Трактористи і парашут
Порвала навушники і вже кілька тижнів їжджу з відкритими вухами у громадському транспорті. І це - гірше ніж жахливо. Такий тупий народ поруч дихає часом, що краще б мої тендітні мазгі не знали про їх існування. Вчора їхала в маршрутці попри редакцію і згадала, як редакторка казала нам, що професія журналіста - це стиль життя, і що працювати ми маємо усюди, в маршрутках зокрема. Треба слухати про що люди говорять. Бо тільки так можна дізнатись, що цікавить народ, а відтак дати йому це в газеті. Так от учора дорогою в один бік підслухала розмову двох... трактористів.
Великі такі дядьки, добродушні, з пузами як бочки, високі і широкі, з чорними, брудними і міцними руками жалілись один одному про те, скільки в кого коштує км (одному платять 40 копійок, іншому - 20), що на нові трактори і комбайни поставили навігатори і тепер халяви нема, бо керівництво бачить хто де і шо робе. Раптом почали про українську мову говорити. (Нда і треба відзначити, що балакали вони на такій правильній сихівсько-галицькій говірці без жодного матюка, які приписують трактористам). От один каже:
- Українська мова вона ж отака, - показує рукою до стелі. - От їхня сабля з нашею шаблею не зрівняється. Вони ж нею тільки махати можуть, а наша від одного слова затикає. Бо де сабля, а де ша-бля!?
А от дорогою назад парочка попереду сварилась через слово ПАРАШУТ. Дівчинка казала, що це запозичене слово з французької, а от мальчєг свято переконаний доказував, що це російське слово. От так посварились через парашут, що він на сихові вийшов і навіть па-па не сказав...
П.с. мабуть зроблю собі подарунок до дня весни і куплю нові вуха, бо ще кілька таких мандів і моцк сплавиться остаточно.
Великі такі дядьки, добродушні, з пузами як бочки, високі і широкі, з чорними, брудними і міцними руками жалілись один одному про те, скільки в кого коштує км (одному платять 40 копійок, іншому - 20), що на нові трактори і комбайни поставили навігатори і тепер халяви нема, бо керівництво бачить хто де і шо робе. Раптом почали про українську мову говорити. (Нда і треба відзначити, що балакали вони на такій правильній сихівсько-галицькій говірці без жодного матюка, які приписують трактористам). От один каже:
- Українська мова вона ж отака, - показує рукою до стелі. - От їхня сабля з нашею шаблею не зрівняється. Вони ж нею тільки махати можуть, а наша від одного слова затикає. Бо де сабля, а де ша-бля!?
А от дорогою назад парочка попереду сварилась через слово ПАРАШУТ. Дівчинка казала, що це запозичене слово з французької, а от мальчєг свято переконаний доказував, що це російське слово. От так посварились через парашут, що він на сихові вийшов і навіть па-па не сказав...
П.с. мабуть зроблю собі подарунок до дня весни і куплю нові вуха, бо ще кілька таких мандів і моцк сплавиться остаточно.