Бандерівський прапор
На могилу Бандери нас повезли практично одразу, як ми прибули до Мюнхена. Я мало що пам’ятаю, окрім хіба лише того, що це була нарешті Німеччина. Який там бандера мені був у голові, якщо Європа - ось вона, вона чекає! Це був 2008 рік.
Я добре пригадую вхід, пам’ятаю, як ми шли. А от хтось сплутав усі мої спогади, спеціально завівши в не той сектор. Я нипав з добрих півгодини в 58-му, хоча треба було негайно йти напряму в 43. Зрештою, я пам’ятав пам’ятник та місце, де його шукати. Все ж відшукав.
Могила така сама, як і в ту зиму. Прапорці з’явилися, а решта - таке все саме, і Бандера той самий. До речі, його ховали у труні, обвитій жовто-блакитним прапором, а на похорони зібралося багато, дуже багато людей, міжнародних делегацій, суспільно-громадських організацій, в тому числі ворожі представники ОУН (м). Поліція побоювалася зіткнень двійкарів, тому навіть був приставлений конвой на похоронну процесію.
...І цвинтар прокидався від зимового сну, розкривав свої віти, показував сніг сонцю. Усюди пахло вологою та талим снігом, одвічним мохом. Я навіть відшукав кілька цікавенних надгробків (Der Tod ist schwer. Das Leben ist schwerer). Кажуть, є якийсь український сектор, лише він у протилежному від бандериного кінці. Треба туди піти навесні, коли буде геть кепсько. Хоч білок поганяю, квіток нафоткаю... Der Tod ist schwer. Das Leben ist schwerer.
Я добре пригадую вхід, пам’ятаю, як ми шли. А от хтось сплутав усі мої спогади, спеціально завівши в не той сектор. Я нипав з добрих півгодини в 58-му, хоча треба було негайно йти напряму в 43. Зрештою, я пам’ятав пам’ятник та місце, де його шукати. Все ж відшукав.
Могила така сама, як і в ту зиму. Прапорці з’явилися, а решта - таке все саме, і Бандера той самий. До речі, його ховали у труні, обвитій жовто-блакитним прапором, а на похорони зібралося багато, дуже багато людей, міжнародних делегацій, суспільно-громадських організацій, в тому числі ворожі представники ОУН (м). Поліція побоювалася зіткнень двійкарів, тому навіть був приставлений конвой на похоронну процесію.
...І цвинтар прокидався від зимового сну, розкривав свої віти, показував сніг сонцю. Усюди пахло вологою та талим снігом, одвічним мохом. Я навіть відшукав кілька цікавенних надгробків (Der Tod ist schwer. Das Leben ist schwerer). Кажуть, є якийсь український сектор, лише він у протилежному від бандериного кінці. Треба туди піти навесні, коли буде геть кепсько. Хоч білок поганяю, квіток нафоткаю... Der Tod ist schwer. Das Leben ist schwerer.