Найбанальнішим було б назвати нотатку і альмом «ЄВРОТУР» і ніби звучить так бально-туристичноз присмаком заїздженості і зрозуміло відразу, про що йдеться мова. Та я цьогоробити не буду, тому що все, що відбувалося зі мною останні дванадцять днів невкладається в жоден з існуючих форматів і не підлягає жодній класифікації.
Чудовим початкомстала сонлива, після святкування Різдва, але від цього не менш казково-гарна Польща.
Денний Краків змінився вечірнім Ополе, а останній - нічним Вроцлавом, містом-мрією,містом тисячі маленьких гномів і містом, в яке хочеться повертатися знову і знову.
Католицька Польща проникла глибоко в серце і залишила там свій слід назавжди.
Я завжди знала, що повернуся до цієї країни і ось зараз відчуваю, що це далеко не остання наша зустріч.
Контрастом став - совково-гамериканський Берлін, де звідусіль пахло історією розділеної Німеччини.
Все настільки ідеально і економічно забезпечено, що хочеться повернутися знову в Польщу)))
Безліч бізнес-центрів, транспортних розвязок і контраст також відчувався у східній і західній частинах міста.
Лише вечірній Берлін змігналаштувати на позитивний лад.
Коли запалали різдвяні вогники і ми відчули смак німецьких сосисок і Starbucks- стало набагато приємніше блукати рівними берлінськими вулицями.
Nederland - ще одна країна-казка.
Менш педантична ніж Німеччина, але від цього ще краща і цікавіша. Країна, в якій живуть найвищі в Європі люди, але в дуже маленьких будиночках.
Голландці надзвичайно гарячі, тому що навіть взимку ходять в туфлях і шкіряних куртках.
Стільки високий, блакитнооких блондинів на один квадратний метр я не бачила взагалі ніде.
Толерантність, вседозволеність і відповідальність - перші три слова, що асоціюються з цим чудом краєм.
Та все ж Голландія різна.
Маленькі містечка, Дельфт (в якому нам пощастило жити 4 дні), Утрехт (дивовижа Нідерландів) настільки комфортні та чарівні, що навіть не вистачає слів для опису вражень.
І тут же поряд дипломатично-ділова Гаага (голландською «Денах»), в якій ми біля кофішопа зустріли пана Василя зі Львова (де лише немає українців), економічно-портовий Роттердам та розпусний Амстердам.
Це все приваблює і захоплює. «Хує морген» - і посмішка зранку забезпечена 100%.
Покидати Нідерланди не хотілося ні в якому разі, але…
Попереду був гламурно-помпезний Париж.
Обійшовши всі протоптані туристичні маршрути ми зрозуміли, що потрібно ще повернутися до столиці Франції,
щоб закріпити вже пройдений матеріал блукання величезними коридорами Лувра,
вузькими вулочками Момартра, Єлисейським полям і нарешті, спокійного споглядання на вечірній Париж з Ейфелевої вежі.
Всюди ввижалися картинки з «Амелі» і хотілося сказати «Париж,я люблю тебе».
І останній каменем або контрольним пострілом в українське серце став холодний альпійський Зальцбург,
який розклався серед гір разом з замком і чудовими австрійськими кав’ярнями з гарячим глінтвейном.
Це був неймовірний день;-)
P.S.Nederland I miss you so much