Музей картоплі (Kartoffelmuseum)
Що кожен з нас знає про картоплю? Завезена Колумбом (насправді - Сьєса де Леоном), отруйна в плодах, смачна в бульбах, основа основ багатьох страв і страва для бідних. Що ж, тоді я не буду відкривати америк (їх відкрив Христофор на Пінті, Ніньї та Санта-Марії), а просто розкажу, що є такі затяті фанатики, які присвятили своє життя картоплевивченню і навіть створили музей.
Музей картоплі - заклад від фонду консула Отто Екарта (Otto Eckart), який показує найрізноманітніші бачення та матеріали навколо теми картоплі. Окремішня розмова у музеї - картини: від олійних та акварелей, рисунків, літографій та поліграфії до наївного малювання по склу та сучасної графіки, які хоча би якось стосуються або картоплі, або тих продуктів, які з неї виготовлені. Ще можна коротко ознайомитися з квітами, рослинами та бульбами, вирощуванням, збором врожаю, сценками на кухні, раритетами, курйозами, прокламаціями. Деякі старі замальовки звідтіля я вже показував раніше.
Внесемо одразу прозорість у назву. Офіційна назва рослини - картопля. Ми їмо не плоди (як у вишні чи помідорів), а бульби (рос. «клубень»). Бульба - це видозмінене стебло, яке накопичує поживні речовини. Окрім картоплі, споживчу цінність мають бульби топінамбуру, кольрабі (наземна бульба). Народні назви картоплі такі: крумплі, ґрул’і, барабурка, бараболя, боришка, бульба, бурка, гадабурка, мандибурка, ріпа.
Давньоінкське божество і картоплина.
Куток імені Картоплі.
Музей поділяється на вісім відділів: історія (від інків через декоративну рослину та князівську страву до простонародового овоча), ботанічні пристрасті (рослини, цвіт, бульбоутворення), посадка та збір урожаю (сценки селянської роботи протягом трьох століть), ринкові сценки (картки на картоплю, закусочні столики), мультиталант картоплі (жуйки-ведмедики, паперова та текстильна промисловість), раритетний кабінет (мистецтво та кітч, рідкості), князівська страва та їжа для бідноти, галерея сучасності. Щось я ту галерею сучасності не побачив, думаю, великого розчарування не виникатиме. Для незрозумілочогонакартині є пінакотека сучасності, де завжди бракує туристів - надто вже споглядати це потребує відповідного глядача.
Зали.
Ботанічні закапелки.
Велику колекцію музею складає книгозбірня - історичні енциклопедії (від наукових трактатів до кулінарних книг), які документують шлях картоплі від декоративного зела до споживчого овоча. Реально, я не сподівався, що в давнину стільки книг було присвячено картоплі. І це все виглядає так мило: старі, архаїчні книжки, написані тим готичним шрифтом, а назви такі, хоч бери, й неодмінно сідай читати. Але таке бажання важко буде зреалізувати, бо експонати на склом. Але є!
Книгарня.
Хвороби картоплі, жуки.
Технічні схеми для просушування та сортування.
Музей картоплі відкрив свої двері для відвідувачів у квітні 1996 року в місті Мюнхені. Брошура зазначає, що це єдиний у світі музей, який найповніше розкриває тему мистецького та культурно-історичного життя такого важливого споживчого продукту, як картоля.
Заморожено-висушена картопля з Андів.
Картинки-листівки.
І ще кілька, для загально уявлення, як картопля хворіє, а селяни її лікують.
Похорони картоплі (інгумація).
Польові роботи.
Моделі установок для копання та підгортання.
Таблиця сортів картоплі.
Картопляний альфавіт. Дуже безглуздий, до речі.
Увага, жук!
Щось у кутку роздають з брички. По мішках легко здогадуємося, що картоплю.
Талони на картоплю під час війни.
Картопляні карти.
Щось за тою вітриною там є.
Модель кухні. Надто імпозантно і недієво. Цяцька.
Кухонний інвентар, щоб шкурити, терти, цідити та усіляким іншим способом обробляти бульби.
Це імпровізований стіл на дві персони має такий слоган: від княжої страви до їжі бідняків. Стіл, ясна річ, сервірований, як для князя (особливо ліве крісло).
Дуже цікава фронтова листівка (Господине, не дай картоплі пропасти!). У ній закликається залишки картоплі в погребах, якщо такі є, не викидати на гній, а віддавати знайомим (важка зима) або здавати на картоплепункти за ціною 3,60 РМ за центнер. Непридатну до їди картоплю (підмерзлу приміром) використовувати на корм худобі або здати по 1,90 РМ за ц.
Емальована табличка (Картопляні аромати хлинуть до носа любчика, а ґаздиня горда за своє вариво з Пфанні). Щось схоже, емальоване шоколадне буде показано дещо пізніше в окремішньому пості.
Що можна зробити з картоплі? Виявляється, багато чого.
Текстиль.
Папір, косметику, пальне.
Мило, пудра.
Крохмаль, вино. Порожній графин - це вино, хто не знав.
Оцет, шнапс, пиво (бєєєєє).
Чіпси, булки, ковбасу (хм!).
Окремий зал про фірму Пфанні. Це якийсь картопельний старий, але й нині діючий гігант.
Вони виготовляють книдлі.
Сухе пюре.
Ще якісь сухі порошки для книдлів.
Потати.
Картопляні зупи.
Вигляд заводу в 1966 році. Можете відвідати сайт.
Листівки покузував раніше, деякі нецікаві картини та побиті статуетки оминув увагою, все решта - побачили вище. Дякую за увагу, приходьте ще.
Коротко для тих, хто стрімголов метнеться в музей.
Kartoffelmuseum im OTEC-Haus
Grafinger Straße 2
81671 München
http://www.kartoffelmuseum.de
Працює:
Вт-Чт - за домовленістю
Пт - з 9:00 до 18:00
Сб - з 11:00 до 17:00
Нд та святкові дні стоїть запертий.
Квиток є безкоштовним.
Екскурсії: 3 євро з носа, кіндери та школярі - по 1,50. Про супровід треба домовлятися наперед.
Музей картоплі - заклад від фонду консула Отто Екарта (Otto Eckart), який показує найрізноманітніші бачення та матеріали навколо теми картоплі. Окремішня розмова у музеї - картини: від олійних та акварелей, рисунків, літографій та поліграфії до наївного малювання по склу та сучасної графіки, які хоча би якось стосуються або картоплі, або тих продуктів, які з неї виготовлені. Ще можна коротко ознайомитися з квітами, рослинами та бульбами, вирощуванням, збором врожаю, сценками на кухні, раритетами, курйозами, прокламаціями. Деякі старі замальовки звідтіля я вже показував раніше.
Внесемо одразу прозорість у назву. Офіційна назва рослини - картопля. Ми їмо не плоди (як у вишні чи помідорів), а бульби (рос. «клубень»). Бульба - це видозмінене стебло, яке накопичує поживні речовини. Окрім картоплі, споживчу цінність мають бульби топінамбуру, кольрабі (наземна бульба). Народні назви картоплі такі: крумплі, ґрул’і, барабурка, бараболя, боришка, бульба, бурка, гадабурка, мандибурка, ріпа.
Давньоінкське божество і картоплина.
Куток імені Картоплі.
Музей поділяється на вісім відділів: історія (від інків через декоративну рослину та князівську страву до простонародового овоча), ботанічні пристрасті (рослини, цвіт, бульбоутворення), посадка та збір урожаю (сценки селянської роботи протягом трьох століть), ринкові сценки (картки на картоплю, закусочні столики), мультиталант картоплі (жуйки-ведмедики, паперова та текстильна промисловість), раритетний кабінет (мистецтво та кітч, рідкості), князівська страва та їжа для бідноти, галерея сучасності. Щось я ту галерею сучасності не побачив, думаю, великого розчарування не виникатиме. Для незрозумілочогонакартині є пінакотека сучасності, де завжди бракує туристів - надто вже споглядати це потребує відповідного глядача.
Зали.
Ботанічні закапелки.
Велику колекцію музею складає книгозбірня - історичні енциклопедії (від наукових трактатів до кулінарних книг), які документують шлях картоплі від декоративного зела до споживчого овоча. Реально, я не сподівався, що в давнину стільки книг було присвячено картоплі. І це все виглядає так мило: старі, архаїчні книжки, написані тим готичним шрифтом, а назви такі, хоч бери, й неодмінно сідай читати. Але таке бажання важко буде зреалізувати, бо експонати на склом. Але є!
Книгарня.
Хвороби картоплі, жуки.
Технічні схеми для просушування та сортування.
Музей картоплі відкрив свої двері для відвідувачів у квітні 1996 року в місті Мюнхені. Брошура зазначає, що це єдиний у світі музей, який найповніше розкриває тему мистецького та культурно-історичного життя такого важливого споживчого продукту, як картоля.
Заморожено-висушена картопля з Андів.
Картинки-листівки.
І ще кілька, для загально уявлення, як картопля хворіє, а селяни її лікують.
Похорони картоплі (інгумація).
Польові роботи.
Моделі установок для копання та підгортання.
Таблиця сортів картоплі.
Картопляний альфавіт. Дуже безглуздий, до речі.
Увага, жук!
Щось у кутку роздають з брички. По мішках легко здогадуємося, що картоплю.
Талони на картоплю під час війни.
Картопляні карти.
Щось за тою вітриною там є.
Модель кухні. Надто імпозантно і недієво. Цяцька.
Кухонний інвентар, щоб шкурити, терти, цідити та усіляким іншим способом обробляти бульби.
Це імпровізований стіл на дві персони має такий слоган: від княжої страви до їжі бідняків. Стіл, ясна річ, сервірований, як для князя (особливо ліве крісло).
Дуже цікава фронтова листівка (Господине, не дай картоплі пропасти!). У ній закликається залишки картоплі в погребах, якщо такі є, не викидати на гній, а віддавати знайомим (важка зима) або здавати на картоплепункти за ціною 3,60 РМ за центнер. Непридатну до їди картоплю (підмерзлу приміром) використовувати на корм худобі або здати по 1,90 РМ за ц.
Емальована табличка (Картопляні аромати хлинуть до носа любчика, а ґаздиня горда за своє вариво з Пфанні). Щось схоже, емальоване шоколадне буде показано дещо пізніше в окремішньому пості.
Що можна зробити з картоплі? Виявляється, багато чого.
Текстиль.
Папір, косметику, пальне.
Мило, пудра.
Крохмаль, вино. Порожній графин - це вино, хто не знав.
Оцет, шнапс, пиво (бєєєєє).
Чіпси, булки, ковбасу (хм!).
Окремий зал про фірму Пфанні. Це якийсь картопельний старий, але й нині діючий гігант.
Вони виготовляють книдлі.
Сухе пюре.
Ще якісь сухі порошки для книдлів.
Потати.
Картопляні зупи.
Вигляд заводу в 1966 році. Можете відвідати сайт.
Листівки покузував раніше, деякі нецікаві картини та побиті статуетки оминув увагою, все решта - побачили вище. Дякую за увагу, приходьте ще.
Коротко для тих, хто стрімголов метнеться в музей.
Kartoffelmuseum im OTEC-Haus
Grafinger Straße 2
81671 München
http://www.kartoffelmuseum.de
Працює:
Вт-Чт - за домовленістю
Пт - з 9:00 до 18:00
Сб - з 11:00 до 17:00
Нд та святкові дні стоїть запертий.
Квиток є безкоштовним.
Екскурсії: 3 євро з носа, кіндери та школярі - по 1,50. Про супровід треба домовлятися наперед.