Вікенд буддизації у столиці. День перший

Sep 25, 2011 15:58

все нище написане буде на правах запису в особистий щоденник, щоб не забути, які у мене були чудесні дні в житті. Тому ви цю купу літер не читайте, і гортайте френдострічку нище)))

Ну от, сіла я в потяг в четвер. Весь вагон молодих дівчаток, екскурсія яка чишо, і тільки в мому проділі - 3  заробітчанина з якогось вельми красного села - старшого називали Вуєм, середнього (більш-менш адекватного, одруженого і з дітьми) Русланом і наймолодшого Стьопою. В Стьопи видать якась травма сталась, бо грусний невеселий і бліднуватий слід від обручки на пальці виділявся якось разюче. Я ж представилася Юльою, і додала що працюю у дитсадочку. А шо, нормальна відмазка, я щітаю.
Так от витягли оці три чудесні доїжджєючі фляндр горілки і качку. Останню Стьопа застрілив на полюванні в мисливськім угіддю. Каже, грошей нема, а патрон всьо лиш 3, 40 грн коштує. То він встрелив дичину, а мама всмажила, та й є закуска. Запрошували мене до столу, та я якось утрималася... Ну оце випили мущіни, почервоніли у них шиї характерно і давай Стьопа до мене заливати. "Юля, ну чесно, ну дайте номер телефону, ну чесно". Ну присідав мені на вуха десь з години півтори. А тоді я кажу: "Давай так, я тобі номер телефону, а ти мені уступаєш нижню полицю?". І чувак погодився! О слава сучкам і жіночим штучкам! Я звісно номер і його взяла, щоб як буде дзвонити гарно так проморозитись. Нині вранці я так саме і зробила. Хоча мені його навіть шкода трохи. Спокійний такий, добрий. Але таке Стьопа життя, прасті. До речі, на ранок мущіни залишили собі один помідор і ще одну пляшку горілки. Елегантно так розлили о 8 ранку 0,5 по трьох склянках з написом "укрзалізниця", випили залпом, закусили помідором і почали знову радіти життю...

Усі мої колишні чоловіки залишали мені по собі друзів. Хоч би який гад квартиру залишив хе-хе. Але як каже Таня: "Вони ж залишають Тобі друзів з квартирами, відтак Тобі завжди є де жити по всій Україні". І це правда, і це чудово.

В світлі останніх подій, останнім часом сніданки мені готували різні жінки. Іренка, зокрема, овочі робила - пальчики оближеш. Сніданок у КИєві я мала змогу вибирати - погодувати мене пропонувала і Оксанка, і кохана Настя, і Таня, але першою була Оринка. Ото зустріла мене Оринка, поки ми обіймались на вулиці, в хаті гречка згоріла - але пофіг, бо у нас були ще еклери, купа кави і коньяк! отак сніданок, забавки з дітлахами і попивання з їхньою мамою на коня затяглися так, що я на 17 00 на конференцію ледь не запізнилася... (а ще Оринка мені коралі подарувала, і коли я тільки впхалася в маршрутку мені Мишко подзвонив з Кораллів. Такщо підозрюю, оці деревяні кульки магічні якісь. Дякую Орисю)))))

На пресуху ми прийщли вже удвох з Танею. А Таня була ще й не сама а з шампанським, яке ми відкрили просто перед входом до пафосного крістал холу. Не кажучи вже про те, що ми його ще й всередину проконтрабандили ))
Потім Таня втекла на прем"єру Жадана в театр Франка, але дуже скоро повернулася і плювалася страшно, таке паскудзтво казала було. Але за цей час я ще встигла познайомитись і випити кави з Лєною і Інною. Ну і нарешті на горизонті появилася Шаварська. От такою купою і пішли ми на концерт. 

Ну шо вам сказать, Карпа чудесна, повна спокою і гармонії, виглядала прекрасно, співала теж, віолончель мене взагалі радувала до сліз. Але пафосне місце Крістал Хол, де ціна пива 0,3 від 40 грн і меню роздруковане у папці з файлами на домашньому принтері - запороло звук по посній програмі. Все так хрипіло, перділо і шуміло, що якби я не їхала спеціально і не любила так Ірену, то я б сільна абіділась... Але загалом було чудесно, наскакалася, наспівалася, викричалась, набралась спокою внутрішнього від Ірени, пообіймалась з прекрасними людьми, короче щастю не було меж. А потім щастя подвоїлося. Бо нема більшого кайфу ніж летіти щасливою і втомленою по нічному Києві в Лєни (дякую Тобі величезне) на задньому сидінні машинки і співати з "Агатою Крісті" "На ковре-вертолете мимо радуги, Мы летим, а вы ползете, чудаки вы, чудаки!".

Згодом вночі, на кухні у Тані ми пили чай, пожерали цукерки і шили Степанові светер. Тепер Ведміть Степан - справжня зірка.



А потім я півночі читала мантру, щоб приснився на новуму місці жених мені, а другу півночі спала як камінюка, і на ранок ніфіга не пам"ятала, блін...

концерт, Карпа, Київ, друзі, мандрівки, фотки

Previous post Next post
Up