Колись я переповідав невимушено про
гліптотеку і
пасаж, а потім ті звіти перелаштував в свою
архітектурну льорнету. А зараз, щоб не робити двічі, із великим заповзяттям неодмінно пророблю вже інший фокус-мокус-перевертус з пінакотекою.
Пінакотека - в ідеалі й на початках спеціально відведене крило афінського Акрополя для зберігання творів живопипсу. Головна особливість цієї картинозбірні була в тому, що доступ був всезагальним, народним і відкритим. Пізніше пінакотеками стали називати картинні галереї та приміщення з творами живописного мистецтва, відкриті на публіку; термін не прижився серед пролетаріату, тому вивільнив місце для більш огиднішого одоробла - «музею живопису».
У наш час пінакотек збереглося не так багато, все інше - плавно перейшло в розряд «картинної галереї». Найвідомішими світовими пінакотеками були і залишаються три (!!!) в Мюнхені (Стара, Нова та Сучасності), у Ватикані, в Болоньї, в Мілані. Як будете десь там, відвідайте!
Заратустра мав змогу відвідати Стару Пінакотеку (Alte Pinakothek) Мюнхена. Нинішня напівархітектурна, напівмистецька льорнета буде присвячена саме їй. Картин багато, але я собі закцентовано дивився тільки на те, що цікавило.
Стара Пінакотека (панорама - у кінці розповіді).
Вирваний шматок з середини.
У 1826 році король Баварії Людовік І наказав архітектору Лео фон Кленце побудувати для колекції картин Віттельсбахів окреме приміщення. Віттельсбахи мали гроші не тільки побудувати
палац Німфенбурґ, але й обзавестися картинами, які вже не було змоги тримати в не надто високих приміщеннях. Одне з найбільших полотен в історії людства - «Останній суд» Рубенса (див. нижче) - було потрібно споглядати у відповідного розміру галереї.
Вокс публікус розглядає картини.
Камінь за каменем, вибудували ось такий музей, який бачимо нині. Розробка Кленце прийшлася до смаку Європі, схожі модельки з’явилися в Римі, Санкт-Петербурзі, Брюселі. Правда от, наявна нині будівля - це відбудована після бомбардування у Другій світовій війни. Для повчання нащадкам вибиті снарядами прогалини контрастно виділяються на фоні усієї споруди
цегольними вставками. Довоєнний інтер’єр, ясна річ, не зберігся.
А в 1988 році багато робіт Дюрера постраждали від рук мародера, який вилив на них кислоту. Їх довелося довгий час реставрувати, тому зараз полотна знаходяться під тонкою пластмасовою антибліковою пластиною.
Нині коридори не такі вже мальовничі, як при Максиміліані І.
Збирати предмети мистецтва почав ще Вільям IV (1508-1550), який наказав відомим художникам-сучасникам створити кілька історичних полотен для його приватної збірні. Максиміліан І (1597-1651) збирав картини Альбрехта Дюрера (з неабияким успіхом, між іншим), його син Максиміліан II Емануель (1679-1726), придбав значну кількість німецьких та фламандських майстрів. Нідерландські полотна стали до вподоби його кузену Іоланну Вільгельму Електору Палатіну (1690-1716).
Після об’єднання з Баварією в 1777 році галереї Мангайма, Дюссельдорфа і Цвайбрюкена були перевезені до Мюнхена, щоб зберегти ті унікальні речі від постійних чвар та воєн. Після такого кроку багато картин, які раніше належали монастирям та церквам, перейшли до рук держави. Король Людовик І Баварський мав неабияку любов до ранньонімецького та датського мистецтва, в колекції були й картини італійського ренесансу. Такий фанатизм осіб королівської крові до певних художників сприяв зосередженню в Мюнхені найповніших колецій деяких з них.
Багато тут усього назбирали Віттельсбахи.
Постійна експозиція музею налічує 700 полотен, які відвідувач може перерахувати у 19 залах та 49 кабінетах. Інші роботи - в запасниках (декілька тисяч полотен європейських майстрів з ХІІІ по ХVIII століття).
Квиток до будь-якої з пінакотек (нагадую, їх є три) вартує 7 євро, якщо брати на три пінакотеки одразу, тоді - 12 євро. В Старій Пінакотеці знаходиться книжкова крамниця з великим асортиментом книг, а також кафе. Аналогічно як і з Ермітажем, раджу відвідувати кожну з них поденно, а не всі одразу. Каша гречана!
Отож, починаємо розглядати.
Д. Веласкес (1599-1660), «Молодий іспанець».
К. Лоррен (1600-1682), «Морська гавань на світанку».
Рембрандт Харменс ван Рейн (1606-1669), «Жертва Ісаака».
П.П.Рубенс (1577-1640), «Скинення проклятих до пекла».
П.П.Рубенс (1577-1640), «Хелена Фурмент з первістком Францом».
П.П.Рубенс (1577-1640), «Вифлеємське умертвлення немовлят».
П.П.Рубенс (1577-1640), «Великий страшний суд» - одне з найбільших полотен.
П.П.Рубенс (1577-1640), «Скинення ангелів».
П.П.Рубенс (1577-1640), «Помираючий Сенека».
П.П.Рубенс (1577-1640), «Полювання на левів».
В.Тіціан (1477-1576), «Марія з дитям».
С.Рафаель (1483-1520), «Мадонна Темпі».
С.Рафаель (1483-1520), «Свята сім’я з дому Канігіані». (Здається, так переклається).
П.Перуджино (1446-1524), «Марія, Апостол Іван та св. Микола моляться до Немовляти».
Леонардо да Вінчі (1452-1519), «Марія з дитям».
С.Боттічеллі (1445-1510), «Оплакування Христа». Цикл картин з оплакування - улюблена фішка багатьох митців.
А.Дюрер (1471-1528), «Оплакування Христа».
Л.Кранах Старший (1472-1553), «Кардинал Альбрех Бранденбурзький перед розіп’ятим».
А.Дюрер (1471-1528), «Іван та Петро» (зліва) і «Павло та Марк» (справа).
Л.Кранах (стар.) (1472-1553), «Плачі під хрестом».
А.Дюрер (1471-1528), «Освольт Крел».
Парміджаніо (1503-1540), «Марія з дитям».
Д.Тенірс (мол.) (1610-1690), «Цехове приміщення».
----================================================------
Решту - подивитеся самі :)
Бонусно: загальний вигляд на Стару Пінакотеку.
Коротко для тих, хто стрімголов метнеться в музей.
Alte Pinakothek
Barer Straße 27
80333 München
http://www.pinakothek.de/alte-pinakothek/ Працює:
Щоденно крім понеділка з 10:00 до 18:00.
Вівторок - з 10:00 до 20:00
Запертий у понеділок та святкові дні (Faschingsdienstag, Maifeiertag (01.05.), Heiligabend (24.12.), 1. Weihnachtstag (25.12.), Silvester (31.12.)
Geöffnet: Ostermontag (05.04.), Pfingstmontag (24.05.)).
Квиток вартує 7 євро, пільговий 5 євро (включає аудіогід). У неділю - 1 євро, аудіогід у неділю коштує 4,50.
Комбітікет з спецвиставкою вартує 10,50 євро, пільговий - 7,50 євро.
Музейна карта на день (три пінакотеки) коштує 12 євро, на 5 чоловік - 29 євро.