицю.
Вид на станцію з сусіднього перегону. «У профіль» станція майже не помітна: придивіться до тоненької арки у кронах дерев.
Наступна станція - «Міська лікарня».
Це - одна з трьох станцій ШТ (попередня - «Майдан Праці»), яка не є збудованою за стандартами метро, вона має платформу лише близько 40 метрів завдовжки. До того ж вона вузенька.
Але вона так само обладнана інтервальними годинниками і турнікетами.
Така собі «наворочена автобусна зупинка». Тим не менш, вона є дуже корисною для розташованих поруч ж/м Східний і міської лікарні.
Наступна станція - перша за ліком підземна (як на нашому «маршруті огляду», так й історично), «Вечірній квартал» «Вечірній бульвар».
До декомунізації носила назву «Майдан Артема» (площа Артема була розташована за 1,5 кілометри від станції; її слід було перейменувати і без декомунізації). Колонна двопролітна станція мілкого залягання. Виходи зі станції зроблені через кінець платформ.
Наземний вестибюль виконаний у вигляді купола.
Під ним - турнікетна лінія, каси і вхід під землю. За схемою руху вестибюль нагадує київські: вхід - каса - турнікети - поворот на 180* - вхід на платформи.
Нагорі розташований ж/м Кірова і Бульвар Вечірній.
Проїхавши житлову зону, лінія «визирає» на поверхню: половина наступного перегону прокладена на дамбі повз шахтні поля і ставки. Наприкінці цього пейзажу - станція «Мудрьона» (до 2016 р. - «Дзержинська»). Являє собою гібрид «Підводного човна» і «Бульвара…»: унизу - труба, платформи і колії.
Але вихід з них - не вниз, а нагору; одразу за станцією лінія йде під землю.
Вестибюль такий же, як і на «Бульварі»:
[Підводний флот України]Коротше кажучи, ще один підводний човен:
За п’ятдесят метрів від вестибюлю розташована станція «Мудрьона».
Тут зупиняються електрички північного напрямку. Багато пасажирів коять дурницю: вони їдуть до кінцевої, Кривого Рогу - Головного. Звідти в центр і на ринки - маршрутками за 5 гривень. А можна було б пересідати на «Мудрьоній»:
Але зручної пересадки, як такої, немає: залізниця розташована за парканом і чагарями. Якби хтось облаштував платформу електричок безпосередньо на місці паркану, було б надзвичайно зручно. Навіть не потрібно будувати «вокзал», як на Рокуватій: платформи і турнікетів з касами вистачить.
Пагорб, на якому прокладена залізниця, дав можливість легко пустити лінію під землю. Далі на південь - центр міста, «95 квартал». Там розташована наступна станція, «Будинок Рад». Таку назву станція отримала на честь розташованої поруч міськради. Станція є односклепінною:
Вестибюлі оформлені коричневим мармуром. Станцію, як і решту, оформлювали дизайнери «Харківметропроекту»: їхній стиль впізнаваний у лампочках-кульках на стелі і кручених трубках - каркасах лавок.
Стеля прикрашена шестикутною ліпниною - також, ймовірно, «неземний» стиль харків’ян.
Це не кидається в очі, але із експлуатацією такої станції виникає проблема. Трамваї мають двері, що відчиняються направо. Зліва - лишень вікна. Але на «острівній» станції платформа розташована саме зліва! /на попередніх станціях платформи були «береговими», по боках/. Двері відчинятимуться в стіну. Що робити?
[Відповідь:]Відповідь: «перекрутити» тунелі лінії і облаштувати на станції ЛІВОБІЧНИЙ РУХ.
Звісно ж, тунелі не перетинаються фізично, а "розминаються" в товщі землі. Таким чином, проблема з трамвайними вагонами була вирішена. А ділянка ШТ звідси й до кінця лінії є єдиним місцем в Україні, де легалізовано лівобічний рух.
Панно із назвою станцію і схемою-стрілкою лінії:
Наступна станція - «Проспект Металургів». Така ж односклепінна станція. Але вона «насичена» пасажирами більше, ніж «Будинок Рад»: нагорі - сільськогосподарський і речовий ринки і стадіон «Металург». Також поруч розташована трамвайна лінія.
Вестибюлі станції прикрашені сірим мармуром. Стеля прикрашена ромбічною ліпниною. До речі, якоюсь такою в оригінальному проекті мала б бути станція «Металургів» Дніпровського метро. Лавки ідентичні попередній станції. Назва станції і схема лінії:
Далі лінія виїздить з-під землі у парку і долає мостом Червоний став.
На південному його берез розташована остання станція криворізького "метро", «Кільцева».
Стиль «станції» - мінімалізм: це буквально невелике накриття над асфальтованим майданчиком посередині розворотного кільця (через лівобічний рух трамваї висаджують пасажирів всередину).
Навпроти розташована стара платформа станції, що діяла до 2012 року. Теж без зайвої розкоші.
Це - третя і остання «неметрополітенівська» станція швидкісного трамваю. Станцію і вулицю з’єднує підземний перехід аж із чотирма виходами (на платформу, по обидва боки Нікопольського шосе і в бік економічного інституту).
Вона і дві попередніх - останні, відкриті за часів СРСР, 1989 року. Після проголошення незалежності України, в найтяжчі для країни 90-ті роки була споруджена третя черга ШТ - на північ від «Майдану Праці».
Із продовженням вийшов невеликий курйоз: так як вищезгадана станція розташована на розворотному кільці, на насипі, продовжити лінію на північ можна було лише «пропустивши» її. Так і вийшло: потяги від «Сонячної» на нову лінію лишають «Майдан Праці» в стороні, туди ходить окремий маршрут.
Архітектура цих станцій, на мою думку, надзвичайно оригінальна. Взагалі, в екс-СРСР наземні станції метро будували рідко, але вони завжди являли собою безликі бетонні коробки. А у Кривому Розі архітектори виклалися на повну. Дизайн станцій вельми екстравагантний.
Перша станція в цьому напрямку - «Індустріальна». Назва присвячена східному промвузлу міста і ж/м Індустріальному, розташованим поруч. Неподалік розташований завод гірничого обладнання.
Внутрішні стіни станції та переходи під нею викладені синьою і зеленою плиткою. Перекриття утворені монстроузими металевими балками.
Розташований "поруч" житлмасив - я явно погарячкував: найближчий будинок знаходиться за сто метрів від станції. "Індустріальна" - однозначний рекордсмен з "безлюдності" серед станцій криворізького ШТ. Особисто мені своїми гострими віконницями і синьо-зеленою гамою станція нагадує щось зі Смарагдового міста :-)
Наступна станція є символом віри у краще майбутнє Кривого Рогу. Станція «Вовнопрядильна» - либонь, найбільший «абандон» міста.
Коли 1992 року почали споруджувати нову лінію, обіч неї планувалося звести великий житловий масив. Але зростання населення зупинилося, мікрорайон не доріс навіть до станції «Індустріальна», 2001 року закрилася вовнопрядильна фабрика. Станція опинилася в буквальному сенсі «в чистому полі». Тому її вирішили не завершувати, а законсервувати конструкції до кращих часів. Тому нині потяги проїжджають недобудовану станцію без зупинки.
Конструктивно станція являє собою шість маленьких пірамід, що прикривають платформи станції. Сьома - значно більша за інші - прикриває касові зали і службові приміщення.
Інтер’єр станції фактично відсутній - голий бетон, та й годі.
Наступна станція - «Електрозаводська». Підземна двохпролітна, її конструкція нагадує «Вечірній Бульвар».
Названа за розташованим поруч електрозаводом. Нагорі - житловий масив «Зарічний». Станція вирізняється мозаїкою на підлозі, стилізацією колон станції під «кола» і… жахливими течами зі стелі - при засипці станції будівельники порушили цілісність гідроізоляції. Помилуйтеся (чорні щілини на стелі - марні спроби "законопатити" станцію зсередини й нові потоки):
Наземний вестибюль станції. Порахуйте кількість поверхів у "панельці" на задньому плані :-)
Наступна і остання станція ШТ - «Зарічна». Вона ж найекстравагантніша за конструкцією. Замість тисячі слів:
Не знаю, як вам, а мені станція більше нагадує космопорт, ніж станцію "метро".
Всередині станція оздоблена гранітом і пластиковим сайдингом:
[Політота :-)))]
Восени 1999-го станцію відкривав особисто Леонід Кучма.
На цьому мій огляд завершується. Але хочеться сказати кілька слів у продовження свого "дісклеймера".
В дитинстві я частенько користувався цим "чудо-юдом". Спочатку "моєю" станцією була "Міська Лікарня". Не раз я з батьками виїздив нею в центр міста. Незгладимий дитячий спогад: коли трамвай в'їздить у тунель, всередині починається дикий рев - трамвайний вагон має купу щілин і дірок, яких немає у вагонах метро. Тому у криворізькому швидкісному у тунелях набагато гучніше, ніж у інших метрополітенах країни. Потім моя сім'я переїхала у більшу квартиру у ж/м Зарічний. І моєю станцією стала однойменна, "Зарічна" - той самий космопорт на 10 літаючих тарілок. Мені тоді було років 10, і, подумайте самі - для десятирічної дитини навіть просто погуляти на такій станції - це вже враження. Саме з цієї станції почалося моє захоплення транспортом, і саме звідси я почав думати, куди б ще протягти наш криворізький "скорік".
І, повірте мені, криворіжці, проекти, відточені мною з того часу, вам сподобаються. Обіцяю :-)
Якщо вас вразило - можете приїхати і особисто відзняти відео зі своєю участю, на якому з тунелю на станцію метро виїде трамвай.
Хоча… Зі зйомкою можуть бути проблеми. Втім, це тема для окремого посту.