Все. Стерильна крапка.

[nick_coll]

         Я броджу і гуляю по місту Станиславові, призвичаюю ногу до довгих переходів. Черевики набирають вологи згідно з законом обіссяного памперса, у повітрі пахне прокволою, на людських обличчях застигла закосметована злоба.

Одягаю окуляри, заплітаю волосся у довгий хвіст, щоби звести до крихти можливість випадкової зустрічі зі

Comments

[pirhospr]

коротко і страшно.

[nick_coll]

я не боюсь правди, хоч би яка гірка не була

[pirhospr]

воно-то так, але виходить он яка штука:
інформаційний простір переповнюють
сильні емоційні речі про безвихідь,
безсенсовість, безлад. ніби й добре показати правду...
але ж цим тільки поглиблюється загальна депресія
не те що б за рожеві окуляри, просто так хочеться знаходити
довкола острівці оптимізму, дуже цього нам не вистачає
без претензії, думки вголос

[nick_coll]

у мене зараз море позитиву: світить сонце, я на землі баюварів та алеманів, серед розкішної готичної архітектури, попереду - приємний клопіт і відкритий увесь світ. Невже мені треба сумувати за франківськими калюжами і селюками, які свої шмарклі видувають на асфальт? Для цього у мене є сонячні окуляри :)

[pirhospr]

так-так, правильно.
нехай борсаються в своїх калюжах.
ниций плебс.
політ нормальний.

[nick_coll]

что 12? А что приборы?