На східній тарілці
У подорожах Європою найкориснішим з усіх міркувань є відвідини не традиційних барів та ресторанів, а чогось східного. І дешево, і цікаво, й спокійно. Фастфуди нагліють стосовно цін немилосердно, а мухи заїдають, просто п’яти відгризають.
Спочатку я зі скепсисом підходив до екзотики, знаючи, ЯКІ можуть бути ціни. Але, як виявилося, можна наїстися досхочу (чого не буде в фастфуді) за помірну ціну. Печену гонконзьку качку (пекінської в меню не було) з порцією супу в Ляйпцігу я купив за 7 євро, супчик з гострим качачим філе в протушкованих овочах в Берліні - за 13 євро, «Вісім коштовностей» у Кьольні - за 6 євро, у Трірі східний буфет - за 7,5 євро (це коли бери все, що бачиш, і їж, аж лусни). Якщо подумати, що турецька шаурма або дьонер від 3,5 до 6 євро, то китайська музика й непомірна порція чогось смачненького - в самий раз. Пиво місцевого пивзаводу з пляшок, але коли страва надмірно гостра - доведеться взяти.
Супчики подають з керамічними ложечками, а до м’ясних страв обов’язковим є рис. Багааааато рису. Його подають або великою порцією в окремій тарілці, або прямісінько зі стравою, одначе все одно дуже багато. Уявляю, які свині ростуть у кухарки на рисових недоїдках. Та де ж це можна вдужати 3-разову порцію!
Можна випросити китайські палички і дзьобати ними. Цей варіант годиться, коли є час. Для невдах, які так і не навчилися управляти двома патиками, кладуть вилки. Я ще не бачив у справжніх китайських общєпітах «навчальних» палочок для шлангістів (з гумкою, як прищепка). Не вмієте ними їсти, не соромтеся і не просіть. Візьмість звичайне фраже.
Зі стравами треба бути обережним і добре читати, що там таке. Навіть мені з кавказьким звиклим до гострого язиком бувало сутужно від вогню. А бамбук зовсім навіть схожий на вірменські лопухи. Не рівня магазинній консервованій жорсткій блювоті (викинув цілу банку на сміття).
Особливий балдьож від відчуття Сходу в усьому: музиці, свічках, стравах, офіціянтках. Вони говорять і читають східні ієрогліфи, чого не скажеш про укр. стилізованих барменів та одну кухарку (можливо, навіть китайозку). У Берліні навіть був цілий стелаж з літературою про схід. Я би читав, якщо б мене не чекали в рейхстазі :)
Рис і страва стоять на підставці зі свічками всередині (щоб не охололо).
Спочатку я зі скепсисом підходив до екзотики, знаючи, ЯКІ можуть бути ціни. Але, як виявилося, можна наїстися досхочу (чого не буде в фастфуді) за помірну ціну. Печену гонконзьку качку (пекінської в меню не було) з порцією супу в Ляйпцігу я купив за 7 євро, супчик з гострим качачим філе в протушкованих овочах в Берліні - за 13 євро, «Вісім коштовностей» у Кьольні - за 6 євро, у Трірі східний буфет - за 7,5 євро (це коли бери все, що бачиш, і їж, аж лусни). Якщо подумати, що турецька шаурма або дьонер від 3,5 до 6 євро, то китайська музика й непомірна порція чогось смачненького - в самий раз. Пиво місцевого пивзаводу з пляшок, але коли страва надмірно гостра - доведеться взяти.
Супчики подають з керамічними ложечками, а до м’ясних страв обов’язковим є рис. Багааааато рису. Його подають або великою порцією в окремій тарілці, або прямісінько зі стравою, одначе все одно дуже багато. Уявляю, які свині ростуть у кухарки на рисових недоїдках. Та де ж це можна вдужати 3-разову порцію!
Можна випросити китайські палички і дзьобати ними. Цей варіант годиться, коли є час. Для невдах, які так і не навчилися управляти двома патиками, кладуть вилки. Я ще не бачив у справжніх китайських общєпітах «навчальних» палочок для шлангістів (з гумкою, як прищепка). Не вмієте ними їсти, не соромтеся і не просіть. Візьмість звичайне фраже.
Зі стравами треба бути обережним і добре читати, що там таке. Навіть мені з кавказьким звиклим до гострого язиком бувало сутужно від вогню. А бамбук зовсім навіть схожий на вірменські лопухи. Не рівня магазинній консервованій жорсткій блювоті (викинув цілу банку на сміття).
Особливий балдьож від відчуття Сходу в усьому: музиці, свічках, стравах, офіціянтках. Вони говорять і читають східні ієрогліфи, чого не скажеш про укр. стилізованих барменів та одну кухарку (можливо, навіть китайозку). У Берліні навіть був цілий стелаж з літературою про схід. Я би читав, якщо б мене не чекали в рейхстазі :)
Рис і страва стоять на підставці зі свічками всередині (щоб не охололо).