ланцюжкові реакції, або сонечко, що завжди зі мною

Apr 19, 2012 00:50

Хто б там що не казав, а 27 років таки переломний і афігєнно крутий вік.  Чи то на жаль чи на щастя я не звізда 
(мені Марта це постійн повторює) а тому вмерти у 27 мені ніхтоо не дасть... Зато всяких радостей у життя люди приносять просто тоннами. ДЯкую
вам люде)) ви чудесні. Якось так склалось, що мені по життю щастить на хороших людей. Так от, частково почалось все з Валентини. За що їй дякую. Вона завжди про мене пам"ятала скільки
б робот не міняла, завжди мене залучала, бо подобалось їй як я пишу. І ось Валентина вчергове привела мене в Аз-Арт у палац мистецтв. Тут я знайшла Іру - людину-вулкан ідей, яка зробила мені окремий ключ до свого серця і познайомила з Аньою. Так у мене з"явилось одразу дві нові роботи. Аня ж познайомила мене
з Оленкоюю, завдяки якій у мене з"явилась ще й квартирка. Минулої осені я познайомилась з чудесним Толічьком, який зараз із Акімичем (якого я знаю вже сто тисяч років) допомагають мені з ремонтом (дякую мальчікі, ви найкращі). МИнулої весни, я познайомилась з Мартою, яка є доказом того, що мені фантастично щастить на людей,  і з якою ми саме повернулись з мандрівки Вроцлавом і Прагою. АЛе я не про це, тобто про мандрівку у наступному пості якось... А наразі я про те, що Женя познайомила нас з Флойдом. А відтак на мені поселився вже другий малюнок. УРа))) Тепер сонечко завжди зі мною. Куди я - туди й воно) 
 

робота, tattoo, друзі

Previous post Next post
Up