Вчимо архітектуру: Герса
Моя льорнета закотилася під трьохдверний креденс і лежить там до кращих часів. Коли вони настануть - відомо не мені. Але щоб читач не забув про її існування, зроблю оживлюючий запис. Щоб протерти пил, так би мовити. І нині мова піде про термін, який ну поголовна більшість просто не чула, надто вже він архаїчний, проте реально існуючий! Мабуть, тому й варто про нього написати, відсунувши палісади й колони на кілька місяців назад. Це все і без додаткових тлумачень ясно, як пень у божий день.
Коли я вперше почув про герсу, заходився перегрібати у пам’яті оборонні об’єкти, де б міг знайти її фотки. Таких не виявилося. Потім неодноразово у подорожах по нових містах зазирав, раптом десь ще є, ще не зняли. І знайшов ту герсу, навіть - герси.
Герса - решітка фотечних воріт, яка опускаючись закривала вхід до замку. Раніше дверей та брам не було, тому просто опускали великі ґрати, які виготовлялися досить міцними - з дерев’яних деталей, обцькованих металом, з гострими зубцями знизу. Піднімали та опускали герсу повільно, крутячи рукоять. Коли раптово ворог підбирався до воріт, часу крутити коліща не було, просто обрубували підйомний канат - і ворог був обведений навколо пальця. Часто для унеможливлення пробирання до замку робили дабл-герси: дві штуки, через які теоретично (в ті часи) було неможливо пробратися.
Нині час герс давно минув, тепер це - проста згадка про середньовічне минуле. Раптові напади здійснюють туристи, та навряд чи якийсь сторож зважиться зненацька опустити решітку на голову роззявам з фотокамерами.
Ой, як же довго Заратустра відшуковував герси. Першою була просто несподівана ерфуртська в цитаделі Петерсбург, потім долучилася туди гарбурзька, після неї - кольонська. А гайдельберзька - це вже так, внатрус.
Ось яка герса, ось який захист.
Köln.
Ця вже трохи дрібніша.
Heidelberg.
Подвійна.
Erfurt.
Як це все рухається і піднімається.
Harburg.
Коли я вперше почув про герсу, заходився перегрібати у пам’яті оборонні об’єкти, де б міг знайти її фотки. Таких не виявилося. Потім неодноразово у подорожах по нових містах зазирав, раптом десь ще є, ще не зняли. І знайшов ту герсу, навіть - герси.
Герса - решітка фотечних воріт, яка опускаючись закривала вхід до замку. Раніше дверей та брам не було, тому просто опускали великі ґрати, які виготовлялися досить міцними - з дерев’яних деталей, обцькованих металом, з гострими зубцями знизу. Піднімали та опускали герсу повільно, крутячи рукоять. Коли раптово ворог підбирався до воріт, часу крутити коліща не було, просто обрубували підйомний канат - і ворог був обведений навколо пальця. Часто для унеможливлення пробирання до замку робили дабл-герси: дві штуки, через які теоретично (в ті часи) було неможливо пробратися.
Нині час герс давно минув, тепер це - проста згадка про середньовічне минуле. Раптові напади здійснюють туристи, та навряд чи якийсь сторож зважиться зненацька опустити решітку на голову роззявам з фотокамерами.
Ой, як же довго Заратустра відшуковував герси. Першою була просто несподівана ерфуртська в цитаделі Петерсбург, потім долучилася туди гарбурзька, після неї - кольонська. А гайдельберзька - це вже так, внатрус.
Ось яка герса, ось який захист.
Köln.
Ця вже трохи дрібніша.
Heidelberg.
Подвійна.
Erfurt.
Як це все рухається і піднімається.
Harburg.