(no subject)
позавчора я вперше після п"ятиденного тріпу на наркоті лікарняній і ще тижня лежання пляцком вдома вилізла в люди. Мало того 
вилізла на каблуках. Хоча не зрадила своїм кедам))))))) буває ж таке щастя кеди на каблуку!
Так от спершу я попхалася їсти тортика до Івасюк, бо магодзова мама якраз святкувала свій ДН. А після лікарняних сухарів знаєте як торт смакує? Ніфіга не смакує - приторно солодкий робиться)))) але з чаєм було в сам раз. ПОтім ми пішли до Олі. Пильничка, що нігаварітє, женщіна - мічьта. Через годину потому мене понесло ще в театр, а потому ще на каву і на фільм. Ну от. Ана останок мене віз додому чорний мерседес з красівим шофеом-зелениммальчікомпринцом. І що? Хто мені скаже, що нема щастя в етй жизні?
мало того вчора я знову попхалася в театр. І скажу вам, що як на Коломию, то даже очінь нічіво. "Вій" мені сподобався більше ніж "Боа констріктор" , та все ж.. А ще я чим частіше ходжу в театр тим більше люблю художників. Оці сценографії - це просто капець яка купа креативу. Це ж треба так просто і красиво мислити образами у просторі....! Капєц, чо я так не вмію? Актори трохи недотягували, але самі постановки і решта було навіть дуеже на рівні.
От так от. А поза тим в мене знову купа роботи. Така купа-купезна...
Пішла я працювати.
п.с. до речі, в лікарні мені дуже сподобалося. Перші 3 дні взагалі було афігєнно, бо мене наколювали якоюсь наркотою, а наступний час тільки димідролом. Всі приходили дарували мені всякі радості, cioteczka кульчики падаріла, книжки мені носили падружкі, мама сухарики... І шо не рай? єдине що як кашлялато таке враження було, що кішки зараз по стіні навпроти повиснуть на цвєшку, а так - всьо гуд. А в загальній палаті - взгалі казка. Особливо вечірній час, коли приходили в гості баби з сусідніх палат і оці всі вагітні гусениці сиділи і обговорювали хто чим ригав, то і чому не сре, і як хто над унітазом миється, бо напрягатися тіпа їм не можна, а живіт мішає і сра-та-та-та... Хоч бери і книжку пиши - "Жизнь бєрєммєнних, как она есть". Після прочитання такої жоден мужик би ту бабу не захтів назад з лкарні забирати))))))))
вилізла на каблуках. Хоча не зрадила своїм кедам))))))) буває ж таке щастя кеди на каблуку!
Так от спершу я попхалася їсти тортика до Івасюк, бо магодзова мама якраз святкувала свій ДН. А після лікарняних сухарів знаєте як торт смакує? Ніфіга не смакує - приторно солодкий робиться)))) але з чаєм було в сам раз. ПОтім ми пішли до Олі. Пильничка, що нігаварітє, женщіна - мічьта. Через годину потому мене понесло ще в театр, а потому ще на каву і на фільм. Ну от. Ана останок мене віз додому чорний мерседес з красівим шофеом-зелениммальчікомпринцом. І що? Хто мені скаже, що нема щастя в етй жизні?
мало того вчора я знову попхалася в театр. І скажу вам, що як на Коломию, то даже очінь нічіво. "Вій" мені сподобався більше ніж "Боа констріктор" , та все ж.. А ще я чим частіше ходжу в театр тим більше люблю художників. Оці сценографії - це просто капець яка купа креативу. Це ж треба так просто і красиво мислити образами у просторі....! Капєц, чо я так не вмію? Актори трохи недотягували, але самі постановки і решта було навіть дуеже на рівні.
От так от. А поза тим в мене знову купа роботи. Така купа-купезна...
Пішла я працювати.
п.с. до речі, в лікарні мені дуже сподобалося. Перші 3 дні взагалі було афігєнно, бо мене наколювали якоюсь наркотою, а наступний час тільки димідролом. Всі приходили дарували мені всякі радості, cioteczka кульчики падаріла, книжки мені носили падружкі, мама сухарики... І шо не рай? єдине що як кашлялато таке враження було, що кішки зараз по стіні навпроти повиснуть на цвєшку, а так - всьо гуд. А в загальній палаті - взгалі казка. Особливо вечірній час, коли приходили в гості баби з сусідніх палат і оці всі вагітні гусениці сиділи і обговорювали хто чим ригав, то і чому не сре, і як хто над унітазом миється, бо напрягатися тіпа їм не можна, а живіт мішає і сра-та-та-та... Хоч бери і книжку пиши - "Жизнь бєрєммєнних, как она есть". Після прочитання такої жоден мужик би ту бабу не захтів назад з лкарні забирати))))))))