Революционный 1968 год
Собственно, начитавшись прекрасных исторических статей от olga74ru (за что ей огромнейшее спасибо!), я решила поделиться с вами одним из моих докладов, написаным еще в школе для конкурса юных историков. Почему именно эта тема? Да потому что, происходящее в Европе в далеком 1968 году можно сравнить с "сьогоденням" современной Украины. Очень хотелось бы подискутировать/пообщаться на эту тему, возможно, услышать отзывы/дополнения/поправки.
Прошу обратить внимание, что далее текст будет на украинском языке!
Помітне місце серед визначних подій ХХ століття займає небувалий спалах молодіжної активності в країнах Західної Європи та США в другій половині 60-х рр. Масові виступи молоді, з одного боку, спричинили гостру політичну кризу в багатьох західних державах, а, з іншого, стали одночасно результатом і проявом глибокої кризи основних соціальних (світоглядних, культурних, освітньо-виховних тощо) цінностей західного суспільства. Його лідери та активісти прагнули повалити ненависний їм “істеблішмент” з усіма складовими - інститутами влади, традиціями, освітою та культурними надбаннями тощо. Вони пропонували суспільству в якості альтернативи новий тип молодої людини з особливими молодіжною ідеологією та світоглядом, специфічними і притаманними лише їй стилем життя, поведінкою, зовнішнім виглядом тощо.
Водночас, основна маса активістів молодіжного руху другої половини 60-х рр. являла собою вихідців з заможних, привілейованих прошарків суспільної еліти, батьки яких не змогли привчити їх до відповідальності у майбутньому “дорослому” житті. Значну роль відіграло прискорення фізиологічного розвитку молодої людини, який суттєво випереджав еволюцію її психіки. Інфантилізм таких молодих людей, їх небажання готуватись до самостійного життя особливо проявилось у загостренні явища, відомого як “конфлікт батьків і дітей”.
Внаслідок об’єктивних соціально-економічних процесів у країнах Заходу гуманітарна інтелігенція та студенти почали втрачати статус суспільної еліти, перетворюючись на особливу категорію найманих працівників. Зростання, в результаті післявоєнного демографічного вибуху, чисельності студентів вищих навчальних закладів призвело до посилення конкуренції серед студентства за дипломи, а серед випускників - за робочі місця. Будучи непідготовленою до такої конкуренції, значна частина студентів почала відчувати сильний психологічний дискомфорт та страх за майбутнє.
Вирішальну роль у розгортанні молодіжного протесту 60-х рр. відіграло студентство, переважно з гуманітарних факультетів. Пояснюється це наявністю в них вільного часу та теоретичних знань, достатніх для розробки гасел протесту, концентрацією студентів у великих колективах, що сприяє взаємним контактам і створенню студентських організацій, а також певним космополітизмом та глобалізмом мислення.
Молодіжний рух у другій половині 60-х рр. знаходив свій конкретний прояв у найрізноманітніших формах. Всі вони об’єднувались загальним неприйняттям матеріальної та духовної культури західного суспільства та відображали специфічні способи мислення та життя, спільні для учасників як суспільно-політичного, так і неполітичного протесту молоді. Найбільш значним проявом неполітичного напрямку контркультури був рух хіппі, політичного - студентські заворушення в різних країнах Заходу, поширеними були і гібридні форми прояву молодіжного протесту.
У 50 - 60-х рр. поширені теорії В. Райха про ототожнення соціального звільнення з сексуальним та Т. Лірі про наркотики ("психоделіки") як форму опору індивіда тиску зовнішнього світу. Окреслюється їх роль як одного з вагомих джерел формування ідеології молодіжного протесту другої половини 60-х рр.
Рух хіппі як прояв молодіжного неполітичного протесту в 1968 р. мав свої світоглядні принципи, манеру одягатися, соціальний склад. Слід підкреслити дві специфічні риси, привнесені у молодіжну контркультуру рухом хіппі: прагнення жити окремими комунами та ненасильство як основу життєвої філософії. Слід наголосити на виразній аполітичності хіппі, яка вплинула на визначення методів їх протесту.
До гібридних відносяться молодіжні субкультури, які виникли на перетині неполітичного та суспільно-політичного напрямків молодіжного протесту, і для яких було характерним поєднання зовнішнього вигляду, манери поведінки та життєвого стилю хіппі з політичними цілями лівих радикалів. До них автор відносить американських "йіппі", голландських "прово" та інших.
В країнах Західної Європи та США на тлі перевороту в галузі науки та техніки, найбільшого за останні 20 років економічного піднесення, а також лібералізації внутрішньополітичного життя в умовах міжнародної політики розрядки, відбувся певний перелом у свідомості молодого покоління, яке почало відчувати духовну кризу та будь що намагалося віднайти загублений сенс власного існування.
Отже, ідеологія молодіжного руху другої 1968 р. була явищем неоднозначним і формувалась під впливом багатьох обставин. В умовах активізації молоді країн Західної Європи та США вона відіграла об’єднуючу роль, сприявши згуртуванню радикально налаштованої молоді навколо певних ідейних принципів.
Прошу обратить внимание, что далее текст будет на украинском языке!
Помітне місце серед визначних подій ХХ століття займає небувалий спалах молодіжної активності в країнах Західної Європи та США в другій половині 60-х рр. Масові виступи молоді, з одного боку, спричинили гостру політичну кризу в багатьох західних державах, а, з іншого, стали одночасно результатом і проявом глибокої кризи основних соціальних (світоглядних, культурних, освітньо-виховних тощо) цінностей західного суспільства. Його лідери та активісти прагнули повалити ненависний їм “істеблішмент” з усіма складовими - інститутами влади, традиціями, освітою та культурними надбаннями тощо. Вони пропонували суспільству в якості альтернативи новий тип молодої людини з особливими молодіжною ідеологією та світоглядом, специфічними і притаманними лише їй стилем життя, поведінкою, зовнішнім виглядом тощо.
Водночас, основна маса активістів молодіжного руху другої половини 60-х рр. являла собою вихідців з заможних, привілейованих прошарків суспільної еліти, батьки яких не змогли привчити їх до відповідальності у майбутньому “дорослому” житті. Значну роль відіграло прискорення фізиологічного розвитку молодої людини, який суттєво випереджав еволюцію її психіки. Інфантилізм таких молодих людей, їх небажання готуватись до самостійного життя особливо проявилось у загостренні явища, відомого як “конфлікт батьків і дітей”.
Внаслідок об’єктивних соціально-економічних процесів у країнах Заходу гуманітарна інтелігенція та студенти почали втрачати статус суспільної еліти, перетворюючись на особливу категорію найманих працівників. Зростання, в результаті післявоєнного демографічного вибуху, чисельності студентів вищих навчальних закладів призвело до посилення конкуренції серед студентства за дипломи, а серед випускників - за робочі місця. Будучи непідготовленою до такої конкуренції, значна частина студентів почала відчувати сильний психологічний дискомфорт та страх за майбутнє.
Вирішальну роль у розгортанні молодіжного протесту 60-х рр. відіграло студентство, переважно з гуманітарних факультетів. Пояснюється це наявністю в них вільного часу та теоретичних знань, достатніх для розробки гасел протесту, концентрацією студентів у великих колективах, що сприяє взаємним контактам і створенню студентських організацій, а також певним космополітизмом та глобалізмом мислення.
Молодіжний рух у другій половині 60-х рр. знаходив свій конкретний прояв у найрізноманітніших формах. Всі вони об’єднувались загальним неприйняттям матеріальної та духовної культури західного суспільства та відображали специфічні способи мислення та життя, спільні для учасників як суспільно-політичного, так і неполітичного протесту молоді. Найбільш значним проявом неполітичного напрямку контркультури був рух хіппі, політичного - студентські заворушення в різних країнах Заходу, поширеними були і гібридні форми прояву молодіжного протесту.
У 50 - 60-х рр. поширені теорії В. Райха про ототожнення соціального звільнення з сексуальним та Т. Лірі про наркотики ("психоделіки") як форму опору індивіда тиску зовнішнього світу. Окреслюється їх роль як одного з вагомих джерел формування ідеології молодіжного протесту другої половини 60-х рр.
Рух хіппі як прояв молодіжного неполітичного протесту в 1968 р. мав свої світоглядні принципи, манеру одягатися, соціальний склад. Слід підкреслити дві специфічні риси, привнесені у молодіжну контркультуру рухом хіппі: прагнення жити окремими комунами та ненасильство як основу життєвої філософії. Слід наголосити на виразній аполітичності хіппі, яка вплинула на визначення методів їх протесту.
До гібридних відносяться молодіжні субкультури, які виникли на перетині неполітичного та суспільно-політичного напрямків молодіжного протесту, і для яких було характерним поєднання зовнішнього вигляду, манери поведінки та життєвого стилю хіппі з політичними цілями лівих радикалів. До них автор відносить американських "йіппі", голландських "прово" та інших.
В країнах Західної Європи та США на тлі перевороту в галузі науки та техніки, найбільшого за останні 20 років економічного піднесення, а також лібералізації внутрішньополітичного життя в умовах міжнародної політики розрядки, відбувся певний перелом у свідомості молодого покоління, яке почало відчувати духовну кризу та будь що намагалося віднайти загублений сенс власного існування.
Отже, ідеологія молодіжного руху другої 1968 р. була явищем неоднозначним і формувалась під впливом багатьох обставин. В умовах активізації молоді країн Західної Європи та США вона відіграла об’єднуючу роль, сприявши згуртуванню радикально налаштованої молоді навколо певних ідейних принципів.