Заратустра казав: є такі, що схожі до годинника зі щоденним заведенням; вони роблять свій тік-так і хочуть, щоб тік-так називався доброчесністю. Воістину, вони забавляють мене: де би я не знаходив такі годинники, я їх заводжу своєю насмішкою; вони повинні ще пошипіти й мені. Надто повільно тече в мені будь-яка мова - у твою колісницю я стрибаю, буря! І навіть тебе я хочу хльостати своєю злобою. Як крик і як радість, хочу я мчатися по дальнім морям, поки не знайду блаженних островів, де мешкають мої друзі й вороги мої між ними. Як я тепер люблю кожного, до кого я говорю. Навіть вороги мої належать до мого блаженства.
Квадрига - скульптурне зображення на
фасадах будівель,
тріумфальних арках та ще бозна-де, де надумають згарячу причепити. Вигляд у квадриги практично завжди типовий і легко впізнаваний: колісниця на двох колесах, попереду четвірка коней, розташованих в один ряд. Або не коней зовсім, але не качок чи гусей, то це вже точно. Можна, як Ємеля, туди піч запрягти, але обов’язково в кількості 4 штуки (кваттоур - чотири). Управляє цим коне-мотором крилатий геній, алегорична фігура слави, щастя або якесь античне божество (Персефона, Гіперіон або кому ще доручать). Якщо упряжка сформована з трьох тяглових тварин, то ім’я рек їй - трига.
Найвідоміша квадрига - на Бранденбурзьких воротах Берліну. Для радянської людини відомими і, можливо, баченими, є квадриги Москви та Пітера (жахлива фотка, не показую). У Мюнхені пішли шляхом алегорій: візок тягнуть ліниві леви, за що їх підганяє кваплива Баварія, даючи стусанів металічним ціпком.
На Бранденбурзьких воротах у Берліні.
На Зігесторі у Мюнхені.
Чорний верх, патиновий низ - такий дресс-код богів-ямщиків.
Дві золотаві фурії стримують баских коней.
Арка Каррузель у Парижі.
Гармонія торжествує над розбратом на верхівці Великого палацу в Парижі.
У
Браушвайґу якось поскромніше й без алегорій.