Deutsches Museum: Verkehrszentrum. Halle 2
Другий зал Німецького музею транспорту, на відміну від першого (№3), як не лічи, а все одно другий по номеру. Хоча за наповненням тримає гілляку першості. І виправдано. Тут стільки смачненького всякого, що слиною можна зійти. Обіцяна друга частина нарешті написана.
Купа автівок старих, а вагони! Матір Божа, які там вагони... Це ж в таких катався Пуаро. Це просто шикарні старі вагони, лише без старих пасажирів та того амбієнту, який був у той час. Але нічого, фантазія все в змозі домалювати сама, були б вагони. А вони є.
Також є добряча частина екіпажів та кебів (їх можна буде ще і в залі №1 побачити). А що дуже цінно, так це імітаційна модель їзди в фаетоні (чи кареті?). О певній годині музейний працівник запрошує «прокататися». Бажаючих, звісно, є багато. Я теж спробував потрястися в тій кареті. Жахіття!!! Я не уявляю, як Катерина ІІ чи Людовік ІІ їздили по всій країні. Можна звар’ювати і витрясти усі мізки собі.
Оскільки більша частина експонатів розкидана по залу, я їх впорядкував за типами (залізничний транспорт, карети, велосипеди, мотоцикли, авто) і за роком випуску (де це можливо).
У текстах подекуди для уникнення тавтологій вживається слово фарцойг, яке є кириличним написанням німецького Fahrzeug - транспортний засіб. В українській мові не вживається і введене персонально мною для цього фотозвіту.
Вагонна частина залу.
Пакуйте чумойдани!
Schnellzuglokomotive Gattung S 3/6. 1920
Швидкісний локомотив типу S 3/6 - елегантний з найбільших локомотив, які курсували регіоном. Випуск моделі тривав з 1908 до 1931 року. Найбільшою фазою розквіту цих локо став їх запуск в систему потягів класу «люкс», які курсували з 1926 року між Hoek (Голландія) і Basel (Швейцарія). Швидкість - до 120 км/год.
Зліва - ICE (інтеррегіональний експрес) з чотирма асинхронними двигунами, який здатний розвивати швидкість до 350 км/год. Справа - уже знаєте, що.
Він же, тільки з відрізаним туловищем.
Zahnrad-Dampftriebwagen Nr.10 der Pilatusbahn (паровий вагон з зубчастою передачею на дорозі Пилата (гірський штрек)) міг підніматися по нахиленій поверхні 48 % і курсував у швейцарських Альпах.
Старт першого вагона відбувся 4 червня 1989 року. Для підйому штреком довжиною 4,3 км він затрачував 70-80 хвилин. У 1937 році зубасті вагони замінили електричними, які були швидшими і надійнішими.
Зразки зубчастих коліс.
Güterwagen der Bauart Magdeburg mit der Nummer 13 685 (товарний вагон зразка Магдебург) було збудовано в 1905 році на заміну вагонам відкритого типу Королівською дирекцією залізничних сполучень у Магдебурзі. Вагони використовувалися для перевезення товарів та коней. Усього було збудовано 600 000 вагонів цього типу, які крутили колеса на 12 регіональних залізницях тодішньої Німеччини. Вага вагона 11,4 т і маса багажу, який він міг перевезти - 15 тон.
Ge 6/6 Rhätisches Krokodil 411 (ретороманський Крокодил). 1925 рік.
У 1919 році ретороманська залізниця переобладнала колії, електрифікувавши їх. Запущені в хід електровози Крокодил вирізнялися вантажопід’ємністю (чи тягучістю?) до 200 т зі швидкістю 30 км/год. При цьому вони могли долати підйом в 35 промілє. Такі ось труженики.
Назву локомотив отримав за схожість з довгим крокодилом.
Salonwagen As 1154 (салонний вагон). 1986 (рік реставрації).
Вагон першого класу було куплено в час розквіту експрес-потягів Ретороманської залізниці. Він слугував енгадінським експресом і курсував між Chur і St. Moritz (Швецарія). Цей кавалок шляху був продовженням легендарного Східного залізничного шляху.
Трасування лінії шляху здійснювалося на 375 км шляху, через 118 тунелей і 487 мостів, а за вікном прошмигували швейцарські озера та гори.
Усередину вагону можна зайти і поглянути, як виглядають старі купе.
Зверніть тепер увагу на лівий бік фотографії. Це вже видно вагон-ресторан.
Mitropa Speisewagen 1048 (вагон-ресторан). 1929 рік.
Усього було випущено не так багато ресторанних вагонів фірмою Мітропа: на початку 40 вагонів, потім переобладнані ще 35 вагонів для Німецької залізниці. Потім виробництво припинилося.
Зараз усередині нічого немає. А на старих фотографіях видно тут столи, збоку стола пічка (на вугіллі), холодильник.
Bahnpostwagen für Personenzüge Nr. 4467 (поштовий вагон пасажирського потягу). 1933 рік.
На початку 30-х років ХХ ст. близько 14 тисяч потягів з 4 тис. поштових вагонів щоденно каталися по Німецькій залізниці і перевозили свої поштові багажі.
Тут їхали посилки та великі габаритні речі.
А тут - листи, які сортувалися прямо під час руху потяга.
Далі поглянемо на каретно-гужовий транспорт. Він тут представлений внадмір. Дещо вже глядач міг побачити в залі №3, дещо буде в залі №1.
О другій годині по обіді біля цієї карети починає чергувати музейний працівник, який «катає» усіх бажаючих. Можна там отримати повний заворот мозку, поки ті 5 хвилин катанини тривають. Вестибулярка просто бушує.
Протрястися не бажаєте?
Reisewagen vom Typ "Landauer". Wien, 1825.
Ця розкішна повозка з великою кількістю чемоданів та магазинів (а що це таке у транспортому розумінні?) служила баварським послам від папського двору як транспорт для подорожей. У 1848 році на такій повозці втікав з революційного Риму папа Піус ІХ.
Benz Vis-a-Vis. 1893.
Цей автомобіль з віз-а-ві сідушками і мотором поруч з Бенцом «Вікторія» належить до перших чотирьохколісних моторних повозок Карла Бенца. Для подорожей і поїздок цей засіб, який рухався зі швидкістю 20 км/год, мав безліч переваг у порівнянні з трьохколісним велосипедом. Передовсім за рахунок легкого управління і безпечнішого ходу по дорогах.
Мюнхенська фірма "Kathreiner's Malzkafee Fabriken" засилала «Вікторію» для подорожей у найвіддаленіші кутки Німеччини, щоб збувати каву.
Otto Safety Bicycle. 1885.
Цей велосипед концептуально став «безпечним велосипедом». Їзда на високому англійському велосипеді була складною, тому різноманітні конструктори удосконалювали форми даного транспортного засобу, намагаючись зробити його легким і безпечним. У 1879 році Ф.Отто з Лондона продемонстрував на ярмарку два зчеплені між собою високі велосипеди, між якими сидів їздюк водій. Ці бісайкли довгий час залишалися улюбленими для неспортивних човіків, які не хотіли чи не могли їздити на високих, а також для дам з довгими спідницями.
Daimler-Maybach Stahlradwagen. 1889 / Nachbau 1962.
Цей «чотирьохколісний велосипед», який був представлений в 1889 році на світовій виставці в Парижі, дав суттєвий поштовх розвитку виробництва автомобілів у Франції.
Фірма Panhard & Levassor отримала ліцензію на перебудову мотору, який постачався фірмою-виробником велосипедів Peugeot. Ліцензійний мотор і переобладнання сталевого велосипеду в 1890 році дозволило Пежо виготовити перший «чотирьохколісний велосипед» (квадрацикл). Після цього справи фірми Пежо пішли вгору - вона почала розвиватися як фірма-виробник автівок.
Panhard & Levassor. 1896.
Закріплений спереду мотор надавав кареті швидкої ходи. Цей стандарт розміщення приводу швидко поширився за межі Франції. Технічна вишуканість транспортного засобу дозволила прийняти участь в автомобільних змаганянх 1894-95 років. Фірма залишалася потужним автомобільним виробником Франції. Еміль Левассор (власник) загинув внаслідок аварії під час автоперегонів на автомобілі власного виробництва в 1897 році.
Phaeton-Kutschwagen. 1900.
Легка карета типу Фаетон на початку ХХ століття використовувалася лікарями на аугсбурзьких землях для відвідування пацієнтів. Поряд з залізницею та автомобілями, карети та фаетони залишалися улюбленими посвякденними транспортними засобами. Легкі, прості, чотирьохмісні, вони отримали за своє англо-американське походження назву «Др. Кутч». Особливо їх юзали лікарі, оскільки можна було завжди мати під рукою індивідуальний транспорт для короткотривалих мандрівок між областями для відвідин хворих пацієнтів. Така собі «швидка допомога» того часу.
Kutschwagen "Hannibal" der Eisenbahn Linz-Budweis. Nachbau 1920.
Гужева повозка «Ганібал», яка могла перевозити одночасно 11 пасажирів, стала першим континентальним кінно-залізничним транспортом, який курсував між Лінцом і Будвайзом. Введена у використання в 1832 році.
Ці, умовно кажучи, вагони хоча й не були швидкими, проте залишалися комфортними і безпечними, оскільки пасажир не відчував тряски та ухабів звичайної дороги (їхалося по рейкам).
Тепер зануримося в історію мотоциклів, мотовелосипедів та інших технічних сувалок на колесах. Почнемо з велосипеда, який, не знати чого, занесло в цей зал.
Herrenfahrrad mit Bambusrahmen. 1904.
Для цього велосипеду було використано бамбук з метою зменшення ваги і водночас з цим досягнення високої стабільності. Перші такі велосипеди з’явилися в Англії в 1894 році. На баварських землях їх стали продукувати в 1897 році в Австрії.
De Dion-Bouton Motordreirad. 1898.
Цей трьохколісний моторний велосипед дав великий прорив виробництву мотоциклів у Франції. Фірма спочатку спеціалізувалася на виробництві паровозів, потім моторних велосипедів, а далі - й автомобілів.
Heinle & Wegelin. 1899.
Ця фірма була піонером мотоциклобудування в Баварії.
Cyklonette. 1904.
Циклонет був надзвичайно улюбленою, легкою і порівняно недорогою трьохколісною повозкою, яку могли собі дозволити купити навіть клієнти з захудалим гаманцем. Поряд з високомоторизованими та дорогими автомобілями на зламі століть розвивалися ерзацні маленькі фарцойги. Одноциліндрові циклекари займали в той час проміжне місце між мотоциклами і автомобілями.
Germania. 1904.
Богемська (=чеська) фірма Laurin & Klement, яка належала до перших виробників моторних велосипедів в Європі, почала випускати в Німеччині продукцію під назвою «Германія». Перші моторопеди мали вигляд або трьохколісних велосипедів, або велосипедів з силовими моторами. У 1898 році Лаурін і Клемент представили двохколісний моторний велосипед, в якого мотор був умонтований між двома колесами на спеціаліній рамі. Також ця фірма спеціалізувалася на виробництві швейних машин, друкарських машинок, інструментарію.
Phänomen. 1905.
Цей мотоцикл «Феномен» з двохциліндричним V-подібним двигуном випущений в 1905 році і належить до найбільш придатних мотоциклів для мандрівкових турів.
FN. 1909.
Цей моторний велосипед виготовлений на бельгійській фабриці зброї та мотоциклів FN. Пауль Келєком сконструював простий варіант мотоциклу з чотирьохциліндровим двигуном, що спричинило міжрегіональну відомість фірмі в 1904 році.
Zündapp Z 22. 1922.
Мотоцикл Z 22 став першою серією моторних велосипедів, яку запустив Фріц Ноймеєр, засновник фірми "Zünder- und Apparatebau GmbH". Власник притримувався принципу "Мотоцикл для будь-кого", який вдалося повною мірою втілити в легку модель з англійським мотором Левіс 211 куб.см та низькою трубчастою рамою.
BMW R 32. 1925.
Виготовлена в 1923 році Максом Фріцом модель мотоциклу стала першою власною розробкою БМВ. Концепція зі скошеним мотором та прямою трансмісією в подвійній трубчастій рамі та карданинм приводом на задньому колесі сприяла тривалому будівництву моторних велосипедів БМВ. R 32 було представлено на паризькому салоні в 1923 році. Використовувся мотоцикл не тільки для спортивних заходів, але й як транспорт на щодень.
BMW R 62 mit Seitenwagen. 1928.
Модель стала розширеною палітрою мотоциклів БМВ. Витривалість, якість та вантажопідйомінсть робили його транспортним засобом не тільки для персонального використання, але й як поштового, поліцейського чи армійського мотоцикла.
Harley-Davidsom VD. 1935.
Типовий тревел-мотоцикл США в 30-х роках. Зі швидкістю 130 км/год, яку він міг розвивати, міфічні і недосяжні ділянки хайвеїв Америки тепер ставали реальністю.
Maico Mobil 175. 1953.
Ця модель райзенроллєра під назвою «Авто на двох колесах» виготовлена на замовлення, поєднуючи комфортабельнність авто та рухливість мотоцикла.
BMW R 75 mit Beiwagen. 1944.
Поки йшли воєнні бої, в Мюнхені випустили мотоцикл з доброю прохідністю. Перед БМВ і Цюндаппом була поставлена задача виготовити важкий мотоцикл, який би не боявся завалів, льоду, насипів чи шквальних поривів вітру. Оскільки посильні виконували щоденно марші на великі відстані, ніякі перешкоди не могли ставати на заваді.
Motorrad Zündapp KS 601 mit Steib TR 500 Beiwagen. 1955.
Відомий також за назвою «зелений слон». Виготовляла ці важкі мотоцикли уже відома нам фірма Цюндапп.
Honda CB 750. 1969.
Хонда CB 750 своєю появою зробила новий акцент у світі мотоциклів. Засадою для цього стали технічне оснащення, полегшене керування та відповідний дизайн.
Фігурки на капотах та окуляри для їзди.
Ще фантазійні фігурки (Phantasiefiguren).
Клаксони та сирени.
Тепер час приділити увагу автомобілям відкритого закритого типу, яких в цьому залі просто забагато. Більша їх частина знаходиться по один бік від паровозів, але можна вишукати експонати, приліплені день на кутах або поруч з велосипедами.
Юй, скільки їх тут!
Adler Vis-a-Vis "Kardanwagen". 1901.
Цей автомобільчик з сідушками типу віз-а-ві належить до перших автобілів, які з початку 1900 року виготовлялися на заводі Адлєр у Франкфурті.
Машини Адлєра здійснювали взаємний вплив на німецьке та французьке машинобудування та сприяли поступовому підйому галузі.
Mercedes "Simplex". 1905.
Цей тип автомобіля належить до ранніх машин марки Мерседес, які було представлено на інтернаціональній виставці. Даймлер, як представник фірми, показав нові стандарти автомобільного дизайну.
Прешими меседесами у 1901 році були гоночні автомобілі. Конструктор Вільгельм Майбах впреше приладнав чотирьохциліндровий двигун. Це спричинило появу цілого ряду високомоторизованих туристичних автівок.
De Dion-Bouton Tourenwagen. 1909.
Екскурсійний автомобіль відкритого типу з фаетонним кузовом належть до провідних фарцойгів свого класу. 1000 кг маси потребувало 12 кінських сил, щоб розганятися до 50 км/год. Проте обмеження по швидкості на пересування вулицями зводили усіх коней під капотом лише до 15 нещасних км за годину. Чотири посадкових місця під накривкою забезпечували при такій повільності прекрасну й комфортну мандрівку.
Wanderer 5/12 PS "Puppchen". 1911.
Цим маленьким автомобільчиком фірма Wanderer - відомий виробник велосипедів та мотоциклів - почала випуск автомобільної техніки. Народна назва - «Лялечка». Виробники доклали немало часу та зусиль, щоб зробити недорогий автомобіль як для повсякденного використання, так і для чуваків, помішаних на спорті.
Lancia Lambda. 1923.
Цей автомобіль для мандрівок - перероблений Вінчесно Лансіа з гоночної моделі - став важливим кроком у будівництві автомобілів та кузовних машин. Інновативні ідеї та новий кузов почали з’являтися в онструктора ще в 1922 році.
Opel 4/12 PS "Laubfrosch". 1924.
Перший німецький маленький автомобільчик, який у 1924 році став на стрічку конвеєра. Оскільки у кризові роки купити автомобіль було важко, фірма Опель максимально старалася знизити ціну та собівартість, що призвело до майже 120 000 проданих машин. Модель успішно спіонерили в Сітроена 5 НР, але якось справу плагіату зам’яли. Проте німці на вустах носили ще довго його іншу назву «той самий, лише зелений».
Goliath Pionier. 1931.
Карл Боргвард у 1924 почав продукувати на світ маленькі автомобільчики перш за все для промислових цілей. У час економічної кризи він перепрофілював своє виробництво на виготовлення персональних автівок, які називалися Голіаф Піонір.
Два сидіння, одноциліндровий двигун та обтягнутий синтетичною шкірою кузов отримав німецьку назву "Cycle Cars" і був переважно зорієнтований на людей низького зросту. Три колеса, менше ніж 350 кг ваги та 198 куб. см двигуна не потребували наявності водійських прав та були позбавлені податку. Зрозімуло, що це сприяло активним продажам цього бременського автомобільного карлика.
Mercedes-Benz SS. 1932.
Мерседес-Бенц Суперспорт належав до найшвидших спортивних та тревел-автомобілів з компресором, які будувалися Даймлером-Бенцом в кінці 20-х років. Був дуже дорогим, тому випущено не так вже й багато штук.
Adler Diplomat 3 GS mit Holzgasgenerator. 1938.
Оскільки увесь бензин в ті роки (1941) йшов на фронт, виробники (фірма Адлєр) вирішили обладнати новий автомобіль газогенератором, який працював на деревному паливі. 1 л бензину замінявся 2,5-3,5 кг дерева. Значна вага та необхідність частої «дозаправки» (кожні 50-100 км) не дозволили автомобілю завоювати стійких позицій. Ідея здохла.
Horch Sport-Cabriolet Typ 853. 1939.
Лімузин та кабріолет належали до вершин німецького автомобілебудування. Спортивний і важкий кабріолет типу 853 А мав 8-циліндровий двигун. Зжирало це 2600 кілограмове чудо 22 л бензину на 100 км. Після першої півторасотні км пробігу він вимагав ТО, а після 3000 км - другого ТО.
Ford V8 Cabriolet "Spezial". 1939.
Потужний і в той же час недорогий 8-циліндровий Форд допомагав компанії витримати економічну кризу.
Дешевизна авто сприяла тому, що Форд зміг продати набагато більше одиниць, ніж інші виробники восьмициліндровиків.
Tatra Typ 87. 1940.
Швидкісний автомобіль, який був задуманий як автобанний засіб, Ханс Ледвінка зміг сконструювати на основі аеродинамічних дослідів Віннібальда Камма. Тому нова марка мала знижений коефіцієнт опору повітря, бляшаний кузов і повітряне охолодження двигуна.
Ford "Jeep" GPW 1/4 T. 1945.
Автомобіль було збудовано ще в 1940 році, американська армія скоротила довгу назву до простої - джип.
Після війни модель найшла застосування в цивільних цілях спочатку в США, потім в Європі.
VW Export Limousine. 1949.
Фольксваген "Käfer" («Жук») став першою моделлю, яка з 1949 року пішла на експорт. Салон мав різні відтінки лакування (беж, блакитний, зелений, коричневий), телескопічний амортизатор, кращі глушники, а з 1950 року - гідравлічні гальма та нову систему провітрювання.
Ford Taunus Spezial ("Buckeltaunus"). 1950.
Кьольнські фабрики Форда під час війни були вщент розтрощені, залишалися вцілілими лише американські філіали, які в 1939 році виготовили модель «Айфель», яку потім переробили в «Таунус». У повоєнні роки виробництво цієї моделі продовжилося на німецьких землях. З 1948 року по 1952 рік з конвеєра вийшло 74 тис. одиниць. Авто мало 34 конячих сил, 105 км/год.
Wohnwagenanhänder "Tramp". 1952.
Маленький яйцеподібний «Трамп» належить до першої генерації кемпінгових будиночків у повоєнні роки. Усередині є столи та лавочки (відкидні зі стіни), а також багато вільного простору. Вагончик позбавлений власних гальмів.
Сadillac Series 62 Sedan. 1959.
Випущений в Детройті, коштував 5080 $.
Дурнувата витрата бензину спричинала в 70-х роках погану славу Кадиллаку, що сприяло зникненню цього важковаговика з вулиць США.
Сitroёn DS 19. 1960.
Неймовірно зручний автомобіль на стику 50-60-х було випущено компанією Сітроен. Форма та технічна начинка цілком відповідала потребам того часу. Авангадний дизайн та на той час повністю нова центральна гідравлічна система шокувала не тільки покупців, але й конструкторів. До 1975 року компанія випустила 1,5 млн. автушок.
Mercedes Benz 300 d. 1961.
Люкс-лімузин типу Мерседес Бенц 300, відомий як Аденауер-автомобіль, був першою німецькою автівкою у повоєнні роки - швидкою, зручною і солідною. Фарцойг, представлений вперше на розсуд громадськості в 1951 році, був реакцією фірми Мерседес Бенц - виробника технічних передових автомобілів. Тип 300 d налічував всього 3000 штук, відрізнявся сучасним кузовом та автоматичним приводом. Мотор сюди впихнули від гоночного автомобіля (160 кс, 165 км/год.).
Kässbohrer Setra S11. 1959.
Цей туристичний автобус з панорманими шибками було випущеною фірмою Кессборера в 1951 році, фірмою, яка спеціалізувалася на омнібусах та кузовах. Зверху на даху так само було панорамне скло "Panoramablick", яке давала чудові можливості насолоджуватися природою, однак спричиняло жару в салоні буса.
Моделі заправочних станцій.
Та паливно-мастильних матеріалів.
Були ще в цьому залі діафото у віконечку, де розповідалося про деякі моделі залізниць. А також біля вікон височіли великі світлофори для паровозів.
Окрім представленого, в залі №2 не було вже більше нічого цікавого. Тому далі розповідь піде про зал №1 (третій по порядку).
Коротко для тих, хто стрімголов метнеться в музей.
Deutsches Museum Verkehrszentrum
Theresienhöhe 14a
80339 München
http://www.deutsches-museum.de/verkehrszentrum/information/
Працює:
Щоденно з 9:00 до 17:00
Квиток коштує 6 євро, пільговий - 3 євро.
Комбіквиток (на три філіали Дойчесмузеум) вартує 17 євро.
Про супровід треба домовлятися наперед.
Купа автівок старих, а вагони! Матір Божа, які там вагони... Це ж в таких катався Пуаро. Це просто шикарні старі вагони, лише без старих пасажирів та того амбієнту, який був у той час. Але нічого, фантазія все в змозі домалювати сама, були б вагони. А вони є.
Також є добряча частина екіпажів та кебів (їх можна буде ще і в залі №1 побачити). А що дуже цінно, так це імітаційна модель їзди в фаетоні (чи кареті?). О певній годині музейний працівник запрошує «прокататися». Бажаючих, звісно, є багато. Я теж спробував потрястися в тій кареті. Жахіття!!! Я не уявляю, як Катерина ІІ чи Людовік ІІ їздили по всій країні. Можна звар’ювати і витрясти усі мізки собі.
Оскільки більша частина експонатів розкидана по залу, я їх впорядкував за типами (залізничний транспорт, карети, велосипеди, мотоцикли, авто) і за роком випуску (де це можливо).
У текстах подекуди для уникнення тавтологій вживається слово фарцойг, яке є кириличним написанням німецького Fahrzeug - транспортний засіб. В українській мові не вживається і введене персонально мною для цього фотозвіту.
Вагонна частина залу.
Пакуйте чумойдани!
Schnellzuglokomotive Gattung S 3/6. 1920
Швидкісний локомотив типу S 3/6 - елегантний з найбільших локомотив, які курсували регіоном. Випуск моделі тривав з 1908 до 1931 року. Найбільшою фазою розквіту цих локо став їх запуск в систему потягів класу «люкс», які курсували з 1926 року між Hoek (Голландія) і Basel (Швейцарія). Швидкість - до 120 км/год.
Зліва - ICE (інтеррегіональний експрес) з чотирма асинхронними двигунами, який здатний розвивати швидкість до 350 км/год. Справа - уже знаєте, що.
Він же, тільки з відрізаним туловищем.
Zahnrad-Dampftriebwagen Nr.10 der Pilatusbahn (паровий вагон з зубчастою передачею на дорозі Пилата (гірський штрек)) міг підніматися по нахиленій поверхні 48 % і курсував у швейцарських Альпах.
Старт першого вагона відбувся 4 червня 1989 року. Для підйому штреком довжиною 4,3 км він затрачував 70-80 хвилин. У 1937 році зубасті вагони замінили електричними, які були швидшими і надійнішими.
Зразки зубчастих коліс.
Güterwagen der Bauart Magdeburg mit der Nummer 13 685 (товарний вагон зразка Магдебург) було збудовано в 1905 році на заміну вагонам відкритого типу Королівською дирекцією залізничних сполучень у Магдебурзі. Вагони використовувалися для перевезення товарів та коней. Усього було збудовано 600 000 вагонів цього типу, які крутили колеса на 12 регіональних залізницях тодішньої Німеччини. Вага вагона 11,4 т і маса багажу, який він міг перевезти - 15 тон.
Ge 6/6 Rhätisches Krokodil 411 (ретороманський Крокодил). 1925 рік.
У 1919 році ретороманська залізниця переобладнала колії, електрифікувавши їх. Запущені в хід електровози Крокодил вирізнялися вантажопід’ємністю (чи тягучістю?) до 200 т зі швидкістю 30 км/год. При цьому вони могли долати підйом в 35 промілє. Такі ось труженики.
Назву локомотив отримав за схожість з довгим крокодилом.
Salonwagen As 1154 (салонний вагон). 1986 (рік реставрації).
Вагон першого класу було куплено в час розквіту експрес-потягів Ретороманської залізниці. Він слугував енгадінським експресом і курсував між Chur і St. Moritz (Швецарія). Цей кавалок шляху був продовженням легендарного Східного залізничного шляху.
Трасування лінії шляху здійснювалося на 375 км шляху, через 118 тунелей і 487 мостів, а за вікном прошмигували швейцарські озера та гори.
Усередину вагону можна зайти і поглянути, як виглядають старі купе.
Зверніть тепер увагу на лівий бік фотографії. Це вже видно вагон-ресторан.
Mitropa Speisewagen 1048 (вагон-ресторан). 1929 рік.
Усього було випущено не так багато ресторанних вагонів фірмою Мітропа: на початку 40 вагонів, потім переобладнані ще 35 вагонів для Німецької залізниці. Потім виробництво припинилося.
Зараз усередині нічого немає. А на старих фотографіях видно тут столи, збоку стола пічка (на вугіллі), холодильник.
Bahnpostwagen für Personenzüge Nr. 4467 (поштовий вагон пасажирського потягу). 1933 рік.
На початку 30-х років ХХ ст. близько 14 тисяч потягів з 4 тис. поштових вагонів щоденно каталися по Німецькій залізниці і перевозили свої поштові багажі.
Тут їхали посилки та великі габаритні речі.
А тут - листи, які сортувалися прямо під час руху потяга.
Далі поглянемо на каретно-гужовий транспорт. Він тут представлений внадмір. Дещо вже глядач міг побачити в залі №3, дещо буде в залі №1.
О другій годині по обіді біля цієї карети починає чергувати музейний працівник, який «катає» усіх бажаючих. Можна там отримати повний заворот мозку, поки ті 5 хвилин катанини тривають. Вестибулярка просто бушує.
Протрястися не бажаєте?
Reisewagen vom Typ "Landauer". Wien, 1825.
Ця розкішна повозка з великою кількістю чемоданів та магазинів (а що це таке у транспортому розумінні?) служила баварським послам від папського двору як транспорт для подорожей. У 1848 році на такій повозці втікав з революційного Риму папа Піус ІХ.
Benz Vis-a-Vis. 1893.
Цей автомобіль з віз-а-ві сідушками і мотором поруч з Бенцом «Вікторія» належить до перших чотирьохколісних моторних повозок Карла Бенца. Для подорожей і поїздок цей засіб, який рухався зі швидкістю 20 км/год, мав безліч переваг у порівнянні з трьохколісним велосипедом. Передовсім за рахунок легкого управління і безпечнішого ходу по дорогах.
Мюнхенська фірма "Kathreiner's Malzkafee Fabriken" засилала «Вікторію» для подорожей у найвіддаленіші кутки Німеччини, щоб збувати каву.
Otto Safety Bicycle. 1885.
Цей велосипед концептуально став «безпечним велосипедом». Їзда на високому англійському велосипеді була складною, тому різноманітні конструктори удосконалювали форми даного транспортного засобу, намагаючись зробити його легким і безпечним. У 1879 році Ф.Отто з Лондона продемонстрував на ярмарку два зчеплені між собою високі велосипеди, між якими сидів їздюк водій. Ці бісайкли довгий час залишалися улюбленими для неспортивних човіків, які не хотіли чи не могли їздити на високих, а також для дам з довгими спідницями.
Daimler-Maybach Stahlradwagen. 1889 / Nachbau 1962.
Цей «чотирьохколісний велосипед», який був представлений в 1889 році на світовій виставці в Парижі, дав суттєвий поштовх розвитку виробництва автомобілів у Франції.
Фірма Panhard & Levassor отримала ліцензію на перебудову мотору, який постачався фірмою-виробником велосипедів Peugeot. Ліцензійний мотор і переобладнання сталевого велосипеду в 1890 році дозволило Пежо виготовити перший «чотирьохколісний велосипед» (квадрацикл). Після цього справи фірми Пежо пішли вгору - вона почала розвиватися як фірма-виробник автівок.
Panhard & Levassor. 1896.
Закріплений спереду мотор надавав кареті швидкої ходи. Цей стандарт розміщення приводу швидко поширився за межі Франції. Технічна вишуканість транспортного засобу дозволила прийняти участь в автомобільних змаганянх 1894-95 років. Фірма залишалася потужним автомобільним виробником Франції. Еміль Левассор (власник) загинув внаслідок аварії під час автоперегонів на автомобілі власного виробництва в 1897 році.
Phaeton-Kutschwagen. 1900.
Легка карета типу Фаетон на початку ХХ століття використовувалася лікарями на аугсбурзьких землях для відвідування пацієнтів. Поряд з залізницею та автомобілями, карети та фаетони залишалися улюбленими посвякденними транспортними засобами. Легкі, прості, чотирьохмісні, вони отримали за своє англо-американське походження назву «Др. Кутч». Особливо їх юзали лікарі, оскільки можна було завжди мати під рукою індивідуальний транспорт для короткотривалих мандрівок між областями для відвідин хворих пацієнтів. Така собі «швидка допомога» того часу.
Kutschwagen "Hannibal" der Eisenbahn Linz-Budweis. Nachbau 1920.
Гужева повозка «Ганібал», яка могла перевозити одночасно 11 пасажирів, стала першим континентальним кінно-залізничним транспортом, який курсував між Лінцом і Будвайзом. Введена у використання в 1832 році.
Ці, умовно кажучи, вагони хоча й не були швидкими, проте залишалися комфортними і безпечними, оскільки пасажир не відчував тряски та ухабів звичайної дороги (їхалося по рейкам).
Тепер зануримося в історію мотоциклів, мотовелосипедів та інших технічних сувалок на колесах. Почнемо з велосипеда, який, не знати чого, занесло в цей зал.
Herrenfahrrad mit Bambusrahmen. 1904.
Для цього велосипеду було використано бамбук з метою зменшення ваги і водночас з цим досягнення високої стабільності. Перші такі велосипеди з’явилися в Англії в 1894 році. На баварських землях їх стали продукувати в 1897 році в Австрії.
De Dion-Bouton Motordreirad. 1898.
Цей трьохколісний моторний велосипед дав великий прорив виробництву мотоциклів у Франції. Фірма спочатку спеціалізувалася на виробництві паровозів, потім моторних велосипедів, а далі - й автомобілів.
Heinle & Wegelin. 1899.
Ця фірма була піонером мотоциклобудування в Баварії.
Cyklonette. 1904.
Циклонет був надзвичайно улюбленою, легкою і порівняно недорогою трьохколісною повозкою, яку могли собі дозволити купити навіть клієнти з захудалим гаманцем. Поряд з високомоторизованими та дорогими автомобілями на зламі століть розвивалися ерзацні маленькі фарцойги. Одноциліндрові циклекари займали в той час проміжне місце між мотоциклами і автомобілями.
Germania. 1904.
Богемська (=чеська) фірма Laurin & Klement, яка належала до перших виробників моторних велосипедів в Європі, почала випускати в Німеччині продукцію під назвою «Германія». Перші моторопеди мали вигляд або трьохколісних велосипедів, або велосипедів з силовими моторами. У 1898 році Лаурін і Клемент представили двохколісний моторний велосипед, в якого мотор був умонтований між двома колесами на спеціаліній рамі. Також ця фірма спеціалізувалася на виробництві швейних машин, друкарських машинок, інструментарію.
Phänomen. 1905.
Цей мотоцикл «Феномен» з двохциліндричним V-подібним двигуном випущений в 1905 році і належить до найбільш придатних мотоциклів для мандрівкових турів.
FN. 1909.
Цей моторний велосипед виготовлений на бельгійській фабриці зброї та мотоциклів FN. Пауль Келєком сконструював простий варіант мотоциклу з чотирьохциліндровим двигуном, що спричинило міжрегіональну відомість фірмі в 1904 році.
Zündapp Z 22. 1922.
Мотоцикл Z 22 став першою серією моторних велосипедів, яку запустив Фріц Ноймеєр, засновник фірми "Zünder- und Apparatebau GmbH". Власник притримувався принципу "Мотоцикл для будь-кого", який вдалося повною мірою втілити в легку модель з англійським мотором Левіс 211 куб.см та низькою трубчастою рамою.
BMW R 32. 1925.
Виготовлена в 1923 році Максом Фріцом модель мотоциклу стала першою власною розробкою БМВ. Концепція зі скошеним мотором та прямою трансмісією в подвійній трубчастій рамі та карданинм приводом на задньому колесі сприяла тривалому будівництву моторних велосипедів БМВ. R 32 було представлено на паризькому салоні в 1923 році. Використовувся мотоцикл не тільки для спортивних заходів, але й як транспорт на щодень.
BMW R 62 mit Seitenwagen. 1928.
Модель стала розширеною палітрою мотоциклів БМВ. Витривалість, якість та вантажопідйомінсть робили його транспортним засобом не тільки для персонального використання, але й як поштового, поліцейського чи армійського мотоцикла.
Harley-Davidsom VD. 1935.
Типовий тревел-мотоцикл США в 30-х роках. Зі швидкістю 130 км/год, яку він міг розвивати, міфічні і недосяжні ділянки хайвеїв Америки тепер ставали реальністю.
Maico Mobil 175. 1953.
Ця модель райзенроллєра під назвою «Авто на двох колесах» виготовлена на замовлення, поєднуючи комфортабельнність авто та рухливість мотоцикла.
BMW R 75 mit Beiwagen. 1944.
Поки йшли воєнні бої, в Мюнхені випустили мотоцикл з доброю прохідністю. Перед БМВ і Цюндаппом була поставлена задача виготовити важкий мотоцикл, який би не боявся завалів, льоду, насипів чи шквальних поривів вітру. Оскільки посильні виконували щоденно марші на великі відстані, ніякі перешкоди не могли ставати на заваді.
Motorrad Zündapp KS 601 mit Steib TR 500 Beiwagen. 1955.
Відомий також за назвою «зелений слон». Виготовляла ці важкі мотоцикли уже відома нам фірма Цюндапп.
Honda CB 750. 1969.
Хонда CB 750 своєю появою зробила новий акцент у світі мотоциклів. Засадою для цього стали технічне оснащення, полегшене керування та відповідний дизайн.
Фігурки на капотах та окуляри для їзди.
Ще фантазійні фігурки (Phantasiefiguren).
Клаксони та сирени.
Тепер час приділити увагу автомобілям відкритого закритого типу, яких в цьому залі просто забагато. Більша їх частина знаходиться по один бік від паровозів, але можна вишукати експонати, приліплені день на кутах або поруч з велосипедами.
Юй, скільки їх тут!
Adler Vis-a-Vis "Kardanwagen". 1901.
Цей автомобільчик з сідушками типу віз-а-ві належить до перших автобілів, які з початку 1900 року виготовлялися на заводі Адлєр у Франкфурті.
Машини Адлєра здійснювали взаємний вплив на німецьке та французьке машинобудування та сприяли поступовому підйому галузі.
Mercedes "Simplex". 1905.
Цей тип автомобіля належить до ранніх машин марки Мерседес, які було представлено на інтернаціональній виставці. Даймлер, як представник фірми, показав нові стандарти автомобільного дизайну.
Прешими меседесами у 1901 році були гоночні автомобілі. Конструктор Вільгельм Майбах впреше приладнав чотирьохциліндровий двигун. Це спричинило появу цілого ряду високомоторизованих туристичних автівок.
De Dion-Bouton Tourenwagen. 1909.
Екскурсійний автомобіль відкритого типу з фаетонним кузовом належть до провідних фарцойгів свого класу. 1000 кг маси потребувало 12 кінських сил, щоб розганятися до 50 км/год. Проте обмеження по швидкості на пересування вулицями зводили усіх коней під капотом лише до 15 нещасних км за годину. Чотири посадкових місця під накривкою забезпечували при такій повільності прекрасну й комфортну мандрівку.
Wanderer 5/12 PS "Puppchen". 1911.
Цим маленьким автомобільчиком фірма Wanderer - відомий виробник велосипедів та мотоциклів - почала випуск автомобільної техніки. Народна назва - «Лялечка». Виробники доклали немало часу та зусиль, щоб зробити недорогий автомобіль як для повсякденного використання, так і для чуваків, помішаних на спорті.
Lancia Lambda. 1923.
Цей автомобіль для мандрівок - перероблений Вінчесно Лансіа з гоночної моделі - став важливим кроком у будівництві автомобілів та кузовних машин. Інновативні ідеї та новий кузов почали з’являтися в онструктора ще в 1922 році.
Opel 4/12 PS "Laubfrosch". 1924.
Перший німецький маленький автомобільчик, який у 1924 році став на стрічку конвеєра. Оскільки у кризові роки купити автомобіль було важко, фірма Опель максимально старалася знизити ціну та собівартість, що призвело до майже 120 000 проданих машин. Модель успішно спіонерили в Сітроена 5 НР, але якось справу плагіату зам’яли. Проте німці на вустах носили ще довго його іншу назву «той самий, лише зелений».
Goliath Pionier. 1931.
Карл Боргвард у 1924 почав продукувати на світ маленькі автомобільчики перш за все для промислових цілей. У час економічної кризи він перепрофілював своє виробництво на виготовлення персональних автівок, які називалися Голіаф Піонір.
Два сидіння, одноциліндровий двигун та обтягнутий синтетичною шкірою кузов отримав німецьку назву "Cycle Cars" і був переважно зорієнтований на людей низького зросту. Три колеса, менше ніж 350 кг ваги та 198 куб. см двигуна не потребували наявності водійських прав та були позбавлені податку. Зрозімуло, що це сприяло активним продажам цього бременського автомобільного карлика.
Mercedes-Benz SS. 1932.
Мерседес-Бенц Суперспорт належав до найшвидших спортивних та тревел-автомобілів з компресором, які будувалися Даймлером-Бенцом в кінці 20-х років. Був дуже дорогим, тому випущено не так вже й багато штук.
Adler Diplomat 3 GS mit Holzgasgenerator. 1938.
Оскільки увесь бензин в ті роки (1941) йшов на фронт, виробники (фірма Адлєр) вирішили обладнати новий автомобіль газогенератором, який працював на деревному паливі. 1 л бензину замінявся 2,5-3,5 кг дерева. Значна вага та необхідність частої «дозаправки» (кожні 50-100 км) не дозволили автомобілю завоювати стійких позицій. Ідея здохла.
Horch Sport-Cabriolet Typ 853. 1939.
Лімузин та кабріолет належали до вершин німецького автомобілебудування. Спортивний і важкий кабріолет типу 853 А мав 8-циліндровий двигун. Зжирало це 2600 кілограмове чудо 22 л бензину на 100 км. Після першої півторасотні км пробігу він вимагав ТО, а після 3000 км - другого ТО.
Ford V8 Cabriolet "Spezial". 1939.
Потужний і в той же час недорогий 8-циліндровий Форд допомагав компанії витримати економічну кризу.
Дешевизна авто сприяла тому, що Форд зміг продати набагато більше одиниць, ніж інші виробники восьмициліндровиків.
Tatra Typ 87. 1940.
Швидкісний автомобіль, який був задуманий як автобанний засіб, Ханс Ледвінка зміг сконструювати на основі аеродинамічних дослідів Віннібальда Камма. Тому нова марка мала знижений коефіцієнт опору повітря, бляшаний кузов і повітряне охолодження двигуна.
Ford "Jeep" GPW 1/4 T. 1945.
Автомобіль було збудовано ще в 1940 році, американська армія скоротила довгу назву до простої - джип.
Після війни модель найшла застосування в цивільних цілях спочатку в США, потім в Європі.
VW Export Limousine. 1949.
Фольксваген "Käfer" («Жук») став першою моделлю, яка з 1949 року пішла на експорт. Салон мав різні відтінки лакування (беж, блакитний, зелений, коричневий), телескопічний амортизатор, кращі глушники, а з 1950 року - гідравлічні гальма та нову систему провітрювання.
Ford Taunus Spezial ("Buckeltaunus"). 1950.
Кьольнські фабрики Форда під час війни були вщент розтрощені, залишалися вцілілими лише американські філіали, які в 1939 році виготовили модель «Айфель», яку потім переробили в «Таунус». У повоєнні роки виробництво цієї моделі продовжилося на німецьких землях. З 1948 року по 1952 рік з конвеєра вийшло 74 тис. одиниць. Авто мало 34 конячих сил, 105 км/год.
Wohnwagenanhänder "Tramp". 1952.
Маленький яйцеподібний «Трамп» належить до першої генерації кемпінгових будиночків у повоєнні роки. Усередині є столи та лавочки (відкидні зі стіни), а також багато вільного простору. Вагончик позбавлений власних гальмів.
Сadillac Series 62 Sedan. 1959.
Випущений в Детройті, коштував 5080 $.
Дурнувата витрата бензину спричинала в 70-х роках погану славу Кадиллаку, що сприяло зникненню цього важковаговика з вулиць США.
Сitroёn DS 19. 1960.
Неймовірно зручний автомобіль на стику 50-60-х було випущено компанією Сітроен. Форма та технічна начинка цілком відповідала потребам того часу. Авангадний дизайн та на той час повністю нова центральна гідравлічна система шокувала не тільки покупців, але й конструкторів. До 1975 року компанія випустила 1,5 млн. автушок.
Mercedes Benz 300 d. 1961.
Люкс-лімузин типу Мерседес Бенц 300, відомий як Аденауер-автомобіль, був першою німецькою автівкою у повоєнні роки - швидкою, зручною і солідною. Фарцойг, представлений вперше на розсуд громадськості в 1951 році, був реакцією фірми Мерседес Бенц - виробника технічних передових автомобілів. Тип 300 d налічував всього 3000 штук, відрізнявся сучасним кузовом та автоматичним приводом. Мотор сюди впихнули від гоночного автомобіля (160 кс, 165 км/год.).
Kässbohrer Setra S11. 1959.
Цей туристичний автобус з панорманими шибками було випущеною фірмою Кессборера в 1951 році, фірмою, яка спеціалізувалася на омнібусах та кузовах. Зверху на даху так само було панорамне скло "Panoramablick", яке давала чудові можливості насолоджуватися природою, однак спричиняло жару в салоні буса.
Моделі заправочних станцій.
Та паливно-мастильних матеріалів.
Були ще в цьому залі діафото у віконечку, де розповідалося про деякі моделі залізниць. А також біля вікон височіли великі світлофори для паровозів.
Окрім представленого, в залі №2 не було вже більше нічого цікавого. Тому далі розповідь піде про зал №1 (третій по порядку).
Коротко для тих, хто стрімголов метнеться в музей.
Deutsches Museum Verkehrszentrum
Theresienhöhe 14a
80339 München
http://www.deutsches-museum.de/verkehrszentrum/information/
Працює:
Щоденно з 9:00 до 17:00
Квиток коштує 6 євро, пільговий - 3 євро.
Комбіквиток (на три філіали Дойчесмузеум) вартує 17 євро.
Про супровід треба домовлятися наперед.