Фашінґ - карнавал по-баварськи
Карнавалити німці вміють. Хай це не так розкішно, як, приміром, в Ріо-де-Жанейро, але досить різнопланово й традиційно. Карнавал у німців - фастнахт (Fastnacht) або фашінґ (Fasching), називайте, як хочете - гуляння, які проходять протягом шести «жирних днів» року. Перед попільною середою (Aschenmittwoch), починаючи з четверга і до вівторка, натовпи веселих ряжених здійснюють безліч блазнівських ритуалів, не дуже то і зважаючи на норми християнського і громадського порядку. І німцям це подобається: крайній вияв свободи й творчості в ці дні є не що інше, як середньовічна традиція.
Традиція добряче подебоширити перед початком великого посту існує в Німеччині досить давно (XV ст.). Традиційно святкування приурочувалося до закінчення зими, проводів холодів та зустрічі тепла. Прихід так званої «п’ятої пори року» відмічали рясними п’янками протягом тижня, які переростали вкінці в карнавальну ходу вулицями міста. Як і святкування Різдва зі святковими вайнахтсмарктами різна скрізь, так і фашінґи теж досить різні за масштабами та наповненням.
Баварська масляна бере свій початок у середньовічних святкуваннях, які влаштовували, щоб перед початком посту використати на благо продукти, які швидко псувалися. У XIV виникли звичаї танців, ходи, масляних ігор. Скромну традицію перевдягання на масляну підхопили під час бароко в XVII ст., коли панство, та й простолюдини теж, намагалися піддати жвавості своєму і без того розкішному життю. Після деякого забуття в епоху Просвітництва масляна відродилася знову, наче карнавальний фенікс зі старої шафи, на початку XIX століття.
Дійство починається у четвер, який називають ще «брудним» четвергом (Schmotziger Donnerstag). У цей день карнавалу ще нема як такого, натомість працівники приходять у специфічному дрес-коді: брудні костюми й сорочки неодмінно будуть на елегантних топ-менеджерах. Будь-якій жінці дозволяється взяти до рук ножиці і відрізати частину одягу чоловіка. Це таке собі баюварсько-аллеманське перевтілення 8 березня, коли жінці дозволяється все.
По деяких землях відрізати край сюртука жінки мають намір у мера міста. Штурм ратуші продовжується до тих пір, поки не вдовольнять примху слабкої половини людства.
П’ятниця носить назву «сажової» (Rußiger Freitag). У цей день королівські паяци розкидали в людей пригорщі попелу й сажі, обмазуючи жителів міста до невпізнанності. Зараз цю традицію частково підтримують діти, яким у радість обмастити сусіда по парті. Індустрія й тут працює на задоволення потреб: можна придбати балончики зі спеціальним спреєм, перетворившись на різнокольорового чортика.
Суботу йменують «гвоздичною» або «смальцевою» (Schmalziger Samstag) - у піст було заборонено їсти молоко і яйця, то їх використовували, починаючи з суботи, млинці пекли на смальці (звідси й назва). Смальцовані пончики я бачив ще на різдвяних ярмарках. Аромат досить специфічний і непривабливий :(
Неділя називається «тюльпанною» (Tulpensonntag). У цей день містами їдуть великі процесії возів або фургонів - так звані цуґи (Zug). У них сидять веселуни, які готові під музику розважати, найперше, своїм виглядом та танцями статичних учасників дійства. Фургонів, приміром, у Дахау, ми бачили штук зо шість. Рухалися вони повільно, тягачем слугували трактори. У Мюнхені цуґи рухалися навіть у вівторок. Весело було, як цуґ проїжав: музика грала, цукерки кидали. Цукерки, які летять з цуґа, чомусь тріскаються від удару об землю.
Цуґи біля Віктуалієнмаркту.
А таке ми бачили в Дахау в суботу.
«Трояндовий» понеділок (Rosenmontag) завершує починати починає завершувати карнавал. Ненажери продовжують пхати до пельок мільйони галушок і брецелів, пиво так само заливає горлянки. Таке враження, наче перед постом намагаються максимально наситити черево. До слова сказати, посту нині тримаються хіба в монастирських келіях. Для баварця ця данина релігійній моді давно канула в небуття, залишившись на спомин тільки у вигляді карнавалів та обжираловки.
Собачка теж карнавальна.
Останній день карнавалу - «жирний» вівторок, або передпісний вівторок (Faschingsdienstag). Тривають гуляння, доїдаються усі жирні наїдки, млинці, риба. На вечір шум стихає, маски й шапки ховають до шаф до наступного року. Якщо зробити аналіз, то найбільше собі гулянь дозволяє Кьольн, Базель, Нюрнберґ, Мюнхен.
У «попільну» середу (Aschermittwoch) від вчорашньої гулянки вже нічого не залишається. Миряни посипають голову священним попелом, на чолі малюють хрест на знак покаяння та смирення. Далі триватиме піст, який обмежує вживання жирних страв. Це так традиційно, хоча нині вже ні попіл не використовують, ні на хлібі й воді не сидять.
На відміну від італійського чи французького, німецький карнавал більш благочестивий та високоорганізований. Але теж не без дурощів та навіженості. Це певний продукт грального мистецтва міського натовпу, який висміює ті чи інші порядки, надаючи їм сатирично-маскарадного відтінку. У більш пізні часи, особливо в ХХ столітті, карнавали набули рис комерційно-розважальних заходів великого розмаху, часто з політичним забарвленням. Звісно, під такі дійства створюється мало не ціла індустрія карнавалу.
«Учні» з шультютте.
P.S. Там було ще дуже багато костюмів, масок, шатів, розмальованих облич. Через зрозумілі обставини усі вони не представлені у звіті.